Постанова 4801 № 147/78/19

Справа № 147/78/19 Провадження № 22-ц/801/1280/2020 Категорія: 20 Головуючий у суді 1-ї інстанції Дудіков А. В. Доповідач:Сопрун В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 рокуСправа № 147/78/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі: головуючого Сопруна В.В., суддів Марчук В.С., Матківської М.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменка Б.І., за участю сторін: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , прокурора Міняйло І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №147/78/19 за позовом ОСОБА_1 до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, за участю третіх осіб Тростянецької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай), за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Кравчука Олександра Леонідовича, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року, яке ухвалене суддею Дудіковим А.В. в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області о 12 год 33 хв, повний текст складено 09 вересня 2019 року, в с т а н о в и в : У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, третіх осіб: Тростянецької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай). В обгрунтування позову зазначив, що він працював в КСП ім. Богдана Хмельницького, с. Четвертинівка, Тростянецького району Вінницької області з 01.10.1996 р. по 07.12.1997 р. на посаді головного бухгалтера та був членом колективного сільськогосподарського підприємства. 07.03.2000р. КСП ім. Б.Хмельницького реорганізовано в СТОВ ім. Богдана Хмельницького. Згідно протоколу №1 звітних зборів уповноважених членів колгоспників від 01.02.1997 р. затверджено списки членів КСП, які поступили на роботу з 17.05. по 23.12.1996 р. і які одержали право на земельну частку пай. В даному списку значився позивач, однак земельна ділянка йому не видавалась та сертифікат на земельну частку (пай) він не отримував. Не виділення земельної частки (паю) ОСОБА_1 порушує його право на землю при розпаюванні земель, як колишнього члена КСП. Позивач просив визнати за ним право на земельну частку (пай) розміром 2,61 га в умовних кадастрових гектарах на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області та зобов`язати Четвертинівську сільську раду виділити йому земельну частку (пай) із земель резервного фонду вказаної сільської ради. Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) розміром 2,61 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі на території Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. В задоволенні решти позовних вимог, відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням суду, заступник прокурора Вінницької області Кравчук О.Л. подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що по справі Четвертинівська сільська рада є неналежним відповідачем, належним відповідачем є Головне управління держгеокадастру у Вінницькій області. Крім того, позивач не ставив питання про поновлення строку позовної давності, а головне управління держгеокадастру у відзиві зазначало про необхідність застосування строку позовної давності до вказаних правовідносин, однак суд першої інстанції на це уваги не звернув. Тому просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Задовольняючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем було визнано позовні вимоги. В свою чергу, визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб. Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо виходячи з наступного. Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України). Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що 01.10.1996 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в КСП ім. Б. Хмельницького с. Четвертинівка Тростянецького району Вінницької області на посаду головного бухгалтера, звільнений із займаної посади 07.12.1997 року, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.9). 24.12.1996 року було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії КСП ім. Б. Хмельницького серії ВН №000002, що підтверджується інформацієї від 30.07.2019 р. №0-2-0.36-64/117-19, наданою відділом у Тростянецькому районі ГУ Держеокадастру у Вінницькій області. Згідно архівного витягу №30 від 10.07.2017 року із Протоколу №1 звітних зборів уповноважених членів колгоспників колгоспу ім. Богдана Хмельницького від 01.02.1997 року, затверджено списки членів КСП, які поступили на роботу з 17 травня по 23 грудня 1996 року і які одержали право на земельний пай, а саме: ОСОБА_1 (а.с.5). Як вбачається з довідки Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області від 18.06.2018 року №111, ОСОБА_1 державний акт на земельну частку (пай) не видавався (а.с.6). 06.09.2018 року позивач звернувся до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району із заявою, в якій просив винести рішення про виділення йому земельного паю на території Четвертинівської сільської ради розміром 2,61 га із земель запасу чи резервного фонду (а.с.14). 10.09.2018 року отримав відповідь за №177, в якій зазначено, що на території Четвертинівської сільської ради виділено із земель резервного фонду 43,2 га для пропущених пайовиків, однак ОСОБА_1 рекомендовано в судовому порядку встановити право на земельну частку пай (а.с.13). На території Четвертинівської сільської ради рахується 389,87 га земель резерву та 12,00 га земель запасу, які на даний час знаходяться в оренді СТОВ ім. Богдана Хмельницького, що підтверджується довідкою №110 від 18.06.2018 р. (а.с.8). Відповідно до довідки № 31-2-036-357/147-17 від 29.08.2017 року, виданої відділом Держгеокадастру у Тростянецькому районі, по Четвертинівській сільській раді середній розмір земельної частки (паю) складає 2,61 умовних кадастрових га, середня грошова оцінка якого станом на 01.01.2017 року становить 10029,42 грн (а.с.7). Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Зі змісту наведеного вбачається, що особа набуває право на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві та була його членом. Частиною другою статті 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Всупереч зазначеному, судом першої інстанції не з`ясовано, а позивачем не надано належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 залишився членом КСП «ім. Богдана Хмельницького» на час проведення розпаювання і видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай). Як визначено п.6Листа-роз`ясненняВерховного Суду України від29.10.2008 року №19-3767/0/8-08, при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно: а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям», відповідно до п.2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу (далі-СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - САТ), в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При цьому слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними; б) досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст.4 Закону України від 14 лютого 1992 р. №2114-XII «Про колективне сільськогосподарське підприємство» підприємство діє на основі статуту, в якому вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї; в) з`ясовувати, коли було видано державний акт на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»). Однак, вищезазначені обставини не були встановлені судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. Також, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити. Відповідно до Положення про головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308, розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення державної власності на території Вінницької області уповноважено Головне управління. Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» визначені повноваження сільських, селищних, міських рад та районних державних адміністрацій щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Так підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації. При цьому сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів. Під час розгляду справи було встановлено, що земельні ділянки орієнтованою площею 389,87 га земель резерву та 12,00 га земель запасу, знаходяться за межами населеного пункту, перебувають в оренді СТОВ ім. Богдана Хмельницького, що підтверджується довідкою №110 від 18.06.2018 року (а.с.8). Проте позов ОСОБА_1 пред`явив до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, яка є неналежним відповідачем у даній справі. Відповідно до абзацу 4 п.24 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», позови громадян, пов`язані з паюванням земель можуть бути предметом розгляду судів. Проте, відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Статею 51 ЦПК України, передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Згідно положення ч. 5 ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Розглянувши справу, суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 12, 206 ЦПК України, не сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин справи, зокрема не визначився з характером спірних правовідносин та з належним колом відповідачів, розглянувши справу за участю неналежного відповідача. При цьому не роз`яснив позивачу необхідність залучити до участі у справі Тростянецьку районну державну адміністрацію та правонаступників КСП «ім. Богдана Хмельницького», оскільки прийняте рішення безпосередньо стосується їх прав та обов`язків. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду (справа №294/1094/17, провадження №61-43354св18). Суд першої інстанції, при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, рішення суду з урахуванням положень ст. 376 ЦПК підлягає обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з вищевказаних підстав. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Кравчука Олександра Леонідовича, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити. Рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 09 вересня 2019 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Четвертинівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, за участю третіх осіб Тростянецької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай). Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь прокуратури Вінницької області (код ЄДРПОУ 02909909, МФО 820172, розрахунковий рахунок IBAN №UA79820172000035213099003988) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2114,40 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 08 липня 2020 року. Головуючий Сопрун В.В. Судді Марчук В.С. Матківська М.В.