Постанова 4857 № 300/327/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 травня 2023 року ЛьвівСправа № 300/327/22 пров. № А/857/15916/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судових засідань Доморадової Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові у режимі відеоконференції заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками розгляду апеляційних скарг Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 300/327/22 позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення (далі ППР) Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі ГУ ДПС) від 15 вересня 2021 року №006295/0706 у частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) штрафної санкції у розмірі 5100 грн. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року апеляційну скаргу ГУ ДПС залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Скасовано рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року у справі № 300/327/22 у частині відмови у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС від 15 вересня 2021 року №006296/0706 щодо застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 28324 грн за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. 02 березня 2023 року ФОП ОСОБА_1 подала апеляційному суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення з питань розподілу судових витрат, у якій просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС на її користь 16786,50 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу. 27 квітня 2023 року ГУ ДПС подало апеляційному суду заперечення на заяву позивачки, у якій просило відмовити у задоволенні її вимог з огляду на непідтвердження витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, який є неспівмірним зі складністю справи та наданим адвокатом обсязом послуг. Представник ГУ ДПС у ході судового розгляду у режимі відеоконференції заперечив обґрунтованість вимог ФОП ОСОБА_1 доводами, викладеними у письмових запереченнях на її заяву. ФОП ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибула, що відповідно до частини 2 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи. Вирішуючи по суті вимоги заяви ФОП ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України). У своїй позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести. Приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 132 КАС встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи. Оцінюючи правомірність вимоги, викладених у заяві позивачки, щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого. Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). На виконання вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційному суду було надано: договір про надання правничої допомоги від 14 вересня 2021 року № 03/2021/20 з адвокатом Кіт Р.С.; акт № 03/2021/20 від 15 лютого 2021 року відповідно до якого позивачу було надано правову допомогу на загальну суму 4786,50 грн (зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції; підготовка та подання позовної заяви; підготовка та подання відповіді на відзив на позовну заяву); договір про надання правової допомоги від 27 жовтня 2022 року з ФОП ОСОБА_2 ; акт приймання-передачі юридичних послуг № 01-27/02/23 від 27 лютого 2023 року, відповідно до якого позивачу було надано правову допомогу на загальну суму 12000 грн (правова консультація 1000 грн, побудова правової позиції 500 грн, підготовка апеляційної скарги 5500 грн, пілготовка відзиву на апеляційну скаргу 4000 грн, підготовка процесуальних заяв 1000 грн). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30). У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналізуючи надані позивачкою докази на підтвердження її витрат на професійну правничу суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. За приписами частин 1-3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрати на правничу допомогу саме адвоката, а відтак вимоги щодо відшкодування послуг за договором від 27 жовтня 2022 року із ФОП ОСОБА_2 є безпідставними. Щодо послуг адвоката Кота Р.С., надаведених у акті № 03/2021/20 від 15 лютого 2022 року, то розмір вказаних витрат не у повній мірі відповідає фактичним обставинам і обґрунтованим та достатнім буде розмір відшкодування позивачці витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3000 грн. Керуючись статтями 241, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084) 3000 (три тисячі) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 04 травня 2023 року.