Постанова 4852 № 520/2536/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 10 серпня 2021 року м. Дніпросправа № 520/2536/21 (суддя Бідонько А.В., м. Харків) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Панченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі №520/2536/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Генерального прокурора України, начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, голови Другого апеляційного адміністративного суду, прокурора Харківської області, Міністра внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 17 лютого 2021 року звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Генерального прокурора України, начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, голови Другого апеляційного адміністративного суду, прокурора Харківської області, Міністра внутрішніх справ України, згідно з яким, просить: - визнати протиправною бездіяльність прокурора Харківської області, Генерального прокурора України, начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, Міністра внутрішніх справ України, голови Другого апеляційного адміністративного суду, за дотриманням законодавства про запобігання корупції, в наслідок чого позивачу спричинено шкоду; - стягнути з МВС України на користь позивача компенсацію моральної шкоди в сумі 13658758 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Генерального прокурора України, начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області, голови Другого апеляційного адміністративного суду, прокурора Харківської області, Міністра внутрішніх справ України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди. Роз`яснено позивачу, що розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку КПК України. Ухвала суду мотивована тим, що доводи позовної заяви стосуються виключно правоохоронної діяльності органів досудового розслідування та прокуратури, а також процесуальної діяльності суду, тому не можуть бути розглянуті та вирішені у порядку адміністративного судочинства, адже не стосуються виконання публічно-владних функцій. З огляду на те, що у спірних правовідносинах позивач не має публічних прав та публічних інтересів, захист яких повинен відбуватись у порядку адміністративного судочинства, цей спір не є публічно-правовим та цей спір має вирішуватися місцевим загальним судом в порядку КПК України. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскаржив її до апеляційного суду. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що зазначеними у позовній заяві діями та бездіяльністю відповідачів порушено охороняємий законом інтерес позивача. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно із частиною першою статті 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному: «До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин». Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом». Отже, поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції зазначив, що зазначений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, враховуючи те, що доводи позовної заяви не стосуються виконання публічно-правових функцій, а тому розгляд заявлених позовних вимог належить до юрисдикції місцевого загального суду в порядку КПК України. Проте суд апеляційної інстанції вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне. Згідно з ч.1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. При цьому, статтею 2 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування передбачено статтями 303, 314-316 Кримінального процесуального кодексу України. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що підставою для віднесення на розгляд до юрисдикції місцевого загального суду в порядку КПК України позовних вимог заявлених ОСОБА_1 в межах цієї справи повинно передувати наявність відповідного кримінального провадження в межах якого розглядаються такі вимоги. Однак, суд першої інстанції зробивши висновок про необхідність розгляду заявлених позовних вимог в порядку КПК України не встановив наявність відповідного кримінального провадження в межах якого повинні розглядатися такі вимоги. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи у відкритті провадження у цій справі суд першої інстанції не звернув увагу на правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 13 листопада 2019 року у справі №687/1539/16-а, від 4 лютого 2020 року у справі №320/7969/17, від 17 лютого 2020 року справа №697/835/17 у відповідності до яких відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позову. Враховуючи те, що суд першої інстанції не встановив наявність відповідного кримінального провадження в межах якого може бути розглянуто вимоги ОСОБА_1 заявлені у поданій позовній заяві, а також те, що наявність чи відсутність порушеного права або невідповідність обраного позивачем способу його захисту способом, визначеним законодавством, встановлюється лише розгляді справи по суті, суд апеляційної інстанції зробив висновок про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись: статтями, 320, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі №520/2536/21 - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 10 серпня 2021 року. Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко