Постанова 4856 № 120/2182/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/2182/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 13 грудня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду в порядку статті 382 КАС України надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області про зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове про задоволення заяви. Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначила, що відповідно до листа ГУ ПФУ у Вінницькій області від 26.08.2021р. з протоколом про призначення пенсії, в порушення Закону № 1058-IV та вимог судового рішення, пенсія позивачу відновлена, починаючи з 07.10.2009 р., в "твердому" (постійному) розмірі 629,12 грн., що значно менше прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, встановленого Законами України "про прожитковий мінімум" і "про Державний бюджет України" на відповідний рік, без урахування додатково представлених із заявою про відновлення пенсії матеріалів (довідка про заробітну плату за період роботи з 1988 по 1993 роки) і повного страхового стажу, згідно пенсійної справи, надбавки дитині війни. Крім того, відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020р. №251, та з урахуванням п. 41 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, пенсія позивача, як особи, якій виповнилося 80 років, при страховому стажі не менше 25 років, не може бути менше 2600 грн. Отже, при розрахунку пенсії за віком позивачу на виконання судового рішення пенсійний орган не врахував зазначених вище норм Конституції України та Закону №1058-IV, встановивши розмір пенсії в постійному розмірі 629,12 грн. при загальному стажі роботи - 36 років 11 місяців 5 днів, що суперечить правовій природі права на належний соціальний захист. Звернення позивача 09.08.2021 року в службу виконання судових рішень (виконавче провадження ВП 66544320) також не привело до захисту порушеного права. Таким чином, позивач вказує, що судове рішення станом на 09.10.2021 року відповідачем належним чином і в повному обсязі не виконано без поважних причин. Позивач стверджує, що в даний час має місце спір не про розрахунок розміру пенсії позивача на виконання рішення суду у справі, а виключно про невиконання відповідачем судового рішення належним чином і в повному обсязі. Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 8 цієї ж статті передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Також, статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право особи-позивача, на користь якої ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України визначає три способи судового контролю за виконанням судового рішення:1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; 2) визнання протиправними рішень, дій, бездіяльності державного/приватного виконавця; 3) визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду. На думку колегії суддів, законодавець визначив способи реалізації судового контролю в залежності від порядку виконання судового рішення (добровільного або примусового), а також стадії судового провадження. У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Отже, інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення. При цьому, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду. Так, у постанові від 31 липня 2018 р. у справі № 235/7638/16-а Верховний Суд зазначив, що правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту ґ пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Враховуючи принцип верховенства права, закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а також обов`язок суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, як це передбачено статтею 242 цього ж Кодексу, колегія суддів дійшла висновку, що захід судового контролю, передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України може бути застосований судом першої, апеляційної та касаційної інстанцій після постановлення рішення по суті спору. Суд апеляційної та касаційної інстанції після перегляду судового рішення також може зобов`язати відповідача надати звіт про його виконання до суду першої інстанції. Як вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_2 поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058, в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі, а також поданих згідно з пунктом 2.8. розділу II Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, з компенсацією втрати частини доходів. Разом з тим, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.05.2021 року відповідачем здійснюється виплата пенсії позивачу, однак незгода з таким рішенням відповідача, зокрема складовими та розміром пенсії, в тому числі без урахування представлених позивачем довідок про заробітну плату, показників за середньою заробітною платою і страхового стажу, підвищення до пенсії за більш пізній вихід на пенсію, є самостійною підставою для звернення до суду з адміністративним позовом. Позивачем не надано доказів, що б вказували на наявність об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача в справі від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати, відповідно до резолютивної частини рішення від 18.05.2021 року та мотивів його прийняття. З урахування наведеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.