Постанова 4855 № 826/18531/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18531/16 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 червня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., При секретарі: Пономаренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним і скасування рішення про застосування штрафних санкцій, - В С Т А Н О В И В : Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило суд: 1) визнати дії відповідача щодо внесення рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016 неправомірними; 2) визнати протиправним та скасувати рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення №0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016, як такого, що винесене не на підставі акта перевірки та без погодження з Пенсійним фондом України. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначав, що передумовою нарахування штрафу та пені є надсилання вимоги про сплату недоїмки, а відповідачем була надіслана вимога про сплату боргу від 04.11.2015 №Ю-3140-17, яка була скасована в судовому порядку згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі №826/25425/15. Вказує, що оскаржуване рішення прийнято на підставі частини десятої і п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а не на підставі перевірки, оформленої відповідним актом та у порушення частини чотирнадцятої статті 25 вказаного Закону таке рішення не було погоджено з Пенсійним фондом України. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» -задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року - скасовано, та прийнято нову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» - задоволено. Визнано дії відповідача щодо винесення рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016 неправомірними. Визнано протиправним та скасовано рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 31.10.2016. Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення податкового органу було винесено без погодження суми єдиного внеску з Пенсійним фондом, та на підставі скасованої в судовому порядку вимоги про сплату єдиного внеску. Постановою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду. Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив з того, що позивачем оскаржувалась в судовому порядку вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015 № 10-3140-17, яка не була скасована рішенням суду першої інстанції. Постановою Верховного Суду від 10.12.2019 (адміністративне провадження №К/9901/19562/18) рішення суду першої інстанції було залишено без змін. Тобто, Суд касаційної інстанції у справі №826/25425/15 визнав заборгованість у товариства зі сплати єдиного соціального внеску, що нарахована органом доходів та зборів. Відтак, Верховний Суд зазначив, що суду важливо встановити всі фактичні обставини по справі, а саме наявність суми недоїмки, строк її виникнення, складові та розрахунок, наявність вимог про сплату недоїмки, розрахунок пені та штрафних санкцій, оскільки в спірному рішення відповідачем здійснено нарахування штрафних санкцій та пені не лише після несплати сум недоїмки за вимогою від 04.11.2015, а й до 04.11.2015. 29 травня 2020 року Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві подано клопотання про заміну відповідача - Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві. У силу вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 №296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у м. Києві. Станом на 07.08.2019 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві - припинено, про що вчинено відповідний реєстраційний запис. При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Головне управління ДФС у м. Києві шляхом його приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Питання Державної податкової служби» від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на вказане, колегія суддів вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у силу вимог частини четвертої ст. 229 КАС України, оскільки сторони у судове засідання не з`явились. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2016 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено рішення № 0014451303 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого контролюючий орган на підставі частини десятої і п. 2 частини одинадцятої ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застосував штрафні сакнції до ПАТ «Київський річковий порт» за несплату (неперерахування) та несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період: з 21.03.2013 по 06.09.2016 штрафи у розмірах 71 809,54 грн. (що становить 10% від суми недоїмки, яка утворилася за період до 01.01.2015) та 421 531,92 грн. (що становить 20 % від суми недоїмки, яка утворилася у період з 01.01.2015), та нарахував пеню у сумі 1 274 401,65 грн. (що становить 0,1% від суми недоїмки). Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що застосовуючи до позивача заходи впливу, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, шляхом прийняття спірного рішення № 0014451303 від 31.10.2016, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві діяла у відповідності та в межах наданих чинним законодавством повноважень, в порядку передбаченому цим Законом, тому підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини щодо винесення рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, регулюються Законом України «Про збір та облік слиною внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. затвердженої наказом Міністерства фінансів Україні від 20.04.2015 №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція №449). