Постанова 4818 № 953/7012/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2025 року м. Харків справа № 953/7012/25 провадження № 22-ц/818/5457/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М. розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави в особі Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа яка не заявляє вимог щодо предмета спору: поліцейський сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського РВПГУ НП в Харківській області Фесенко Д.В. про стягнення моральної шкоди, - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2025 року, постановлене суддею Кіндером В.А. в с т а н о в и в: У липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Зазначає, що незаконними діями посадових осіб позивача було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим зазначеними діями йому було завдано моральної шкоди, оскільки закриття провадження про адміністративне правопорушення свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснили вказане провадження. Вважає, що сам факт неправомірного притягнення до адміністративної відповідальності є підставою для відшкодування заподіяної шкоди та свідчить про безумовні душевні страждання та моральні переживання фізичної особи внаслідок таких дій посадової особи державного органу. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Харківській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відповідно до частин 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у справі не встановлено підстав, визначених статтею 1174 ЦК України для відшкодування шкоди, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі № 627/829/24 вбачається, що стосовно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 255658 від 14.07.2024 року. Відповідно до відомостей зазначеного протоколу, 14 липня 2024 року, близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, перекинув кухонний стіл, розкидав посуд, на зауваження припинити свої дії, не реагував, чим спричинив емоційну невпевненість потерпілої та нездатність захистити себе, внаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров`ю останньої. Постановою Краснокутського районного суду Харківської області від 18 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн та стягнуто судовий збір на користь держави. Постановою Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі № 627/829/24 скасовано постанову судді Краснокутського районного суду Харківської області від 18 вересня 2024 року. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Відповідно до постанови Харківського апеляційного суду від 05 березня 2025 року у справі № 627/829/24, судом першої інстанції залишено поза увагою недоліки, допущені посадовою особою під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Зокрема, фабула адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає складу адміністративному правопорушенню, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Жодних відомостей про те, в чому виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило у протоколі не наведено, а лише мається констатація абстрактного факту вчинення домашнього насильства. Наявність наслідків дій ОСОБА_1 у виді спричинення шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , хоча і відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, втім, їх зміст не розкрито, а тим більше не доведено за стандартом поза розумним сумнівом. Відтак, з протоколу про адміністративне правопорушення не простежується факт того, що конфліктна ситуація викликала у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди фізичному та психологічному здоров`ю особи. Апеляційний суд погодився з доводами апелянта про те, що працівниками поліції було допущено неповноту збору доказів, оскільки не були встановлені негативні наслідки для потерпілої внаслідок події, що сталася між нею та її чоловіком. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки його права порушені внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 55Конституції Українипередбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 56 Конституції Українипередбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв`язок між притягненням позивача до адміністративної відповідальності службовими особами СРПП Сектору поліцейської діяльності №1 Богодухівського РВП ГУ НИП в Харківській області та спричиненням моральної шкоди та її розмір. Із вказаними висновками суду колегія суддів погоджується з огляду на наступне. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Одним із самих найважливіших питань, які підлягають встановленню судом при вирішенні зазначеної категорії справ, є доведеність особою заподіяння їй моральної шкоди, внаслідок протиправних дій, оскільки не будь-які неправомірні дії і не будь-які моральні страждання, як-то тимчасові хвилювання, образи, чи незручності, можуть бути підтвердженням такої шкоди. Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19 (провадження № 61-9407св20), від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19 (провадження № 61-23293св19), від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19 (провадження № 61-22337св19). В позовній заяві приводиться лише оціночне судження позивача щодо завдання йому моральної шкоди, завданої незаконним притягненням його до адміністративної відповідальності. Позивач повинен довести, що внаслідок протиправних дій працівників патрульної поліції під час складання постанови про адміністративне правопорушення йому була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати її розмір. При цьому позивачем не конкретизовано, в чому саме виразилася завдана позивачу з боку моральна шкода, та не надано належних та допустимих доказів, того, що з вини відповідача позивачу була спричинена моральна шкода та наявність причинного зв`язку між шкодою, та діянням заподіювача. Незаконність або протиправність дій працівників патрульної поліції, які склали постанову про наявність у діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не встановлена. Висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення мотивований тим, що в протоколі не зазначено, в чому виразилося, психологічне насильство та які наслідки воно спричинило, у протоколі не наведено, а лише мається констатація абстрактного факту вчинення домашнього насильства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки при розгляді справи позивачем не надано належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди з боку відповідача, а також підтвердження наявності причинного зв`язку між шкодою, про спричинення якої зазначає позивач, та діями відповідача. Сам факт скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не свідчить про неправомірність дій особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення та наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Згідно з положеннями ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказів на підтвердження заявлених вимог позивачем суду не надано. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенціїпрозахист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук Ю.М. Мальований