Постанова 4855 № 752/25043/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/25043/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чередніченко Н.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 серпня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Кузьмінської К.В., За участю представника позивача: Петрика В.В., представника відповідача: Петринчук М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Петринчук Марини Віталіївни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання дій протиправними, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до поліцейського 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Петринчук Марини Віталіївни, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо складення постанови серії ЕАМ №3192978 від 25.09.2020; - визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 3192978 від 25.09.2020 року, а провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити. Позов обґрунтовано тим, що його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП є недоведеним, та постанова не відповідає вимогам КУпАП щодо змісту, а її складання було вчинене з порушенням норм закону. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕАМ № 3192978 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 25.09.2020, винесену поліцейським 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Петринчук Мариною Віталіївною про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 125 КУпАП у вигляді попередження, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, - закрито. В іншій частині позовних вимог, - відмовлено. В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким визнати незаконними дії поліцейського 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Петринчук Марини Віталіївни щодо складення постанови серії ЕАМ №3192978 від 25.09.2020. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач оскаржує дії поліцейського не з метою скасування рішення, а з метою визнання дій такими, що суперечать вимогам законодавства щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. На думку апелянта, суд першої інстанції, визнаючи вимогу щодо протиправності дій працівника поліції такою, що не може захистити права, порушив принцип диспозитивності. Окрім того, апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції не розглянув клопотання про виклик та допит у судовому засіданні свідків, які можуть підтвердити обставини події. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2020 року о 16-00 год. в м. Києві на перехресті пр. Глушкова та вул. Васильківської відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Тойота Yaris» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Тойота Corolla» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , щодо якого було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП. Того ж дня, 25.09.2020 поліцейським 3 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції у м. Києві Петричук М.В. було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 125 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді попередження. Вказана постанова вмотивована тим, що 25.09.2020 о 17-37 в м. Києві по проспекту 40-річчя Жовтня 92/2 ОСОБА_1 не виставив знак аварійної зупинки при ДТП, чим порушив вимоги пп. «а» п. 9.10 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем, в порушення вимог статті 77 КАС України, не надано достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови, а тому, зважаючи на те, що позивач у позовній заяві заперечив свою провину у вчиненні правопорушення відтак провина позивача у порушенні Правил дорожнього руху України та вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, не доведена, що свідчить про безпідставність винесення оскаржуваної постанови. Разом з тим, оскільки дії суб`єкта владних повноважень виразились в прийнятті ним відповідного рішення, яке і має бути предметом оскарження, тому само по собі визнання протиправними вказаних дій не буде ефективним засобом захисту прав позивача, а відтак в частині визнання дій протиправними судом першої інстанції було відмовлено, з огляду на належний спосіб захисту прав позивача шляхом скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення. У відповідності до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції в частині відмови у позовних вимог з огляду на таке. У силу вимог п. 11 частини першої ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, у тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема, ст.125 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до КУпАП, Закону України «Про Національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція № 1395). Згідно п. 1 розділу IV Інструкції №1395, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, частиною першою ст.121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Пунктами 4-5 Розділу І Інструкції 1395 закріплено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП. Таким чином, у випадку виявлення ознак адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 125 КУпАП, виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення (за наявності відповідних підстав) місці вчинення правопорушення посадовою особою органу (підрозділу) Національної поліції. У той же час, за правилами вимог частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Тобто, чинним законодавством встановлено вичерпний перелік судових рішень, які може прийняти суд у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Розглядаючи вказану справу, суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність прийняття відповідачем спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАМ № 3192978 від 25.09.2020, та як наслідок визнав таку постанову протиправною та скасував, а провадження по справі про адміністративне правопорушення, - закрив. Колегія суддів звертає увагу, що вказаний перелік згідно статті 286 КАС України не передбачає право суду визнавати дії суб`єкта владних повноважень протиправними у даній категорії справ. У даному випадку, у відповідності до вище встановлених правових норм саме інспектор Національної поліції уповноважений розглядати адміністративні справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та за наслідками розгляду приймати постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що встановлений частиною третьою ст. 286 КАС України перелік можливих судових рішень є вичерпним, і не передбачає право суду визнавати дії суб`єкта владних повноважень протиправними у даній категорії справ, відтак колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість позовної вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними. Посилання апелянта на залишення без задоволення клопотання про виклик свідків колегія суддів оцінює критично, так як доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З огляду на вказане, пояснення свідків є одним із доказів, на підставі встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, втім такий доказ не носить преюдиційного значення для вирішення справи. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 21 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук