Постанова 4855 № 752/9231/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/9231/21 Суддя (судді) першої інстанції: Машкевич К.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Черкаській області Мурого Олександра Анатолійовича про скасування постанови, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в Черкаській області Мурий О.А. серії ЕАМ № 3264030 від 10.10.2020 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова серії ЕАМ №3264030, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки поліцейський не роз`яснив позивачу його права та обов`язки, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не надав можливості скористатися правовою допомогою при розгляді справи. Також, позивач вказав на те, що не порушував ПДР, рухався з дозволеною швидкістю, оскільки на даній ділянці автодороги відсутні дорожні знаки, які б повідомляли про обмеження швидкості руху. Позивач зазначив про те, що в постанові про адміністративне правопорушення відсутні відомості про належні та допустимі докази правопорушення. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також, суд неповно досліджено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в письмовому провадженні на 10.11.2021. Розгляд апеляційної скарги 10.11.2021 не відбувся з поважних причин. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10.10.2020 близько 11 год. 12 хв., відповідач на автодорозі М-05 "Київ-Одеса" 162 км, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000424), було зафіксовано, що водій транспортного засобу TOYOTA HIGHLANDER (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухався по автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, зі швидкістю 138 (сто тридцять вісім) км/год, при цьому, перевищив встановлене обмеження швидкості руху на 28 (двадцять вісім) км/год, чим порушив п. 12.9.6) ПДР України. Після чого, на підставі ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», вказаний автомобіль TOYOTA HIGHLANDER було зупинено. Розглянувши справу, відповідач відповідно до ст. 258 КУпАП з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП з врахуванням ч. 2 ст. 33 КУпАП, ст. 251 КУпАП, ст. 252 КУпАП виніс постанову серії ЕАМ № 3264030 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача та наклав стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн. Надалі, відповідач згідно ст. 285 КУпАП, ознайомив позивача із змістом постанови по справі про адміністративне правопорушення, проте отримувати копію постанови позивач відмовився, про що було зроблено відповідну відмітку в оскаржуваній постанові. Позивач, вважаючи вказану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного: - доводи позивача про те, що він не порушував правил дорожнього руху не відповідають дійсності та спростовуються наданим відеозаписом та фото з лазерного вимірювача швидкості TruCam. На відео та фото чітко видно транспортний засіб, який перевищив дозволену швидкість руху та яким, як було встановлено та не заперечується позивачем, керував позивач. Все спілкування з позивачем було зафіксовано на нагрудний портативний відеореєстратор (бодікамеру) ВСІ765, про що також вказано в п.7 оскаржуваної постанови: «До постанови додається відео з приладу TruCam ТС 000424, відео з бодікамери ВСІ 765»; - жодних доказів, підтверджуючих обґрунтування позовних вимог, позивачем разом з позовною заявою не надано; - твердження позивача щодо не ознайомлення його з правами особи, яка притягується до відповідальності та ненадання можливості скористатися правовою допомогою - спростовуються самою ж позовною заявою, де позивач зазначає сам, що був ознайомлений зі своїми правами, проте він бажав «більш детального роз`яснення». Також, скористатися правовою допомогою позивачеві ніхто не заважав, про що також зазначає сам позивач, вказуючи, що він повідомив відповідача, що отримає оскаржувану постанову лише після приїзду адвоката, який може їхати з м. Києва (за 160 км) довго; - за наслідком розгляду даного спору, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, якими він обґрунтовував зміст своїх позовних вимог, у зв`язку з чим, у задоволенні позову слід відмовити. Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, судом не було враховано, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Також, апелянт наголошує на тому, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу було розяснено права та обовязки. Крім того, акцентовано увагу на незабезпеченні можливості скористатись правовою допомогою при розгляді справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію») Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про національну поліцію», з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Таким чином, уповноваженими працівниками підрозділів патрульної служби Національної поліції надано право на місці вчинення адміністративного правопорушення від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою - третьою статті 122 КУпАП, без складання відповідного протоколу. Відповідно до п. 5 розділу ІІІ Інструкції, поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до її компетенції розгляд цієї справи; 2) чи правильно складено протокол (якщо складання протоколу передбачено КУпАП) та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи повідомлено належним чином осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (якщо справа не розглядається на місці); 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали, які потрібні для вирішення справи; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. (також ст. 278 КпАП України) Згідно з п. 9-10 розділу ІІІ Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Відповідно до норм ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів па годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Згідно розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР, дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», є інформаційно-вказівним знаком - інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. За п. 2.3.6) ПДР, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважний, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Відповідно до п. 12.6 ґ) ПДР, поза населеними пунктами на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою, дозволяється рух зі швидкістю не більше 110 км/год. Згідно з п. 12.9 б) ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 ПДР. Позивач, порушуючи на даній ділянці автодороги вимоги швидкісного режиму, був завчасно проінформований дорожнім знаком 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. Перш за все, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними доводи сторони позивача про те, що він не порушував ПДР, рухався з дозволеною швидкістю, оскільки на даній ділянці автодороги відсутні дорожні знаки, які б повідомляли про обмеження швидкості руху, адже дані твердження спростовуються наданим відеозаписом та фото з лазерного вимірювача швидкості TruCam (а.с. 77), після перегляду яких, чітко вбачається транспортний засіб, його номерний знак, ділянка дороги та швидкість руху, зафіксована приладом, а також, верхня межа дозволеної швидкості руху на вказаній ділянці дороги. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем жодним доказом не було обґрунтовано позовних вимог в цій частині. Все спілкування з позивачем було зафіксовано на нагрудний портативний відеореєстратор (бодікамеру) ВСІ765, про що також вказано в п. 7 оскаржуваної постанови: «До постанови додається відео з приладу TruCam ТС 000424, відео з бодікамери ВСІ 765», водночас, відповідно п. 1 ч. 3 розділу VIII Наказу МВС України від 18.12.2018 № 1026, строк зберігання відеозаписів з портативних відеореєстраторів становить 30 діб. Правопорушення за участю позивача, сталося 10.10.2020 року. Копію оскаржуваної постанови на адресу проживання, яку вказав на той час позивач було направлено 15.10.2020. Але у зв`язку зі вказаною закордонною адресою - лист було повернуто відправнику. Ухвала про відкриття провадження за позовною заявою надійшла до Відповідача лише 25.06.2021 (через 8,5 місяців). Не маючи інформації про наміри оскарження постанови серії ЕАМ №3264030, строк зберігання відеозаписів з портативного відеореєстратора, відповідно до Наказу МВС №1026, не було продовжено та через 30 днів такі відеозаписи були видалені з серверів зберігання. Отже, за обєктивних обставин, що не залежать від волі відповідача, здійснити перегляд запису з нагрудної камери відеореєстратора, не вбачається за можливе. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що ураховуючи принцип превалювання сутності над формою, перевага має надаватися перевірці чи мало місце порушення особою правил дорожнього руху, за яке таку особу було притягнуто до адміністративної відповідальності. Жодних доказів, підтверджуючих обґрунтування позовних вимог, позивачем разом з позовною заявою не було надано, на противагу чому, стороною відповідача було надано матеріали, які підтверджують перевищення позивачем максимально дозволеної на вказаній ділянці руху швидкості, сумнівів у достовірності яких, немає. При цьому, посилання апелянта на наявність процедурних порушень з боку поліцейського, на переконання колегії суддів є недостатнім та жодним чином не спростовують наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення за ч.1 ст.122 КУпАП. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, вказує на те, що поліцейський притягнув його до адміністративної відповідальності з порушенням встановленого законом порядку, зокрема, під час розгляду справи, відповідач не задовольнив клопотання про бажання отримати правову допомогу адвоката, чим позбавив можливості скористатися своїм гарантованим правом на захист. Колегія суддів вказує на те, що під час розгляду даної справи, не було встановлено порушень/обмежень прав позивача з боку суб`єкта владних повноважень, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідач не перешкоджав реалізації права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи. Положеннями КУпАП, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснювалось. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення. Європейський суд з прав людини в п. 32 справи «Максименко проти України», обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч. 1 ст. 122 КУпАП, не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак, подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень. При цьому, законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а позивач не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку. Відтак, адміністративне стягнення застосовано відповідачем у відповідності до вимог закону, у межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому, підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які б спростовували факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем не надано, а колегією суддів таких обставин не встановлено. Також, слід відмітити, що згідно офіційного листа Державного Підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49, крім основного, ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості в автоматичному режимі. Викладене вище, спростовує доводи позивача про неможливість використання приладу вимірювання швидкості автотранспортних засобів TruCAM в ручному режимі. Лазерний вимірювач швидкості TruCam здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів. Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м. Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. При цьому, лазерний вимірювач TruCam відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто, конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі. Інші ж доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Ганечко О.М. Судді Кузьменко В.В. Василенко Я.М.