Постанова 4855 № 752/8917/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 752/8917/23 Головуючий у 1 інстанції - Плахотнюк К.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В., суддів: Губської Л.В., Мєзєнцева Є.І., При секретарі Масловській К.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної служби Національної поліції в м. Києві, інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенанта поліції Коваленко Анастасії Валентинівни, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Управління патрульної служби Національної поліції в м. Києві (далі - відповідач 1), інспектора 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенанта поліції Коваленко Анастасії Валентинівни (далі - відповідач 2), третя особа: Департамент патрульної поліції (далі - третя особа), в якому просив скасувати постанову серії ЕАС №6919979 від 01.05.2023 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відносно нього інспектором 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенантом поліції Коваленко А.В. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності за те, що ОСОБА_1 керував ТЗ HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , у АДРЕСА_1 , не маючи при собі посвідчення водія відповідної категорії (чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким ТЗ). Зазначає, що до відповідальності ОСОБА_1 притягнутий безпідставно та незаконно. Вказує на те, що поліцейський не пояснивши йому причини та підстави зупинки, не повідомивши свою посаду, ім`я та по батькові, зажадав пред`явити посвідчення водія, документ на ТЗ, страховий поліс. Вимога поліціанта була негайно виконана. Після дослідження поліцейським наданих йому документів він повідомив ОСОБА_1 у відсутності у водійських документах відповідної категорії на право керування ТЗ типу HONDA DIO CESTA та про притягнення його до адміністративної відповідальності. Наголошує на тому, що відповідач не мав право застосовувати примусову зупинку його ТЗ, не роз`яснив позивачу його права та обов`язки, не надав можливості скористатись послугами захисника. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає факт вчинення ним адміністративного правопорушення не доведеним, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року даний позов залишено без задоволення. Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП, відповідно до останнього інспектором патрульної поліції правомірно було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав) та безпосередньо при оформленні дорожньо-транспортної пригоди. У випадку, якщо поліцейський належним чином не зафіксував факту порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги відповідної посадової особи про пред`явлення водієм документів, в тому числі страхового полісу є неправомірними. Вказує, що тільки на часі відеозалису 12:47:04, після вимоги позивача, інспектор Кизима повідомляє позивачу підстави зупинки. Але при цьому, доказів вчинення порушення ПДР позивачем, інспектором поліції надано не було, що дозволяє стверджувати про відсутність законних підстав для його зупинки. Відповідно до ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до норм статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. На виконання вимог зазначеної статті та враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, дану справу терміново призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 інспектором 4 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в місті Києві, лейтенантом поліції Коваленко А.В. було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП за те, що 01.05.2023 року о 12 год. 53 хв. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Лаврській, 20, не мав при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким ТЗ, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст.126 КУпАП (а.с. 22). Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення містить інформацію про фіксацію порушення - у п. 7 «До постанови додаються» зазначено Бк470451. З копії постанови вбачається, що ОСОБА_1 пояснення щодо обставин вказаних в постанові не надав. На підтвердження законності оскаржуваної постанови разом з відзивом представник Департаменту патрульної поліції надав відеозапис з бодікамери поліцейського. Копію постанови ОСОБА_1 отримав, як вбачається з відео наданого відповідачем. Не погоджуючись із діями відповідача щодо прийняття вказаної постанови, вважаючи її протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно п. 8 ч.1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ч.1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 14 Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до ч.2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» основними обов`язками водія транспортного засобу є: мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством (ч. 2 ст. 16). Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Мотивуючи свої вимоги, основною тезою позову є безпідставна зупинка інспектором поліції позивача, яка в подальшому потягла для нього інші негативні наслідки. Так, стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, якщо водій порушив Правила дорожнього руху. В силу вимог п. 1 ч. 1 статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Таким чином, проведення відеозапису, здійсненого нагрудними відеокамерами з метою фіксації правопорушення, відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства, а отриманий відеозапис слід вважати належним і допустимим доказом. Колегія суддів дослідила відеозапис з нагрудної відеокамерами поліцейського щодо події, яка мала місце 01.05.2023 за участі позивача та встановила, що позивачу було повідомлено причину зупинки транспортного засобу, а саме - порушення правил дорожнього руху, проїхав пішохідний перехід, та не надав перевагу в русі пішоходу, який в цей час на ньому знаходився. При цьому, з відеозапису вбачається, що позивач підтвердив проїзд пішохідного переходу та наявність на ньому людини, лише вказував, що людина знаходилась на іншому боці дороги. Згідно з п.п. 18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Таким чином, твердження позивача про безпідставну зупинку його транспортного засобу спростовуються матеріалами відеозапису. Відтак інспектором було правомірно зупинено та висунуто законну вимогу позивачу пред`явити посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Відповідно до п.п. а), б), г) п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до п. 2.1.а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії. Згідно п. 2.4. Правил дорожнього руху, після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу зобов`язаний пред`явити документи зазначені в п. 2.1. ПДР. Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керувати таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З огляду на зазначене, відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом. Відповідно до ч. 1 статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша, друга і третя статті 122, стаття 126 . Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції). Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 2, 4 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 статті 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Відповідно до ч. 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше. За статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Відповідно до ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Колегія суддів звертає свою увагу, що позивачем не оспорюється факт керування ним 01.05.2023 року транспортним засобом HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_2 в м. Києві по вул. Лаврській, 20, також не оспорюється факт відсутності у нього на той час при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Як вбачається з матеріалів справи, станом на 10.07.2023 року в базі Національної поліції міститься інформація стосовно видачі 24.09.2021 року посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_3 на категорії А, В. Відповідно до п. 1.10. ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену вказаним визначенням межу. Водночас для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться у рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму належить до механічних транспортних засобів. Згідно примітки до п. 2.13 ПДР України транспортні засоби належать до категорії А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Мотоциклом є двоколісний механічний транспортний засіб з боковим причепом або без нього, що має двигун з робочим об`ємом 50 куб. см і більше. До мотоциклів прирівнюються моторолери, мотоколяски, триколісні та інші механічні транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 від 08.09.2020 мопед марки HONDA DIO CESTA д.н.з. НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 та має такі характеристики: категорія: А1, рік випуску 1995, колір червоний, номер двигуна НОМЕР_5 , об`єм двигуна 49 куб.см. За змістом Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 №511) водій транспортного засобу, що має електродвигун, потужністю до 4 кВт повинен мати посвідчення водія категорії А1. Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач, не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 126 КУпАП, відповідно до останнього інспектором патрульної поліції правомірно було застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу. З відео, яке надане відповідачем вбачається, що інспектор у ході розгляду справи не перешкоджав реалізації прав позивача, визначених статтею 268 КУпАП при розгляді справи, зокрема права на отримання правової допомоги на місці розгляду справи чи в телефонному режимі. Крім того, інспектором було роз`яснено позивачу порядок сплати штрафу та повідомлено строк, протягом якого постанова може бути оскаржена ним до суду. Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було, а судом таких обставин не встановлено. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 272, 286, 308, 315, 316, 321 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Повний текст рішення виготовлено 05 березня 2024 року. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Л.В. Губська Є.І. Мєзєнцев