Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/2655/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7009/21 Справа № 212/2655/21 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Бондар Я.М., суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року, яке постановлено суддею Пустовіт О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 12 травня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бузинрська Д.М. звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди заподіяної втратою працездатності внасідок професійного захворювання. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач протягом 24 років працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання. Висновком МСЕК від 11.03.2021 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності, та встановлено третю групу інвалідності. Позивач вважає,що з вини підприємства,яке не створило безпечних умов праці,в ін втратив своє здоров`я,завдана моральна шкода, полягає в тому,що внаслідок професійного захворювання позивач постійно відчуває стійкий біль та обмеження рухів у шийному і поперековому відділах хребта в ноги на задній поверхні, переважно в ліву, в руки, в потилицю, терпкість ніг, судоми м`язів ніг та рук, біль та обмеження об`єму рухів в плечових, ліктьових, колінних суглобах, шум в голові і вухах, підвищену втомлюваність, загальну слабкість, оніміння в кистях та руках, зниження слуху, коливання АТ, головний біль, задишку при помірному фізичному навантаження, кашель частий. Настання негативних змін у житті позивача, окрім неможливості відновлення його стану здоров`я, який він мав до виникнення професійного захворювання, обумовлене істотним погіршенням психологічного аспекту життя позивача. У зв`язку із отриманими професійними захворюваннями йому заподіяна моральна шкода, розмір якої позивач оцінює в 180 000 грн., яку просив стягнути з відповідача.. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 180 000 о гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 1800 гривень. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 гривень. В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає засадам розумності та справедливості. Вважає, що судом залишено поза увагою роз`яснення викладені в п. 3 Пленуму ВС України у Постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Зокрема, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та судом не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, виписки з акту та довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійного захворювання, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу. Також вказує, що положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, яка набрала чинності з 23.05.2020 року та якою передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Витрати на правову допомогу не співмірна до заявлених позовних вимог, дана категорія справ є справами незначної складності та по ним є стала судова практика, а тому складання позовної заяви не потребувало додаткових зусиль та знань та значного часу на вивчення практики. У відзиві на апеляційну скаргу позивача, до якого додано докази направлення копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник позивача зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, наданого відзиву, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з трудової кнжки, що ОСОБА_1 з 08.07.1996 р. по 25.04.2008 року працював на посаді гірничого майстра, з 25.04.2008 року по 09.03.2021 року гірником очисного забою шахти «Октябрська» ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». 09.03.2021 року позивача звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, згідно п. 38 КЗпП України. Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.02.2021 року, позивачу встановлено професійне захворювання - Радикулопатія білатеральна попереково-крижова L4-S1, шийна C6-C7, на фоні полі сегментарної дископатії, з вираженим статико-динамічним порушенням, часто рецидивуючий перебіг, зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєданні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). Вібраційна хвороба другої стадії від дії локальних вібрацій: синдром вегетативно-сенсорної полі невропатії з двостороннім плечолопатковим періартрозом ліктьових суглобів, з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, стійкий больовий синдром. Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії ), група В. ЛН першого другого ступеня. Згідно п. 18 причиною виникнення хронічного професійного захворювання отруєння є важкість праці : фізичне динамічне навантаження при регіональному навантаженні за участю м`язів рук плечового суглобу-47,2Вт при допустимому 45 Вт, періодичне перебування у незручній робочій позі 27,6% при допустимому до25%. Вібрація локальна: еквівалентний скоригований рівень віброприскорення на 2дБ перевищує допустимий рівень згідно ДСН 3.3. 6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації. Пил переважно фіброгенної дії:Концентрація пилу переважно фіброгенної дії її з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму в 1,8 рази і складає3,6 мг/м при ГДК 2 мг/м В п. 20 вказаного Акту зазначено особи, які порушили законодавство про охорону праці гігієнічні регламенти і нормативи, враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 24 років 10 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, конкретних посадових осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативні акти, встановити неможливо. Висновком МСЕК від 11.03.2021року позивачу первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 65% (30% по радикулопатії, 20 % вібраційна хвороба, 15% по ХОЗЛ) внаслідок професійного захворювання, із встановленням третьої групи інвалідності з 01 квітня 2021 року до 01 березня 2022 року, з переоглядом 01 березня 2022 року. Відповідно до інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння)від 30.06.2020 року згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності фактори виробничого середовища важкості та напруженості трудового процесу затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 року № 248 умови праці ОСОБА_1 відносяться : За змістом аерозоль у переважно фібриногенної дії в повітрі робочої зони до третього класу першого ступеню (шкідливі); за рівнем шуму до третього класу третього ступеню (шкідливі); за показниками мікроклімату до третього класу другого ступеню (шкідливі); за рівнем вібрації локальної до третього класу першого ступеню (шкідливі); за показниками важкості праці до третього класу третього ступеню (шкідливі); за показниками напруженості праці до третього класу першого ступеню (шкідливі); за показниками напруженості праці відносяться до третього класу другого ступеня (шкідливі) ;загальна оцінка умов віднесена до 3 класу 3 ступеню (шкідливі) (а.с.13-17) Висновком МСЕК від 22.06.2020 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, з яких 45% по радикулопатії та 15 % по ХОЗЛ з 15 червня 2020 року по 01 липня 2021 року з наступним переоглядом 01.06.2021 року, та третю групу інвалідності (а.с.18,19). Суд, частково задовольняючи позов виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, зокрема, на підприємстві відповідача, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійного захворювання, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди, оскільки у зв`язку з професійним захворюванням у позивача порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості. Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманих позивачем професійного захворювання, роботу позивача на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів, 24 років 10 міс., відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 65%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 8 вказаної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В обґрунтування витрат на правничу допомогу стороною позивача було подано договір про надання правової допомоги у цивільному процесі від 30.03.2021 року, Акт наданих послуг відповідно до умов договору (угоди) про надання правничої допомоги 30 березня 2021 року, згідно якого позивачу ОСОБА_1 надана правова допомога на загальну суму - 3 000 гривень, яка полягає в попередє опрацювання документів (1 година) - 750 гривень, вивчення судової практики по аналогічним справам (1год.) -750 грн., консультування та підготовка позовної заяви (2 години) -1500грн.. Відповідно до квитанції від 31.03.2021 року, позивачем сплачено 3000 гривень адвокату Бузинарській Д.М. (а.с.43-45). Верховний Суд зазначає, що, відповідно до положень ст. 14 ПК адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. ВС вказав, що аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, Верховний Суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (постанова ВС у справі № 727/4597/19 від 16 квітня 2020 року). Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в розмірі 3000 грн. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу - Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 29 липня 2021 року. Головуючий: Судді: