Постанова 4803 № 212/8228/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4986/21 Справа № 212/8228/20 Суддя у 1-й інстанції - Чорний І. Я. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М. суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П. сторони справи : позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року, ухваленого суддею Чорним І.Я. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 26 лютого 2021 року,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі- ПАТ "Кривбасзалізрудком" ) про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 червня 2020 року перебуваючи в трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат» на посаді підземного гірника очисного забою, знаходячись в панелі 80а-7ба горизонту 1370м, скреперування гірничої маси по орту 80а горизонту 1370м. на дільниці №8 шахти «Родіна», внаслідок нещасного випадку отримав тілесні ушкодження у вигляді: «Закритий перелом нижніх кісток с/3 лівої гомілки зі зміщенням уламків. Саднини гомілки. Йому була зроблена операція на нозі». Висновком МСЕК від 01 жовтня 2020 року позивачу первинно встановлено 65% професійної працездатності та друга група інвалідності внаслідок трудового каліцтва. У зв`язку з нещасним випадком назавжди порушено нормальні життєві зв`язки позивача, останній змішений проходити чисельні медичні огляди та обстеження, позивач переніс оперативне втручання, відчуває сильні больові відчуття внаслідок перенесеної травми ноги, що призводить до суттєвих складнощів при задоволенні елементарних повсякденних побутових потреб потребує від позивача додаткових зусиль та додає йому додаткових страждань та переживань. Виходячи із глибини, характеру та тривалості душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, позивач оцінює моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 компенсацію за спричинену моральну шкоду, в зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 200 000 гривень, без утримання податку з доходів з фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави - судовий збір в розмірі 2 000,00 гривень. Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог. Судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач знехтував особистою безпекою та здоров`ям не застосував засоби індивідуального захисту, невиконання позивачем інструкції з охорони праці є основною причиною нещасного випадку. Крім того, ПАТ «Кривбасзалізрудком» зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту спричинення моральної шкоди та обґрунтування її розміру, довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійного захворювання, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно завищеним, таким, що не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості. Судом першої інстанції при визначенні суми відшкодування моральної шкоди, не враховано роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року. При цьому, положеннями Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, яка набрала чинності з 23.05.2020 року та якою передбачено, що у разі якщо сума моральної шкоди визначеної рішенням суду, перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, сума такого перевищення включається до оподатковуваного доходу платника податку, тобто відповідач зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми доходу та за його рахунок, що судом першої інстанції не було враховано при винесенні судового рішення. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 22 вересня 2017 року по 17.04.2018 року працював учнем гірника очисного забою, з 17.04.2018 року по 06.03.2019 року гірником підземним, з 06.03.2019 року по 29 жовтня 2020 року гірником очисного забою ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат". 29.10.2020року відповідно до п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України позивача звільнено з роботи в зв`язку з виявленням невідповідності виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи(а.с.21-23). Під час виконання трудових обов`язків 07 червня 2020 року з позивачем стався нещасний випадок в результаті якого відповідно до єпікризу із медичної картки стаціонарного хворого № 4045/514 за 07.06.2020 року встановлено діагноз - «Закритий перелом нижніх кісток с/3 лівої гомілки зі зміщенням уламків. Саднини гомілки. Йому була зроблена операція на нозі». Відповідно до Акту розслідування нещасного випадку від 07.06.2020 року причиною настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, шкідливі або небезпечні виробничі фактори, основна причина невиконання вимог інструкції з охорони праці. Порушено п. 1.1.6 «Інструкції з охорони праці № 20-2019 для гірника (учня) очисного забою», супутні невиконання посадових обов`язків, порушено п.2.12.2.34 «Посадові інструкції майстра гірничого дільниці очисних робіт», шкідливий або небезпечний фактор гірничі породи, що обрушуються. В п. 4.1 зазначено, що нещасний випадок з гірником очисного забою дільниці № 8 ОСОБА_1 стався під час виконання ним трудових обов`язків згідно з режимом роботи підприємства. Відповідно до п. 8 акту особи, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_1 гірник очисного забою дільниці № 8 ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», який порушив п. 1.1.6 «Інструкції з охорони праці № 20-2019 для гірника (учня) очисного забою» та ОСОБА_2 майстер гірничий дільниці № 8 ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», який порушив п.2.12.2.34 «Посадові інструкції майстра гірничого дільниці очисних робіт». Відповідно до висновку МСЕК від 01 жовтня 2020 року позивачу первинно встановлено 65 % втрати професійної працездатності з 01 жовтня 2020 року по 10 вересня 2021 року та встановлена друга група інвалідності. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що, трудове каліцтво позивачем отримано під час виконання ним трудових обов`язків на підприємстві відповідача, у зв`язку із чим поклав обов`язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану ушкодженням здоров`я на ПАТ "Кривбасзалізрудком". Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як видно з акту проведення розслідування нещасного випадку, що стався 07 червня 2020 року із позивачем, особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці віднесено працівників : ОСОБА_1 гірника очисного забою дільниці № 8 ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», який порушив п. 1.1.6 «Інструкції з охорони праці № 20-2019 для гірника (учня) очисного забою» та ОСОБА_2 майстра гірничого дільниці № 8 ш. «Родіна» ПАТ «Кривбасзалізрудком», який порушив п.2.12.2.34 «Посадові інструкції майстра гірничого дільниці очисних робіт». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також й з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника безпечних умов праці. Стаття 4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв`язку з отриманим професійним захворюванням встановлений та доведений матеріалами справи. Позивач від отриманої травми переніс фізичний біль, оперативне втручання, змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що трудове каліцтво обмежує життєву активність. Звільнений з підприємства через отриману виробничу травму, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, довідка МСЕК є лише документом, який підтверджує виникнення професійного захворювання, проте він не може бути беззаперечним доказом заподіяння моральної шкоди позивачу, оскільки висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого. Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачу в результаті ушкодження здоров`я, моральної шкоди, оскільки у зв`язку з нещасним випадком у позивача порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, так як змушений залучати додаткові зусилля та ресурси для організації життя. Не заслоговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а) статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди, норма набрала чинності з 23.05.2020 року, з огляду на наступне. Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Колегія суддів вважає неприйнятними посилання представника відповідача в апеляційній скарзі щодо розміру стягнутої моральної шкоди, який на думку колегії суддів відповідає засадам розумності та справедливості. Зокрема, судом першої інстанції враховано характер отриманої виробничої травми, відсоток втрати ним професійної працездатності в розмірі вперше 65 % та встановлення ІІ групи інвалідності, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та не можливість такого відновлення. Визначений судом розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам справедливості, законності та співмірності. Посилання в апеляційній скарзі нате, що позивач знехтував особистою безпекою та здоров`ям не застосувавши засоби індивідуального захисту, а також невиконання позивачем інструкції з охорони праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли бути підставою для скасування або зміни рішення суду. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат » залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 18 травня 2021 року. Головуючий: Судді: