Постанова КЦС ВС № 147/78/19

Постанова Іменем України 28 липня 2021 року м. Київ справа № 147/78/19 провадження № 61-11175св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Тітов М. Ю., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Четвертинівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області, треті особи: Тростянецька районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, від імені якого діє заступник прокурора Вінницької області, розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мотковою Ольгою Дем`янівною, на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року в складі колегії суддів Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В., ВСТАНОВИВ : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, треті особи: Тростянецька районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай). В обґрунтування позову зазначив, що він працював в КСП ім. Богдана Хмельницького, с. Четвертинівка, Тростянецького району Вінницької області з 01 жовтня 1996 року по 07 грудня 1997 року на посаді головного бухгалтера та був членом колективного сільськогосподарського підприємства. Згідно протоколу № 1 звітних зборів уповноважених членів колгоспників від 01 лютого 1997 року затверджено списки членів КСП, які поступили на роботу з 17 травня по 23 грудня 1996 року і які одержали право на земельну частку пай. В даному списку значився позивач, однак земельна ділянка йому не видавалась та сертифікат на земельну частку (пай) він не отримував, що порушує його право колишнього члена КСП на отримання земельної ділянки при розпаюванні земель. 07 березня 2000 року КСП ім. Б. Хмельницького реорганізовано в СТОВ ім. Богдана Хмельницького. Позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,61 умовних кадастрових гектарів на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області та зобов`язати Четвертинівську сільську раду виділити йому земельну частку (пай) із земель резервного фонду вказаної сільської ради. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року, позов задоволено частково; визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 2,61 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач на момент розпаювання землі був членом КСП ім. Богдана Хмельницького с. Четвертинівка Тростянецького району та включений до списку членів КСП, а тому він набув право на виділення йому відповідної земельної ділянки (пай). Врахувавши, що на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області в наявності є землі не витребуваних паїв, які можуть бути передані у власність, суд першої інстанції вважав, що за позивачем слід визнати право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім. Богдана Хмельницького с. Четвертинівка у розмірі 2,61 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Щодо позовної вимоги про зобов`язання Четвертинівської сільської ради виділити ОСОБА_1 земельну частку (пай) із земель резервного фонду даної сільської ради суд зазначив, що належним суб`єктом, який наділений правом розпорядження державними землями запасу сільськогосподарського призначення, є ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а не Четвертинівська сільська рада Тростянецького району, у зв`язку з чим таке право повинно бути реалізовано відповідним державним органом. Не погодившись з указаним рішенням суду, заступник прокурора Вінницької області подав апеляційну скаргу в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. Зазначив, що у справі Четвертинівська сільська рада є неналежним відповідачем. Короткий зміст судового рішення апеляційного суду Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та поновлено заступнику прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, строк на апеляційне оскарження. Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задоволено; рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, треті особи Тростянецька районна державна адміністрація, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай); вирішено питання про розподіл судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що земельні ділянки орієнтовною площею 389,87 га земель резерву та 12,00 га земель запасу знаходяться за межами населеного пункту, перебувають в оренді СТОВ ім. Богдана Хмельницького, що підтверджується довідкою № 110 від 18 червня 2018 року, а тому належними відповідачами у справі є СТОВ ім. Богдана Хмельницького та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а не Четвертинівська сільська рада Тростянецького району Вінницької області, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Аргументи учасників справи У липні 2020 року представник позивача подала касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року як таку, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просила її скасувати і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційній суд безпідставно поновив заступнику прокурора Вінницької області строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, адже ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яке отримало рішення суду першої інстанції 18 вересня 2019 року, проте апеляційну скаргу заступник прокурора подав з пропуском установленого законом строку 28 травня 2020 року. Крім того ухвала Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження не містить у собі мотивів, з яких виходив апеляційний суд, поновлюючи такий строк. За таких обставин представник позивача вважала, що відкриття апеляційного провадження у справі було передчасним, без належного встановлення обставин справи та підстав для представництва заступником прокурора інтересів держави. Зазначає, що представник прокуратури не виконав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а саме попередньо, до звернення до суду, не повідомив про це ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а зробив це разом із поданням апеляційної скарги. Вважає, що поновлення процесуального строку за підстав, які не є переконливими, свідчить про порушення апеляційним судом принципу юридичної визначеності. Посилається на безпідставність висновку апеляційного суду про те, що Четвертинська сільська рада є неналежним відповідачем у справі, оскільки спірна земельна ділянка перебувала у колективній власності колишнього КСП ім. Богдана Хмельницького, належним розпорядником яких є Четвертинівська сільська рада. Крім того, наказом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 02 березня 2020 року № 2-5297/15-20-СГ ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою з тих підстав, що вирішення питання щодо відведення спірної земельної ділянки у власність належить до повноважень Четвертинівської сільської ради 03 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли пояснення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на касаційну скаргу представника позивача, у яких держгеокадастр вказує, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою та підстав для задоволення касаційної скарги представника ОСОБА_1 немає. 10 вересня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив заступника прокурора Вінницької області на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , у якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на те, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. В ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2020 року вказано, зокрема, що підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16-ц, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 15 січня 2020 року в справі № 698/119/18, від 26 червня 2019 в справі № 587/430/16-ц, від 20 травня 2020 року в справі № 190/927/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 664/1950/19, від 05 грудня 2018 року в справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року в справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року в справі № 910/18770/17, від 05 листопада 2018 року в справі № 910/4345/18, від 10 січня 2019 року в справі № 263/1221/17, від 25 квітня 2019 року від 761/794/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Фактичні обставини справи Суди встановили, що 01 жовтня 1996 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в КСП ім. Б. Хмельницького с. Четвертинівка Тростянецького району Вінницької області на посаду головного бухгалтера, звільнений із займаної посади 07 грудня 1997 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 . 24 грудня 1996 року видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КСП ім. Б. Хмельницького серії ВН № 000002, що підтверджується інформацією від 30 липня 2019 року № 0-2-0.36-64/117-19, наданою відділом у Тростянецькому районі ГУ Держеокадастру у Вінницькій області. Згідно архівного витягу № 30 від 10 липня 2017 року із протоколу № 1 звітних зборів уповноважених членів колгоспників колгоспу ім. Богдана Хмельницького від 01 лютого 1997 року затверджено списки членів КСП, які поступили на роботу з 17 травня по 23 грудня 1996 року і які одержали право на земельний пай, серед яких значиться ОСОБА_1 06 вересня 2018 року позивач звернувся до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району із заявою, в якій просив винести рішення про виділення йому земельного паю на території Четвертинівської сільської ради розміром 2,61 га із земель запасу чи резервного фонду, а 10 вересня 2018 року отримав відповідь за № 177, в якій зазначено, що на території Четвертинівської сільської ради виділено із земель резервного фонду 43,2 га для пропущених пайовиків, проте ОСОБА_1 рекомендовано в судовому порядку встановити право на земельну частку пай. На території Четвертинівської сільської ради рахується 389,87 га земель резерву та 12,00 га земель запасу, які на даний час знаходяться в оренді СТОВ ім. Богдана Хмельницького, що підтверджується довідкою № 110 від 18 червня 2018 року.

Позиція Верховного Суду Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (стаття 126, частина перша статті 127 ЦПК України). У частині першій статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Наведені вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Європейський суд з прав людини вказав, що «у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) зроблено висновок про те, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16 (провадження № 61-10487св19) міститься висновок про те, що «посилання прокурора на те, що про ухвалення оскаржуваного рішення суду йому стало відомо лише 06 лютого 2019 року, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Новолуганської сільської ради Бахмутського району Донецької області (відповідача у справі), яка отримала оскаржуване рішення 03 квітня 2019 року (а. с. 87 т. 1), а тому для прокурора, як представника зазначеного органу місцевого самоврядування, перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з цієї дати, а не з часу виявлення ним оскарженого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень». Матеріали справи свідчать, що з апеляційною скаргою на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся 28 травня 2020 року. Вказане судове рішення управління держгеокадастру, як третя особа у справі, отримало 18 вересня 2019 року (ас 88). Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та поновлено строк на апеляційне оскарження. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 09 вересня 2019 року в цій справі, апеляційний суд не навів мотивів, за яких уважав поважними причинами пропуску строку, а заступник прокурора в заяві про поновлення строку не навів відповідного обґрунтування підстав для поновлення йому такого строку, адже оскаржене рішення суду першої інстанції Держгеокадастр у Вінницькій області в інтересах якого діє заступник прокурора отримав 18 вересня 2019 року. Сама по собі вказівка про наявність поважних причин для поновлення строку не є належним мотивуванням для поновлення такого строку. За таких обставин суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права постановив ухвалу від 15 червня 2019 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України). Оскільки встановлено підставу для скасування судових рішень зі стадії відкриття апеляційного провадження, іншим доводам касаційної скарги колегія суддів оцінки не надає. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України). Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження № 61-14230сво18) дають підстави уважати, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі та постанову апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження). Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Мотковою Ольгою Дем`янівною, задовольнити частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 рокускасувати. Передати справу № 147/78/19 до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Вінницького апеляційного суду від 15 червня 2020 року про відкриття апеляційного провадження та постанова Вінницького апеляційного суду від 08 липня 2020 року втрачають законну силу. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді Н. О. Антоненко Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов М. М. Русинчук