Ухвала КЦС ВС № 363/3244/17

Ухвала 11 серпня 2021 року м. Київ справа № 363/3244/17 провадження № 61-14817св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства і Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада, про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Соломіна Валерія Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2017 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства і Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» (далі - ДП «Вищедубечанське лісове господарство») звернувся до суду з указаним позовом та просив витребувати в постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» із незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1042 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0172, що розташована на території Садового товариства «Дніпро-8» Садівницького масиву «Дніпро» в місті Вишгороді Київської області, вартістю 90 770,00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 28 січня 2019 відмовив у задоволенні позову. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не доведеними. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Справу розглядав суд апеляційної інстанції неодноразово. Київський апеляційний суд останньою постановою від 08 вересня 2020 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Витребував в постійне користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1042 га, кадастровий номер 3221810100:38:095:0172, яка розташована на території Садового товариства «Дніпро-8» Садівницького масиву «Дніпро» в місті Вишгороді Київської області. Вирішив питання про розподіл судових витрат. Апеляційний суд мотивував постанову тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а рішення місцевого суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Соломін В. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, а рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 січня 2019 року про відмову в задоволенні позову залишити в силі. Підставою касаційного оскарження вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-2, від 30 травня 2018 року у справі № 359/2012/15-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 359/2421/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 20 листопада 2018 року у справі № 372/2592/15-ц та від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП «Вищедубечанське лісове господарство» самостійно не зверталися до суду на захист їх можливо порушених прав стосовно спірної земельної ділянки, хоча мали для цього всі юридичні можливості у вигляді юристів і юридичних служб. Обставини щодо причин такого не звернення цими юридичними особами самою прокуратурою не з`ясовувалися і оцінки їм не надавалося. За таких обставин неможливо стверджувати, що спірна ділянка вибула поза волею цих юридичних осіб. Аапеляційний суд не надав оцінки факту ненадання позивачем доказів про прийняття уповноваженим органом рішення про надання спірної земельної ділянки у користування ДП «Вищедубечанське лісове господарство». Також суд не взяв до уваги, що прокуратура не вчиняла дій, спрямованих на виконання рішення у справі № 363/981/13, і до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень чи до Державного земельного кадастру не були внесені відомості про спірну земельну ділянку, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що набуття відповідачами права власності стало можливим через нездійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Суд не врахував, що у справі № 363/981/13 позивач відмовився від вимоги про витребування земельної ділянки у ОСОБА_4 . Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють питання позовної давності, у зв`язку з чим зробив помилковий висновок про те, що позовна давність за пред`явленими у цій справі вимогами не пропущена. Апеляційний суд не враховав того, що прокурор, пред`являючи цей позов, не навів обставин на підтвердження неспроможності самостійного звернення Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства і ДП «Вищедубечанське лісове господарство» за захистом своїх прав, тобто дії прокурора не відповідають статті 56 ЦПК України. Суд апеляційної інстанції всупереч частині четвертій статті 41 Конституції України не надав оцінки тим обставинам, що у позові позивач навіть не порушував адекватної компенсації відповідачам всіх витрат та збитків, які вони понесли при придбанні та забудові спірної земельної ділянки. При цьому посилання суду на статтю 390 ЦК України не узгоджується з предметом цього спору, оскільки він існує між позивачем, у тому числі ДП «Вищедубечанське лісове господарство», і відповідачами. Крім того, суд не звернув уваги, що відповідачі понесли витрати на придбання спірної земельної ділянки згідно з договором купівлі продажу від 08 жовтня 2016 року в розмірі 468 000,00 грн та на будівництво садового будинку в розмірі 891 886,00 грн. Крім того, суд апеляційної інстанції всупереч правовим позиціям Верховного Суду зробив висновок, що немає підстав для застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 10 листопада 2020 року справа № 363/3244/17 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Позиція колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 359/3373/16-ц (провадження № 61-27365св18) за позовом Першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства «Бориспільське лісове господарство», до Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Березова роща», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілквей комунікейшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Зелена садиба», треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , Головне територіальне управління юстиції в Київській області, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга С. Г., про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на земельні ділянки, рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкти нерухомого майна, договорів іпотеки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила з того, що вимогу про витребування земельної ділянки лісового фонду на користь держави слід розглядати як віндикаційний позов, до якого можна застосувати позовну давність. Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегій суддів Першої, Другої та Третьої судових палат Касаційного цивільного суду в постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 183/1615/16 (провадження № 61-14809св19), від 25 листопада 2020 року у справі № 363/1266/18 (провадження № 61-6405св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 367/3529/15-ц (провадження № 61-3082св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 372/1884/17 (провадження № 61-6079св19), від 11 грудня 2019 року у справі № 367/3487/15-ц (провадження № 61-18599св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 372/3917/15 (провадження № 61-42954св18) та ін. Крім того, переглядаючи справу № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року, погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісового фонду з незаконного володіння приватної особи в порядку статті 388 ЦК України є ефективним способом захисту права власності держави на землі цієї категорії. Водночас Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 дійшов протилежного висновку та зазначив, що зайняття земельної ділянки лісогосподарського призначення з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. В такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 359/3373/16-ц, і стосуються, зокрема витребування на користь держави в особі ДП «Вищедубечанське лісове господарство» земельної ділянки, яка належить до земель лісового фонду, з вирішенням питання про застосування позовної давності, заявленої відповідачами. Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі. Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу № 359/3373/16-ц прийнято до розгляду. Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц. Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Зупинити касаційне провадження у справі № 363/3244/17 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Київського обласного та по місту Києву Управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства «Вищедубечанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Вишгородська міська рада, про витребування з незаконного володіння земельної ділянки за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Соломіна Валерія Олександровича на постанову Київського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 359/3373/16-ц. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун