Постанова КЦС ВС № 145/2039/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Київ справа № 145/2039/20 провадження № 61-11831св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є., суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , особа, яка подала апеляційну скаргу, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2024 рокув складі колегії суддів: Сопруна В. В., Берегового О. Ю., Оніщука В. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: визнати договір міни земельних ділянок, укладений 03 березня 2020 року між ним, ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , дійсним; та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,3663 га, кадастровий номер 0524582800:01:003:0045, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 березня 2020 року між ним та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір міни, відповідно до якого він поміняв належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 3,0834 га, кадастровий номер 0524582800:01:002:0024, на земельну ділянку ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , площею 3,3663 га, кадастровий номер 0524582800:01:003:0045. На виконання умов цього договору вони обмінялися оригіналами правовстановлюючих документів на земельні ділянки та передали один одному земельні ділянки в натурі. Крім того, він сплатив різницю вартості земельних ділянок у розмірі 7 000,00 грн. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 зобов`язалися оформити договір міни земельних ділянок у встановленому законодавством порядку, однак від нотаріального посвідчення договору ухилилися. Його неодноразові звернення належним чином оформити договір міни залишені без задоволення. Внаслідок цього він не має можливості зареєструвати за собою право власності на земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Вважав, що він законно набув право власності на спірну земельну ділянку внаслідок обставин, з якими закон пов`язує настання цивільно-правових наслідків, тому просив позов задовольнити. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано договір міни земельних ділянок, укладений 03 березня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,3663 га, кадастровий номер 0524582800:01:003:0045, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позову. ОСОБА_1 повністю виконав умови договору міни земельних ділянок, проте відповідачі ухилились від нотаріального посвідчення укладеного договору, що позбавляє позивача зареєструвати право власності на майно. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції У червні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 28 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на це рішення суду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2024 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено, заочне рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 16 квітня 2021 року скасовано й ухвалено нове про відмову в позові. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сторони не дотримались порядку укладення та оформлення договору міни, позивач не надав доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору, тому підстав для задоволення позову немає. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У серпні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі заочне рішення суду першої інстанції. Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд не врахував висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року в справі № 911/2635/17, від 21 лютого 2019 року в справі № 908/1141/15-г, від 17 лютого 2020 року в справі № 668/17285/13-ц, від 23 серпня 2023 року в справі № 707/3085/21, від 19 червня 2024 року в справі № 2523/2692/2012. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з пропуском строку на його апеляційне оскарження, більш ніж через три роки після складання його повного тексту. Крім того, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не довів, що рішенням суду першої інстанції вирішені питання про його права, інтереси чи обов`язки. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження в справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 30 вересня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 через представника ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін. Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Фактичні обставини, встановлені судами 03 березня 2020 між ОСОБА_1 (з однієї сторони) та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 (з іншої сторони) в простій письмовій формі укладений договір міни, відповідно до якого позивач поміняв належну йому на праві власності земельну ділянку, площею 3,0834 га, кадастровий номер 0524582800:01:002:0024, що знаходиться на території Довгополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на земельну ділянку ОСОБА_4 і ОСОБА_2 , площею 3,3663 га, кадастровий номер 0524582800:01:003:0045, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за тією ж адресою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України). Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Частиною першою статті 127 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу (частина шоста статті 127 ЦПК України). Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків на оскарження. Особа, яка подає апеляційну скаргу (незалежно від того, чи є вона учасником справи), повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, у тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Згідно з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Установлено, що заочне рішення суду першої інстанції ухвалено 16 квітня 2021 року. 23 квітня 2021 року рішення суду оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Апеляційну скаргу на рішення суду фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав 19 червня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Відкриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не вирішив, внаслідок чого передчасно відкрив апеляційне провадження у справі за його апеляційною скаргою та відповідно передчасно переглянув рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справи докази. Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду й ухвали про відкриття апеляційного провадження та передачі справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Щодо судових витрат Враховуючи, що Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 28 червня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 липня 2024 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов