Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1221/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2023 року ЛьвівСправа № 500/1221/23 пров. № А/857/11322/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Онишкевича Т.В., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові питання про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги Клепач Ольги Григорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У квітні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду в інтересах малолітнього сина ОСОБА_1 з адміністративним позовом, у якому просила: визнати протиправними відмови, оформлені листами Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за № 3809-3981/К-02/8-1900/22 від 18 листопада 2022 року та за №3930-4132/К-02/8-1900/22 від 30 листопада 2022 року щодо неперерахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника батька ОСОБА_4 за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року; зобов`язати відповідача відповідно до вимог частини 1 статті 37 та пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (з розрахунку 100% пенсії за віком померлого годувальника) нарахувати та виплатити однією сумою ОСОБА_1 різницю (заборгованість) по сумі пенсії у зв`язку з втратою годувальника батька ОСОБА_4 яка утворилась за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з урахуванням раніше проведених платежів ОСОБА_2 . Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 500/1221/23 у задоволені вказаного позову було відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2023 року рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року у справі № 500/1221/23 скасовано та позов ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо неперерахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника батька, ОСОБА_4 , за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області відповідно до вимог частини 1 статті 37 та пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (з розрахунку 100% пенсії за віком померлого годувальника) нарахувати та виплатити однією сумою ОСОБА_1 різницю (заборгованість) по сумі пенсії у зв`язку з втратою годувальника батька, ОСОБА_1 , яка утворилась за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року, з урахуванням раніше виплачених сум. 11 грудня 2023 року позивач подав апеляційному суду заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на його користь 6000 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу в суді апеляціної інстанції. Вирішуючи по суті вимоги поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України). У апеляційній скарзі позивач заявляв про відшодування на його користь витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції. Приписами частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. До заяви про розподіл судових витрат від 11 грудня 2023 року позивачем долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги від 25 травня 2023 року, Договір про надання правової допомоги № 2 від 16 грудня 2022 року, акт про надання правничої (правової) допомоги на суму 6000 грн. Питання судових витрат під час розгляду та вирішення адміністративної справи регламентовано статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу. Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи. Оцінюючи правомірність вимоги, викладених у заяві ОСОБА_3 , щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого. Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, апеляційний суд вважає за доречне врахувати правову позицію, викладену Європейським судом з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (рішення від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, п. 269), де оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), заява № 34884/97, п. 30). У пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01) Європейський суд з прав людини вказував, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Окрім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження його витрат на професійну правничу суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке. Відповідно до акту про надання правничої (правової) допомоги від 10 грудня 2023 року вартість об`єму наданої правової допомоги складає 6000 грн, згідно з яким це підготовка апеляційної скарги на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 26 травня 2023 року. На думку апеляційного суду, зазначена вартість виконаної роботи є значно завищеною і на переконання апеляційного суду, з урахуванням наведених правових норм та встановлених фактичних обставин обґрунтованим та достатнім буде розмір відшкодування ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу під час апеляційного розгляду справи адвокатом Веприком Т.М. у сумі 3000 грн, які слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Керуючись статтями 241, 243, 250, 252, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: заяву ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (ЄДРПОУ 14035769) 3000 (три тисячі) грн 00 коп судових витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяви відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк