Постанова 4856 № 120/5995/20-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5995/20-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 30 вересня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І.ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

1. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року адміністративний позову ОСОБА_1 задоволено. 1.1. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. 1.1 Зобов`язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги. 2. 06.07.2021 до суду надійшла заява позивача про зміну способу і порядку виконання вищезазначеного рішення шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі 6800,00 грн.

3. Заява мотивована тим, що на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду № 120/5992/20-а від 05.04.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено постанову від 09.04.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65082174. Листом від 21.04.2021 за № 08-00-008-27624 боржник повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення суду, а саме про здійснення донарахування стягувачу ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмір 6800,00 грн. Крім того, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надіслав листа від 16.03.2021 за № 08-00-008-14958 на адресу Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації для вжиття заходів щодо виділення з Державного бюджету України необхідних коштів. Однак, у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника по КПКВК 2501150, виконати рішення суду в частині виплати стягувачу нарахованої суми неможливо. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

4. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 в адміністративній справі № 120/5995/20-а. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

5. Апелянт, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу.

6. Апелянт посилається на те, що виконавчі документи за рішеннями суду про зобов`язання суб`єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня відносяться до категорії рішень немайнового характеру, наслідком невиконання яких буде накладення штрафу на боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

7. Водночас, як передбачено пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

8. Відтак, на думку апелянта, зміна способу і порядку виконання судового рішення в цій справі може призвести до його фактичного виконання. ІІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

9. Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що порядок і спосіб виконання рішення про зобов`язання боржника вчинити дії регламентований законом, і незгода стягувача з цим порядком не може бути підставою для зміни прийнятого рішення.

10. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

11. Відповідно до ч. 1-3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

12. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

13. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

14. Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлений раніше порядок і спосіб. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати прийняте рішення по суті.

15. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14-а.

16. Суд зазначає, що поняття "спосіб і порядок виконання судового рішення" мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.

17. Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відовідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.

18. Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.

19. З матеріалів справи встановлено, що згідно рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.

20. Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постанови рішення немайнового характеру, яким зобов`язав суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача.

21. Натомість у поданій заяві позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на його користь нарахованої заборгованості в сумі 6800,00 грн.

22. Тобто, позивач, по перше, просить про зміну судового рішення з немайнового на майнове (про стягнення суми коштів) і, по друге, фактично посилається на нові обставини, які не досліджувалися під час розгляду справи та були встановлені вже під час виконання судового рішення.

23. Колегія суддів зазначає, що розрахунок належної позивачу доплати грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік судом не здійснювався, а тому, змінивши спосіб виконання рішення із зобов`язання виплатити зазначену доплату на стягнення конкретної суми цієї доплати, відбудеться зміна рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питань, що не були предметом дослідження при розгляді справи по суті.

24. Окрім того, заява позивача передбачає залучення до спірних правовідносин третьої особи (органу Державної казначейської служби України), яка не брала участі в розгляді справи, але яка, у випадку задоволення заяви позивача, буде зобов`язана вчинити певні дії, що, на думку суду, може свідчити про порушення норм процесуального права.

25. Варто зазначити, що способи захисту прав та інтересів фізичної та юридичної особи у публічно-правовому спорі визначені у частині першій статті 5 КАС України, згідно з якою кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

26. Тобто законом визначено конкретний перелік способів захисту прав та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Також суд зазначає, що в силу вимог ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Відтак закон допускає можливість обрання судом іншого способу захисту прав та інтересів фізичної/юридичної особи, аніж вищенаведені загальні способи. Проте таке своє рішення суд повинен обґрунтувати, вирішуючи справу по суті.

29. Крім того, суд наголошує, що єдиною правовою підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

30. Разом з тим, наведені апелянтом доводи не свідчать про існування вказаних обставин.

31. Колегія суддів зазначає, що здійснене відповідачем нарахування допомоги позивачу, сума якої не виплачена не є обставиною, що вказує на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надає достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.

32. Крім того, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.

33. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.09.2018 по справі 1304/5584/12.

34. Так, зобов`язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення.

35. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заявник просить змінити не спосіб і порядок виконання рішення суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження судом під час прийняття рішення.

36. Отже, зазначені обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту зміни порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України, а навпаки вказують на те, що така зміна призведе до зміни способу судового захисту у цій справі, що суперечить цільовому призначенню даного процесуального інституту.

37. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви позивача про зміну способу виконання рішення суду у даній справі, оскільки встановлення способу виконання рішення суду шляхом, який обраний заявником, фактично змінить рішення суду у зв`язку зі зміною обраного способу захисту прав позивача. ІІІ. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

38. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

40. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

41. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

42. Суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.