Постанова 4872 № 916/3496/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3496/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.05.2021 про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, прийняту суддею Демешиним О.А., м. Одеса, у справі №916/3496/20 за позовом: - ОСОБА_2 ; - ОСОБА_3 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_1 ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем сек`юріті консалт"; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 про визнання недійсним рішення загальних зборів та за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой" про визнання недійсним рішення загальних зборів та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой" до відповідача: ОСОБА_31 про визнання рішення загальних зборів дійсним ВСТАНОВИВ: У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/3496/20 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_1 ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем сек`юріті консалт"; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 про визнання недійсним рішення загальних зборів, а також за позовами третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 і ОСОБА_34 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой" про визнання недійсним рішення загальних зборів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой" до ОСОБА_31 про визнання рішення загальних зборів дійсним. 25.01.2021 до місцевого господарського суду від ОСОБА_1 надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору б/н від 25.01.2021, в якій останній просив визнати дійсним рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", оформлене протоколом №1 від 10.07.2017. Вказана позовна заява обґрунтована тим, що рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", оформлене протоколом №1 від 10.07.2017, було прийнято відповідно до норм чинного законодавства, натомість безпідставне визнання його недійсним позбавить ОСОБА_1 , як учасника та кінцевого бенефіціарного власника Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем сек`юріті консалт", яке, у свою чергу, є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", права власності на частку у статутному капіталі товариства відповідача. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2021 у справі №916/3496/20 (суддя Демешиним О.А.) вказану позовну заяву повернуто заявникові. Дана ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що подана ОСОБА_1 позовна заява у розумінні приписів процесуального закону не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, а, будучи протилежною позовним вимогам за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фактично виступає зустрічним позовом. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.05.2021 у справі №916/3496/20 скасувати та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до спільного розгляду з первісною позовною заявою. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому що позовні вимоги третьої особи, яка подала позовну заяву у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені місцевим господарським судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами, а тому, з огляду на те, що у даній справі предметом спору є рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", оформлене протоколом №1 від 10.07.2017, ОСОБА_1 було правомірно заявлено позовну вимогу саме щодо вказаного рішення установчих зборів. Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою апеляційного господарського суду встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та роз`яснено останнім про їх право в строк до 24.06.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що остання не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у розумінні статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За умовами частин першої, п`ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Отже, тлумачення змісту частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що необхідною умовою набуття статусу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмету спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). Аналогічну правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 18.08.2020 у справі №916/1094/18. Між тим, незважаючи на рівність прав позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, між ними існують суттєві відмінності: в інтересах позивача відкривається провадження у справі, у той час як третя особа - вступає у відкрите провадження у справі, тому об`єднати цих осіб поняттям "позивач" було б неправильним, що чітко зафіксовано у положеннях чинного процесуального законодавства (статті 45, 49 Господарського процесуального кодексу України). Назва третьої особи суто процесуальна - вона вступає у справу між двома сторонами, тому і одержала таку назву. На відміну від позивача, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не може обирати відповідачів (лише серед сторін), не може обирати підсудність (позов завжди подається до суду, який розглядає справу за позовною заявою позивача), не має права залучити додаткових (інших) відповідачів та клопотати про заміну неналежного відповідача, якщо ним є первісний позивач. Відповідно до частин другої-шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому під предметом спору слід розуміти матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення (пункт 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 з подальшими змінами та доповненнями), тобто стосовно того об`єкту, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи в силу положень частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Саме така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постановах від 12.06.2019 у справі №916/542/18, від 13.08.2019 у справі №916/3245/17 та від 19.06.2018 у справі №904/9129/17. Колегія суддів вбачає, що предметом спору у даній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єнікіой", оформленого протоколом №2 від 27.04.2017; про визнання недійсним рішення установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", оформленого протоколом №1 від 10.07.2017; про скасування реєстраційних дій від 27.04.2017 №15361270011000459 "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті реорганізації", від 10.07.2017 №15361120013000459 "Державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті реорганізації" та від 10.07.2017 №15361450000001113 "Державна реєстрація юридичної особи шляхом перетворення", проведених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором Ройлянської сільської ради Саратського району Одеської області Івановою Х.А. Вищенаведені вимоги обґрунтовані порушенням порядку здійснення перетворення Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Єнікіой" у Товариство з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", у зв`язку з чим позивачі протиправно були позбавлені права на участь в управлінні перетвореною юридичною особою та взагалі права на частку у статутному капіталі даної перетвореної юридичної особи. Водночас предметом спору за позовом ОСОБА_1 є вимога про визнання рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", оформленого протоколом №1 від 10.07.2017, дійсним. Вказана позовна заява обґрунтована тим, що рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", оформлене протоколом №1 від 10.07.2017, було прийнято відповідно до норм чинного законодавства. Отже, позов ОСОБА_1 , поданий останнім в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, є протилежним до позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вказаний позов апелянта заявлений на встановлення факту дійсності рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Єнікіой", оформленого протоколом №1 від 10.07.2017. З огляду на викладене, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції, позовна заява ОСОБА_1 фактично виступає зустрічним позовом та не містить самостійних вимог щодо предмета спору у справі, наявність яких є кваліфікуючою ознакою позовів, поданих в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Зазначене повністю спростовує доводи апеляційної скарги щодо можливості розгляду викладених скаржником вимог в межах даної справи, адже позовна заява третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору обов`язково повинна містити самостійні вимоги щодо предмета спору, при цьому сам по собі зв`язок між вимогами третьої особи та вимогами позивачів жодним чином не спростовує факту відсутності у позовних вимогах ОСОБА_1 ознаки самостійності. Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам статей 49, 180 Господарського процесуального кодексу України, оскільки остання не містить самостійних вимог щодо предмету спору за первісним позовом у даній справі, що свідчить про наявність правових підстав для повернення зазначеного позову заявникові. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема і процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного руху судового процесу. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України. Таким чином, право на подання позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законом, відтак повернення заявникові позовної заяви, поданої з порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до правосуддя. Водночас колегія суддів роз`яснює скаржнику, що повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, не перешкоджає зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку для розгляду в межах окремого самостійного провадження, а також наголошує на тому, що право особи подати позов може бути реалізовано лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства. З огляду на викладене, враховуючи те, що доводи апелянта стосовно порушення Господарським судом Одеської області норм права при прийнятті оскаржуваної ухвали від 05.05.2021 у справі №916/3496/20 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 05.05.2021 у справі №916/3496/20 - без змін. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 03.08.2021. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Поліщук