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Пунктом 5 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того чи виплачені такі суми фактично після їх зарахування до сплати. Платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому, у статті 14 Закону № 2464-VI встановлені повноваження органів доходів і зборів, серед них визначено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону. Таким чином, нормами Закону № 2464-VI чітко встановлено, що повноваження та обов`язки щодо здійснення контролю за повнотою та своєчасністю сплати платниками єдиного внеску, стягнення з платників несплачених сум єдиного внеску та застосування до таких платників фінансових санкцій у випадках, передбачених цим Законом, надані виключно органам доходів і зборів. На вказані обставини було звернуто й увагу Верховним Судом у даній справі, що спростовує посилання апелянта на необхідність узгодження такої суми з пенсійним фондом. Так, порядок обчислення і сплати єдиного внеску врегульовано ст. 9 Закону № 2464-VI, згідно частинами другою та третьої якої обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Частиною одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. У силу вимог частин десятої та одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (до 01.01.2015), та штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (після 01.01.2015). Відповідно до частини чотирнадцятої статті 25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Згідно частини тринадцятої ст. 25 Закону № 2464-VI нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки. При цьому, порядок нарахування та сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску органами доходів і зборів, а також форми рішень про нарахування пені та застосування штрафів встановлені (затверджені) наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що зареєстрований Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 та набрав чинності з 29.05.2015 (далі - Інструкція). У відповідності до п. 1 і 2 розд. VI, п. 1, пп. 2 п. 2 розд. VIІ Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. Так, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. При цьому, положеннями законодавства не передбачено обов`язкової умови для формування вимоги (у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки за результатами самостійного декларування) проведення перевірки та складення за її результатами відповідного акту. Вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається разом з актом документальної перевірки виключно у випадку, коли виявлені у ході документальної перевірки дані свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами. З матеріалів справи вбачається, що згідно витягів з інтегрованої картки платника єдиного внеску ПАТ «Київський річковий порт» за період з 31.12.2012 по 31.10.2016, впродовж періоду з 31.12.2012 по 06.09.2016 за позивачем обліковувалася недоїмка по єдиному внеску, сформована на підставі: недоїмки, що виникла за період до 31.12.2012 у сумі 2 313 901, 87 грн. та несвоєчасно сплачених сум єдиного внеску і штрафів, нарахованих до сплати у період з 01.01.2013 по 06.09.2016 на підставі даних звітів платника єдиного внеску (позивача) та рішень про застосування штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Протягом періоду з 31.12.2012 по 06.09.2016 суми недоїмки та штрафів були поступово погашені ПАТ «Київський річковий порт» за рахунок сплачених сум коштів. З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підставою для розрахунку фінансових санкцій (сум штрафів) та сум пені згідно оскаржуваного рішення були дані оперативного обліку єдиного внеску, нарахованого та сплаченого ПАТ «Київський річковий порт». У той же час, колегія суддів враховує, що передумовою нарахування штрафів та пені є надсилання вимоги про сплату недоїмки. Як свідчать матеріали справи, відповідачем на адресу підприємства була надіслана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015 №10-3140-17, в якій зазначено, що станом на 31.10.2015 заборгованість зі сплати недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у ПАТ «Київський річковий порт» складає 1 062 531,05 грн. Вказана вимога була оскаржена в судовому порядку, втім постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.03.2016 у справі №826/25425/15 у задоволенні позову про скасування такої вимоги було відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано сформовану Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві вимогу від 04 листопада 2015 року №Ю-3140-17 про сплату ПАТ «Київський річковий порт» боргу (недоїмки). Разом з тим, постановою Верховного Суду від 10 грудня 2019 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 у справі №826/25425/15 скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 в даній справі залишено в силі. Залишаючи вказане рішення суду першої інстанції в силі, Верховний Суд виходив з того, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.11.2015 №Ю-3140-17 була прийнята відповідачем у зв`язку із наявністю станом на 31.10.2015 несплаченої заборгованості зі сплати недоїмки по єдиному соціальному внеску, яка виникла на підставі самостійно поданих позивачем звітів про нарахування єдиного внеску, відтак у контролюючого органу були всі правові підстави, передбачені положеннями законодавства, для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки). Тобто, суд касаційної інстанції визнав наявність заборгованість у позивача зі сплати єдиного соціального внеску станом на 31.10.2015, що нарахована органом доходів та зборів. При цьому, Верховний Суд у справі №826/25425/15 вказав, що спірна вимога містить суму недоїмки станом на 31.10.2015, та не обмежується періодом з 01.06.2015 по 31.10.2015, оскільки вимога формується на всю суму боргу, а не боргу за певний період. При цьому, згідно пункту 7 розділу VI Інструкції №449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки). Враховуючи, що наявність узгодженої заборгованості з єдиного соціального внеску була підтверджена у судовому порядку станом на 31.10.2015, та у подальшому вказана заборгованість зростала, та не була погашена позивачем у повному обсязі до 06.09.2016, тому відповідач мав законні підставі у відповідності до статті 25 Закону №2464-VI нараховувати штрафні санкції у розмірі 10% від суми своєчасно не сплачених сум до 01.01.2015 та у розмірі 20% - після 01.01.2015, та пеню у розмірі 0,1 % від суми недоїмки. У той же час, наявність факту несвоєчасної сплати позивачем сум єдиного внеску позивачем не заперечувався та розмір суми, нарахованої податковим органом рішенням №0014451303 від 31.10.2016 позивачем також не ставився під сумнів у суді. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що що застосовуючи до позивача заходи впливу, передбачені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, шляхом прийняття спірного рішення № 0014451303 від 31.10.2016 ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві діяла у відповідності та в межах наданих чинним законодавством повноважень. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» - залишити без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук