Постанова 4856 № 120/1808/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/1808/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 05 серпня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 року залишено без змін рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року. 19.10.2020 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року. В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 в справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. На думку позивача, вказане є підставою для перегляду рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року за виключними обставинами та ухвалення нового судового рішення, яким його позовні вимоги належить задовольнити в повному обсязі. 07.12.2020 від Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації надійшов відзив на заяву про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення такої заяви. Зокрема зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 3-р/2020 не може вплинути на спірні правовідносини, оскільки у даній справі такі правовідносини виникли до його прийняття. 03 червня 2021 року ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року за виключними обставинами. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив її скасувати, та винести нове судове рішення, яким задовольнити його заяву. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Положеннями частини 1 статті 361 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами. Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Відповідно до частин першої та другої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 2 частини 5 статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині 1 цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення. Відповідно до частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції. Положення пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане. Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у пункті 1 частини 5 статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також "розширеного тлумачення". Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством. Апелянт 07 червня 2019 року звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (відповідач), в якому просив: - визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації щодо відмови у донарахуванні та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2019 року виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми, протиправною; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації здійснити донарахування та доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2019 року виходячи з восьми мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус інваліда війни 2-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та має право на пільги, а саме на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2019 року відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон від 22.10.1993 № 3551-XII). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року у задоволенні позову відмовлено, а постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 року залишено без змін вказане рішення Вінницького окружного адміністративного суду. Подана апелянтом заява про перегляд за виключними обставинами рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року обгрунтована прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 в справі № 1-247/2018(3393/18). Так, колегією суддів встановлено, що 27.02.2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №3-р/2020, згідно з яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів і бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII. Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів і бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним та таким, що втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення, а саме з 27.02.2020 року. Тобто, окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним та втратило чинність 27 лютого 2020 року, як встановленостаттею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", тобто, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-р/2020, що також прямо встановлено даним рішенням. Колегія суддів зауважує, що наявність Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №3-р/2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню. Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, а також, що апелянту відмовлено у задоволенні позову рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2019 року, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернувся апелянт, колегія суддів вважає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання. Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 805/550/16-а, у постанові Верховного Суду у складі об"єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.02.2021 у справі №808/1628/18. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року за виключними обставинами. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.