Постанова 4803 № 185/4247/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1875/26 Справа № 185/4247/25 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 січня 2026 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Кругман А. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я,- В С Т А Н О В И В: 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування позову зазначав, що він протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», 08 грудня 2019 року був травмований внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом. Просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 180 000 грн. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 160 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1 280 грн. В апеляційній скарзі представник ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просить змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача до 70 000 грн. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів, судового збору на користь держави до 700 грн. Вважає, що позивач зобов`язаний подати до суду належні та допустимі докази в обґрунтування своїх позовних вимог. Самого згадування про фізичні та моральні страждання в позовній заяві недостатньо. Обґрунтування позивача щодо фізичних та моральних страждань зводиться до двох абзаців, доводи в яких не підкріплені належними та допустимими доказами. Звертає увагу на те, що позивач вказує, що змушений був пройти курс лікування, проте в якому закладі та коли проходив такий курс не зазначає. Відсутні в матеріалах справи також і будь-які направлення лікарів на лікування, рецептів для отримання ліків тощо. У позовній заяві, позивач зазначає, що позбавлений нормальних життєвих зав`язків та прикладає додаткових зусиль для організації свого життя, проте позивач не конкретизує в чому це виражено. Вважає, що судом першої інстанції при визначенні розміру моральної шкоди не прийнято до уваги, що нещасний випадок стався через порушення вимог законодавства про охорону праці ОСОБА_1 , який порушив вимоги п. 1.11 «Інструкції з охорони праці №4, безпечному виконанню робіт і поведінки у шахті прохідника». У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити рішення суду першої інстанції без змін та апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що посилання на те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами. Вважає, що суд першої інстанції, законно та обґрунтовано дійшов висновку, що зазначені докази у їх сукупності дають підстави для висновку про наявність у позивача, стійкої втрати працездатності, у зв`язку з нещасним випадком що стався на виробництві та права на відшкодування заподіяної моральної шкоди. Звертає увагу суду, що довідки МСЕК про первинне встановлення втрати професійної працездатності не надано, оскільки всі попередні довідки МСЕК вилучаються при проходженні повторних оглядів та не залишаються у осіб з інвалідністю. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представника позивача та відповідача. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено,що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується копією трудової книжки. Згідно акту розслідування нещасного випадку нещасний випадок, який стався з позивачем 08 грудня 2019 року визнаний таким, що пов`язаний з виробництвом. Згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12ААБ № 615549 19 березня 2020 року проведений первинний огляд ОСОБА_1 , якому встановлена друга група інвалідності з 17 березня 2020 року за трудовим каліцтвом. Діагноз МСЕК «перелом лівої таранної кістки». Довідкою МСЕК серії 12ААА № 061844 від 17 березня 2022 року ОСОБА_1 встановлено повторно безстроково 70 % втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок отриманої травми на виробництві останньому заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров`я призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Під час визначення розміру моральної шкоди суд враховував й вину позивача у нещасному випадку. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України. Частина четверта статті 43 Конституції зазначає, що кожен має право на належні, безпечні умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Підставою для відшкодування моральної шкоди згідно зі статтею 237-1 КЗпП України є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодуванню моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов`язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21). Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування. Висновок суду підтверджується актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1/П від 17.12.2019 року, де зазначено, що основними причинами нещасного випадку, що стався зі ОСОБА_1 є: порушення вимоги пункту 1.11 «Інструкції з охорони праці №4, безпечному виконанню робіт і поведінки у шахті прохідника». Відповідно до висновку МСЕК від 19.03.2019 року позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності у 80 % та другу групу інвалідності. Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою працездатності у зв`язку із трудовим каліцтвом підлягають задоволенню. Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання Цивільного кодексу України, який є основним актом цивільного законодавства України. Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. В п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року вказано, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, відповідно до ст. ст. 23, 1167 ЦК України, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання, а тому не потребують якихось додаткових доказів. Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров`я тощо. Визначаючи розмір, який підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачеві встановлено втрату професійної працездатності в 80% при первинному огляді. При цьому суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно до акту про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом за формою Н-1/П від 17.12.2019 року особою, яка допустила порушення вимог законодавства з охорони праці є сам ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 1.11 «Інструкції з охорони праці №4, безпечному виконанню робіт і поведінки у шахті прохідника». Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). За таких обставин визначений судом першої інстанції розмір у відшкодування моральної шкоди підлягає зміні до 70 000 грн.. Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено спричинення моральної шкоди спростовується встановленими обставинами. Доводи про те, що відсутня вина відповідача в спричиненні моральної шкоди не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. Оспорюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої моральної шкоди, представник відповідача просив зменшити розмір стягнутого відшкодування моральної шкоди, таким чином він погоджується з тим, що позивачеві спричинена моральна шкода відповідачем і повинна відшкодовуватися. Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. За встановлених обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначеного розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача. Щодо оподаткування моральної шкоди у даній справі, апеляційний суд зазначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю: 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Тобто не ототожнюється відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року. Податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 січня 2023 року № 598/438/21, від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13, від 05 червня 2019 року у справі № 227/130/14-ц, від 03 червня 2021 року у справі № 180/407/20, від 07 листопада 2022 року у справі № 161/16011/20. З огляду на наведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про зміну розміру моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив обставини справи, не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частинами шостою та сьомою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, як і вимоги апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», то судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу та судового збору не підлягають відшкодуванню сторонам з огляду на положення ст. 141 ЦПК України про взаємозарахування. Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 180 000 грн. що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 368, 369, 376, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2025 року в частині розміру моральної шкоди змінити. Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 з «160 000 грн.» до «70 000 (сімдесяти тисяч) грн.». Рішення в частині стягнутого з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судового збору на користь держави скасувати. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 13 січня 2026 року. Судді: