Постанова 4857 № 500/3037/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року ЛьвівСправа № 500/3037/20 пров. № А/857/5915/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Іщук Л.П., Хобор Р.Б., з участю секретаря судових засідань Волошин М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками розгляду його апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 500/3037/20 позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (далі Упраління) у видачі ОСОБА_1 будівельного паспорта на забудову земельної ділянки площею 0,06 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6110100000:17:002:0057, за межами населеного пункту на території Тернопільської міської ради Тернопільської області (автодорога Н02 Львів-Тернопіль) та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 08 серпня 2020 року на видачу такого будівельного паспорта з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління залишено без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі № 500/3037/20 без змін. 25 травня 2021 року позивач подав апеляційному суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питань розподілу судових витрат, у якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської міської ради, виконавчим органом якої є Управління, на його користь 4000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу. 07 червня 2021 року Управління подало апеляційному суду заяву, у якій просило відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 з огляду на непідтвердження ним витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, який є неспівмірним зі складністю справи та наданим адвокатом обсязом послуг. Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Вирішуючи по суті вимоги заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України). До відзиву на апеляційну скаргу Управління від 16 квітня 2021 року позивачем додано докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу (правову) допомогу у справі у суді апеляційної інстанції. Приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи. Оцінюючи правомірність вимоги, викладених у заяві ДП, щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого. Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). На виконання вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційному суду було надано Договір про надання правової допомоги від 12 жовтня 2020 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Сила права», додаток № 3 від 14 квітня 2021 року до Договору про надання правової допомоги від 12 жовтня 2020 року, акт обсягу наданої правової допомоги від 16 квітня 2021 року на суму 4000 грн. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30). У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналізуючи надані ОСОБА_1 докази на підтвердження його витрат на професійну правничу суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до акту обсягу наданої правової допомоги, адвокатом Башуцьким І.Я. на підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу витрачено 4 години, вартість за які складає 4000 грн. На думку апеляційного суду витрачений час є завищеним з огляду на таке. Адвокат Башуцький І.Я. представляв інтереси позивача під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, а тому був обізнаний з матерілами справи, рішенням суду, законодавством в подібних правовідносинах. Відтак, на думку апеляційного суду, розмір вказаних витрат не відповідає фактичним обставинам та є суттєво завищеним. Таким чином, на переконання апеляційного суду, обґрунтованим та достатнім буде розмір відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи адвокатським об`єднанням «Сила права» у сумі 2000 грн. Окрім того, виходячи із приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з Управління, яке було відповідачем у справі № 500/3037/20, а не з Тернопільської міської ради, як зазначено у заяві ОСОБА_1 від 25 травня 2021 року про ухвалення додаткового судового рішення. Підсумовуючи наведене, на думку апеляційного суду, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління слід стягнути 2000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись статтями 241, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: заяву ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління містобудування, архітектури та кадастру Тернопільської міської ради (код ЄДРПОУ 34334305, 46000, м. Тернопіль, вул. Коперника, 1) 2000 (дві тисячі) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук Р. Б. Хобор Постанова у повному обсязі складена 29 липня 2021 року.