Постанова 4855 № 200/10963/19-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 200/10963/19-а Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Кузьмінської К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування вимоги та рішення, - В С Т А Н О В И В : Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило суд: 1) визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2 від 27.06.2019; 2) визнати протиправним та скасувати рішення № 0002224710 від 27.06.2019; 3) зобов`язати провести відповідні заходи щодо завантаження звіту до порталу ДФС та відображенню нарахування ЄСВ за грудень 2015 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що контролюючим органом протиправно здійснюються дії щодо подачі позивачем виправленого звіту за грудень 2015 року, який попередньо поданий з помилкою. При цьому, наявність одночасно недоїмки та переплати з єдиного соціального внеску на думку позивача є помилковим. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій № 0002224710 від 27.06.2019. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. В апеляційній скарзі Східне міжрегіональне управління ДПС з великими платниками податків, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем було порушено вимоги пункту 1 та 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: не у повному обсязі нараховано та утримано єдиний соціальний внесок на суму нарахованої заробітної плати за видлми виплат, які влючають у себе основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати у загальній сумі 35 054 360, 47 грн. На думку апелянта, якщо є порушення законодавства щодо порядку нарахування, подання звітності та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то відповідно контролюючий орган має право на нарахування та застосування штрафних санкцій саме на борг (недоїмку) з єдиного соціального внеску. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. При цьому, подали клопотання про перенесення розгляду справи, у той же час, належних доказів поважності неприбуття до суду не надали. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», результати якої оформлені Актом перевірки від 30.05.2019. Під час проведення вказаної перевірки, контролюючим органом встановлено порушення п. 1, п. 4 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки позивачем несвоєчасно та не в повному обсязі нараховано та утримано єдиний внесок за грудень 2015 року в сумі 35 054 360,47 грн. Як наслідок, контролюючим органом надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-2 від 27.06.2019 у розмірі 35 054 360,47 грн та рішення про застосування штрафних санкцій № 0002224710 від 27.06.2019 в сумі 17 527 180,24 грн. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, нарахування недоїмки вимогою № Ю-2 від 27.06.2019 є правомірним, проте застосування рішенням № 0002224710 від 27.06.2019 штрафних санкцій здійснено без урахування всіх обставин, що мають значення, а за встановленої відсутності дій або бездіяльності, які можливо кваліфікувати як порушення - необґрунтовано, вказане рішення є протиправним. Враховуючи, що оскільки чинними нормативно-правовими актами передбачений порядок безумовного коригування інтегрованої картки платника податків у відповідності, зокрема до судових рішень, тому позовні вимоги щодо зобов`язання провести відповідні заходи щодо завантаження звіту до порталу ДФС та відображенню нарахування ЄСВ за грудень 2015 року задоволенню не підлягають. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини щодо винесення рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, регулюються Законом України «Про збір та облік слиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. затвердженої наказом Міністерства фінансів Україні від 20.04.2015 №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пунктом 5 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того чи виплачені такі суми фактично після їх зарахування до сплати. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, у статті 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. Таким чином, нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов`язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів. Як свідчать матеріали справи, 14.01.2016 позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за грудень 2015 року, в якому відображено суму єдиного внеску, що підлягає сплаті - 1 501 713,03 грн. При цьому, 20.01.2016 позивачем подано інший звіт, в якому допущено помилки, тому контролюючим органом рекомендовано виправити такі помилки та повторно направити такий звіт. У даному випадку, помилка у звіті полягала в тому, що 01.12.2015 створено Регіональну філію «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця», до якої увійшло 60 структурних підрозділів. Втім, такий звіт завантажено лише одним підрозділом, що і вплинуло на розбіжність нарахованого та належного до сплати єдиного соціального внеску у розмірі 35 054 360,47 грн. 06 липня 2016 року позивачем завантажено виправлений звіт, про що свідчить відповідна квитанція № 2, проте, на думку відповідача, законодавство не передбачає можливість завантаження звіту поза межами звітного періоду, який завершився 20.01.2016. Таким чином, з огляду на вказане, станом на 20.01.2016 в інтегрованій картці платника податків позивача з єдиного соціального внеску обліковувалось нарахування єдиного соціального внеску за грудень 2015 року в розмірі 1 501 713,03 грн та одночасно наявна переплата на суму 37 516 424,94 грн. У подальшому, контролюючим органом винесено вимогу № Ю-2 від 27.06.2019, яка відображена як нарахування 35 054 360,47 грн при наявній переплаті в розмірі 124 418 124,10 грн станом на 15.07.2019. Оскільки переплата єдиного соціального внеску перевищувала 35 054 360,47 грн, тому таке нарахування було погашене того ж дня, та вказане не призвело до виникнення боргу. Того ж дня, рішенням №0002224710 від 27.06.2019 податковий органом до позивача було застосовано штраф у розмірі 50 % - 17 527 180,24 грн. Так, порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано ст. 9 Закону №2464-VI, згідно частинами другою та третьої якої обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. При цьому, платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (частина четверта ст. 25 Закону № 2464-VI). Порядок нарахування та сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску органами доходів і зборів, а також форми рішень про нарахування пені та застосування штрафів встановлені (затверджені) наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що зареєстрований Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 та набрав чинності з 29.05.2015 (далі - Інструкція). У відповідності до п. 1 і 2 розд. VI, п. 1, пп. 2 п. 2 розд. VIІ Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Таким чином, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених законодавством. Тобто, передумовою для формування податкової вимоги, є наявність у платника боргу, який обліковується в інформаційній системі органу доходів і зборів. З матеріалів справи вбачається, що допущена позивачем помилка під час складання та направлення звіту за грудень 2015 року не може свідчити про несплату позивачем необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки, як встановлено вище, у інтегрованій картці платника податків була наявна наявність переплати у розмірі 124 418 124,10 грн, що значно перевищувало суму недоїмки у розмірі 35 054 360,47 грн. У даному випадку, колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. Отже, податкове законодавство пов`язує право податкового органу нарахувати штраф лише із фактом такого порушення за наявності вини саме платника податків. Як вірно відзначено судом першої інстанції, позивачем було здійснено всі можливі дії щодо виправлення допущеної помилки шляхом подання виправлених звітів. Однак, з огляду на наявність відповідних прогалин у чинному законодавстві, виправлений звіт, поданий позивачем, контролюючим органом прийнято не було, відповідні коригування в інтегрованій картці платника податків здійснено також не було. У даному випадку, виявлена контролюючим органом розбіжність між нарахованою та належною до сплати суми єдиного соціального внеску за грудень 2015 року дійсно є недоїмкою, проте тривале її існування зумовлене неможливістю самостійно коригувати нараховані суми позивачем. Слід зазначити, що сама по собі помилка у поданому позивачем звіті від 14.01.2016 не призвела до негативних наслідків та не може бути визнана порушенням у розумінні норм Закону № 2464-VI. Так, несвоєчасне нарахування єдиного соціального внеску було спричинене виключно недосконалістю процедури виправлення допущених помилок позивачем шляхом подання відповідного виправленого звіту, тому за таких обставин підстави для нарахування штрафної санкції - відсутні. Автоматичне списання недоїмки 15.07.2019 у розмірі 35 054 360,47 грн узгодило рахунки позивача у відповідність з бюджетом. Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення №0002224710 від 27.06.2019. Разом з тим, позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести відповідні заходи щодо завантаження звіту до порталу ДФС та відображенню нарахування єдиного соціального внеску за грудень 2015 року, задоволенню не підлягають, з огляду на те, що Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 закріплено певну процедуру приведення картки платника у відповідність до ухваленого судом рішення. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук