Постанова 4803 № 212/9426/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2346/24 Справа № 212/9426/23 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат", розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ляшенко Анна Миколаївна, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року, яке ухвалено суддею Козловим Д.О.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 грудня 2023 року,- ВСТАНОВИВ: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»(надалі АТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві. Позовна заява мотивована тим, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Кривбасзалізрудком» про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, в сумі 100 000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що з 01 лютого 2017 року ОСОБА_1 працював з повним робочим днем в підземних умовах на підприємстві відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» прохідником шахти «Тернівська». 26 січня 2022 року із ОСОБА_1 трапився нещасний випадок, внаслідок падіння позивача, останній відчував біль у стопі, що відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку визнано таким, що пов`язаний з виробництвом. Через отриману травму позивач ОСОБА_1 був змушений проходити лікування, а відповідно до довідки МСЕК від 3 серпня 2022 року позивачу було встановлено 20% втрати професійної працездатності, а за довідкою МСЕК від 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 , через трудове каліцтво, встановлено 5% втрати професійної працездатності. 28 червня 2023 року позивач ОСОБА_1 звільнився з підприємства відповідача за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію. Через травму у позивача ОСОБА_1 , з`явилась кульгавість та біль у нозі, яка не проходить та призводить до обмеження рухів. Таким чином, одужання позивача не відбулось, трапилось настання негативних змін у його житті через неможливість відновлення його стану здоров`я, який він мав до нещасного випадку. Позивач ОСОБА_1 вимушений страждати, бо через отриману травму він не може належним чином організувати свій побут, оскільки обмежений у пересуванні, тому потребує додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки зазнав моральної шкоди, внаслідок чого просив суд стягнути з АТ "Кривбасзалізрудком" на його користь моральну шкоду, спричинену нещасним випадком на виробництві, в сумі 100 000, 00 грн., без урахування утримання з цієї суми податку на доходи фізичних осіб та інших платежів. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000,00 грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 400,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лященко Анна Миколаївна, ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на його користь, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Зазначає, що ним оцінено свої моральні страждання, виходячи з критеріїв розумності і справедливості, тоді як суд першої інстанції безпідставно занизив розмір моральної шкоди. При цьому, просить суд апеляційної інстанції врахувати, що хвороба пов`язана з обмеженням у вирішенні своїх побутових потреб, що порушує нормальні життєві зв`язки, чим спричиняє виникнення фізичні та моральні страждання. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Втрата професійної працездатності у позивача ОСОБА_1 не визначена, як безстрокова, не є сталою, та може бути відновлена, за умови виконання ним відповідних медичних рекомендацій. Після переогляду у 2023 році, втрата професійної працездатності відновлена з 20% до 5% , та визначена дата наступного переогляду, 01 липня 2025 року, що вказує на реабілітацію позивача, а не на його моральні страждання. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював прохідником на шахті «Тернівська» шахтобудівельного управління з 1 лютого 2017 року по 28 червня 2023 року, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем АТ "Кривбасзалізрудком", звідки був звільнений у зв`язку із виходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки позивача, НОМЕР_1 . Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 4 лютого 2022 року, що стався 26 січня 2022 року на АТ "Кривбасзалізрудком", встановлено, що внаслідок отриманої травми ОСОБА_1 , прохіднику на шахті «Тернівська», був виставлений діагноз: закритий перелам лівої п`яткової кістки, яка відноситься до категорії легкої. Комісія зі спеціального розслідування дійшла при цьому висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 є таким, що пов`язаний із виробництвом, через допущені порушення вимог законодавства з охорони праці самого позивача та майстра гірничої дільниці № 2 ШБУ АТ "Кривбасзалізрудком". Згідно із довідкою МСЕК № 059408 від 3 серпня 2022 року ОСОБА_1 було первинно встановлено 20% втрати професійної працездатності через отримане трудове каліцтво з 25 липня 2022 року по 1 серпня 2023 року з необхідністю проходження медикаментозного лікування з проходженням реабілітаційних заходів. Відповідно до довідки МСЕК № 121982 від 12 вересня 2023 року ОСОБА_1 при повторному огляді було встановлено 5% втрати професійної працездатності через трудове каліцтво з 1 серпня 2023 року по 1 серпня 2025 року, без потреби у медичній та соціальній допомозі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача трудовим каліцтвом. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку від 04 лютого 2022 року, що стався 26 січня 2022 року на АТ "Кривбасзалізрудком", встановлено, що внаслідок травми, отриманої ОСОБА_1 , прохідником на шахті «Тернівська», був виставлений діагноз: закритий перелам лівої п`яткової кістки, яка відноситься до категорії легкої. Комісія зі спеціального розслідування дійшла при цьому висновку, що нещасний випадок з ОСОБА_1 є таким, що пов`язаний із виробництвом, через допущені порушення вимог законодавства з охорони праці самого позивача та майстра гірничої дільниці № НОМЕР_2 ШБУ АТ "Кривбасзалізрудком". Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи, що відшкодування працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням безпосередніх трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки травму отримано позивачем ОСОБА_1 під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язано з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. Як вірно встановлено судом першої інстанції, нещасний випадок з позивачем ОСОБА_1 стався під час виконання ним трудових обов`язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача ОСОБА_1 у зв`язку з виробничою травмою, правильно визнав, що останньому була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв`язку з отриманою травмою. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. В даному випадку, позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами доведено, як факт ушкодження його здоров`я на виробництві при виконання трудових обов`язків, так і завдання йому у зв`язку з цим моральної шкоди. Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що трудове каліцтво позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло, як з вини самого позивача ОСОБА_1 , так і з вини відповідача АТ "Кривбасзалізрудком", яка полягає у не забезпеченні безпечних умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, внаслідок каліцтва пов`язаного з виробництвом, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого лікування у медичних закладах. При цьому суд зауважив, що безпосередні дії самого позивача призвели до підстав виникнення з ним нещасного випадку на виробництві. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування за рахунок відповідача АТ «Кривбасзалізрудком». Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з отриманням трудового каліцтва позивачу було встановлено при повторному огляді втрату професійної працездатності у розмірі 5% без встановлення групи інвалідності, чим безсумнівно ОСОБА_1 було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок трудового каліцтва у позивача змінились умови життя, він змушений проходити тривале лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт, а також свою обмеженість через неможливість продовжувати колишній активний спосіб життя внаслідок травмування ноги. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації. Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичного болю, а також страждання у зв`язку з ушкодженням свого здоров`я. Лікування позивача ОСОБА_1 вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував, що життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною. Виходячи з цих обставин, при визначенні розміру моральної шкоди, судом першої інстанції враховано характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отримання трудового каліцтва, ступінь втрати ним працездатності, вину підприємства відповідача у не забезпеченні безпечних умов праці, яка лежить на АТ "Кривбасзалізрудком", а також провину самого ОСОБА_1 , що призвело до нещасного випадку із ним на виробництві. Також, суд узяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 , через трудове каліцтво від 2022 року, було первинно встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 20%, який при повторному переогляді у 2023 році, було зменшено до 5%, із наступним переоглядом 01 серпня 2025 року. При цьому, суд врахував ту обставину, що безпосередні дії самого позивача призвели до підстав виникнення з ним нещасного випадку на виробництві,а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розумним, виваженим і справедливим у його ситуації буде визначення розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 40 000,00 грн. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про необґрунтованість розміру моральної шкоди. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ляшенко Анна Миколаївна, - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 14 травня 2024 року. Головуючий: Судді: