Постанова 4855 № 752/10962/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/10962/23 Головуючий у І інстанції - Шевченко Т.М., Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І., за участю: секретаря Ольховської М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Журавель Людмили Петрівни, Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила скасувати постанову інспектора взводу патрульної поліції в м. Умань батальйону Управління патрульної поліції в Черкаській області старшого лейтенанта поліції Журавель Л.П. серії ЕАС № 7036201 від 22.05.2023, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340, 00 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року у задоволені адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги наголошує, що суд першої інстанції протиправно розглянув справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, позбавив її права подати відповідь на відзив. Також, зазначає, що рішення оприлюднено з порушенням строків, визначених ст. 251 КАС України. По суті правопорушення зазначає, що блокпост, на якому її зупинили, не є місцем спостереження і фіксації правопорушень і притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому, зупинення було здійснено особою, яка не фіксувала правопорушення та інспектором не було роз`яснено її права, відмовлено у наданні доказів щодо скоєного правопорушення, а складання постанови, її розгляд і прийняття рішення про притягнення до відповідальності відбулось без її присутності. Крім того, час фіксації правопорушення та час, зазначений у постанові, відрізняються, а під час вручення постанови здійснювався психологічний тиск не тільки інспектором, а й іншими співробітниками. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. 05.12.2023 до суду надійшло письмове клопотання від позивачки, в якому вона просить про перенесення судового засідання через неможливість бути присутньою в ньому. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Так, апеляційне провадження в даній справі відкрито 13.11.2023 і справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. В подальшому, за клопотанням ОСОБА_1 розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 05.12.2023 об 11:30. 05.12.2023 на адресу суду надійшло клопотання позивачки про відкладення судового розгляду, у зв`язку з її від`їздом за кордон для святкування дня народження доньки, з якою вона не бачилась тривалий час. Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав. Так, відповідно до ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Як наголошувалось вище, апеляційне провадження у даній справі відкрито ще 13.11.2023, отже, термін розгляду апеляційної скарги вже сплив, при цьому, ухвалою суду від 22.11.2023 строк розгляду справи вже був продовжений на п`ятнадцять днів відповідно до ч.2 ст. 309 КАС України, якою передбачено, що суд у виняткових випадках за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більше як на п`ятнадцять днів. Колегія суддів звертає увагу, що за клопотанням позивачки їй було неодноразово надано можливість ознайомитись з усіма матеріалами справи, а також видано копію відеозапису з нагрудної камери інспектора, наданого відповідачем до матеріалів справи. Судову повістку про розгляд справи в судовому засіданні 05.12.2023 апелянт отримала 29.11.2023, про що свідчить її власний підпис (а.с.113), відзив відповідача на апеляційну скаргу доставлений позивачці до електронного кабінету 16.11.2023 (а.с. 96), а також вона ознайомилась з ним одночасно з матеріалами справи 21.11.2023 (а.с.100 звор. бік). Таким чином, у позивачки була реальна можливість і достатньо часу для надання суду додаткових письмових пояснень у разі такої необхідності. При цьому, колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та відеозаписом, вважає достатнім об`єм доказів, необхідних для прийняття законного і обґрунтованого рішення. Таким чином, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, з матеріалів справи вбачається, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 22.05.2023 серії ЕАС № 7036201 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Як зазначено в цій постанові, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Шкода», номерний знак НОМЕР_1 , на 210 км автодороги М-05 Київ-Одеса, рухалась зі швидкістю 78 км/год в зоні дії знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 50 км/год», перевищивши встановлену швидкість більш як на 20 км/год, чим порушила п. 12.9 б Правил дорожнього руху, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI20/20 ТС000735. Вказана постанова є предметом цього позову, оскільки позивачка вважає її протиправною. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у з`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. В свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.9 «б» ПДР водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.п. 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29 3.29 «Обмеження максимальної швидкості», 3.31 3.31 «Зона обмеження максимальної швидкості» або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. «й» п. 30.3 цих правил. Частиною 1 статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як установлено судом і не є спірним, швидкість руху транспортного засобу була зафіксована за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI20/20 серійний номер ТС000735. Слід зазначити, що TruCAM - це лазерний вимірювач швидкості, який здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. TruCAM автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху, при цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 до 1200 м. Під час вимірювання швидкості руху, поліцейський виконує наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискає спусковий гачок приладу (на фото видно, як позначка фіксується на автомобілі позивача з відстані 398, 6 м, тобто вимірює швидкість саме даного автомобіля. Прилад починає вимірювання швидкості і здійснює запис. Відповідачем на підтвердження правомірності використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI20/20 серійний номер ТС000735 надано: копію сертифікату затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012, копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 22.06.2022 та копію експертного висновку від 07.09.2021. Отже, відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність використання лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI20/20 серійний номер ТС000735. Також, відповідачем надано відеозапис з портативного нагрудного відеореєстратора інспектора та фотозображення місць розташування дорожніх знаків 5.76 та 3.29 на 210 км автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса. Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення у даному випадку, передбачено спеціальну, спрощену процедуру, тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалося, а оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КУпАП. Згідно чинного законодавства поліцейський лише ознайомлює особу із її правами, однак, виключно правопорушник вирішує, чи скористається він своїми правами і в який спосіб. Доводи апелянта про те, що їй не було роз`яснено її права, відмовлено у наданні доказів щодо скоєного правопорушення, а також вчинювався на неї психологічний тиск, спростовуються наданим до матеріалів справи відеозаписом з нагрудної камери інспектора, оглянутим колегією суддів в процесі підготовки до розгляду справи. В свою чергу, різниця у часі між фіксацію правопорушення та часом, зазначеним у постанові, є логічною, оскільки постанова складається після вчинення правопорушення, на що відповідно інспектору потрібен час. Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції порядку розгляду справи колегія суддів зазначає наступне. Так, ст. 286 КАС України не містить обов`язку розглядати справи про притягнення до адміністративної відповідальності з викликом сторін. Як вбачається з ухвали суду першої інстанції від 15.06.2023, суд, відкриваючі спрощене позовне провадження, надав відповідачеві строк для подання відзиву на позов, а позивачці роз`яснив про можливість надання суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні у разі такого бажання. Копію зазначеної ухвали позивачка отримала в електронному кабінеті 20.06.2023 о 10:08 (а.с. 25). Клопотань про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю сторін матеріали справи не містять, чим спростовуються доводи апелянта про те, що суд позбавив її права на участь у розгляді справи. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, або невідповідність висновків суду обставинам справи. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 308, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 вересня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Карпушова Є.І. Мєзєнцев