Постанова 4856 № 560/4929/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/4929/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 08 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області, філія Державної податкової служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, філія Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У квітні 2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, філія Державної податкової служби України, у якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Хмельницькій області №0033855102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, складеного 14 квітня 2021 року уповноваженою особою ГУ ДПС у Хмельницькій області Голюк Н.В., згідно якого за період із 22.01.2013 по 19.10.2015 застосовано штраф у розмірі 95,64 грн. та нараховано пеню у розмірі 957,30 грн., а всього на суму 1052,94 гривень. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що 07 лютого 2014 року Хмельницьким окружним адміністративним судом у справі №822/179/14 скасовано вимогу Старокостянтинівського відділення Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області №Ф-265-01 від 10.12.2013 про сплату боргу по єдиному внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, а відтак не було законних підстав для прийняття рішення про застосування до позивача штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату ЄСВ у період з 22.01.2013 по 19.10.2015. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області, філія Державної податкової служби України від 14.04.2021 №0042382407 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, позивачка з 14.09.2001 по 20.04.2017 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. З 2001 року отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру". 24 липня 2012 року позивачці виповнилось 55 років, і з цього часу вона набула право на призначення пенсії за віком. З 11 березня 2019 року позивачці була встановлена ІІ група інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 11 березня 2019 року серії АВ №0039387. 14 квітня 2021 року уповноваженою особою ГУ ДПС у Хмельницькій області Голюк Н.В. винесено рішення №0033855102 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивачки за період з 22 січня 2013 року по 19 жовтня 2015 року застосовано штраф у розмірі 95,64 грн. та нараховано пеню у розмірі 957,30 грн., а всього на суму 1052,94 грн. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є протиправним, адже воно порушує її права та законодавство, тому звернулась до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ігнорує обставини встановлені постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/179/14 від 07.02.2014, чим порушує вимоги частини 4 статті 78 КАС України, права позивача та вимоги закону, оскільки позивач є пенсіонером та інвалідом ІІ групи, відповідно до довідки серії АВ №0039387 від 11.03.2019 (арк. спр. 11). Суд дійшов висновку, що позивач довела позовні вимоги з урахуванням встановлених обставин в адміністративній справі та висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 по справі №814/779/17 (провадження №11-1379апп18), а суб`єкт владних повноважень, який заперечував проти позову не довів, що діяв у межах закону. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на норми матеріального та процесуального права оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апеляційну скаргу представник відповідача мотивує тим, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивачка була зареєстрована підприємцем з 14.09.2001 по 21.04.2017. За вказаний період часу нею не дотримувалися вимоги статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому за порушення термінів сплати єдиного внеску контролюючим органом правомірно винесено рішення про застосування штрафних санкцій та пені №0042382407 від 14.04.2021. Позивач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI). Платниками єдиного внеску, відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками єдиного внеску; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність. Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно з абзацом третім частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. За змістом пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частинами другою - четвертою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. На суму недоїмки, відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI, нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Пунктом 3 розділу VІ Інструкції № 449 встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Відповідно до пункту 1, підпункту 2 пункту 2 розділу VІІ Інструкції №449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону. Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 та 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції в таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Тобто, якщо особа самостійно не сплачує єдиний внесок та має на кінець звітного року недоїмку за сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів надсилає такій особі вимогу про сплату боргу (недоїмки). Враховуючи вказане, вимога про сплату недоїмки єдиного внеску засвідчує факт існування боргу особи перед державою за вказаним платежем та є первинною по відношенню до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску. Також, до особи застосовуються штрафні санкції та нараховується пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску. Як свідчать матеріали справи, відповідно до постанови Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/179/14 від 07.02.2014, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано Вимогу Старокостянтинівського відділення Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області № Ф-265-01 від 10 грудня 2013 року про сплату боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на суму 8154,51 гривень. Також, цим рішенням суду встановлено, що позивачці 24 липня 2012 року виповнилось 55 років, тобто з цього часу вона набула право на призначення пенсії за віком. Аналізуючи норми Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про прокуратуру" суд робить висновок, що незважаючи на те, що позивачу призначена пенсія за вислугу років, вона після досягнення 55-ти річного віку як це передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", набула право на пенсію за віком, та отримала статус пенсіонера за віком, але при цьому використала своє право на отримання пенсії за вислугою років. В зв`язку з тим, що позивач як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, фактично являється пенсіонером за віком, отримує відповідно до закону пенсію за вислугою років, тому згідно частини 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вона незважаючи від виду пенсії, яку отримує, повинна бути звільнена від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Звільнення позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не залежить від виду пенсії яку отримує позивач, так як визначальним критерієм такого звільнення є досягнення нею пенсійного віку (арк. спр. 8-9). Згідно карток платника ОСОБА_1 за нею, станом на 31.12.2013 рахується недоїмка - 8154,51 гривень, яка збільшена з 20.01.2014 до 30.04.2021, і становить - 27569,92 гривень (арк. спр. 37-45). При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За вказаних обставин, оскільки оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та пені були прийняті на підставі вимоги, що скасована в судовому порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що й оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та пені є протиправним та підлягає скасуванню. Отже, відповідач ігнорує обставини встановлені постановою Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/179/14 від 07.02.2014, чим порушує вимоги частини 4 статті 78 КАС України, права позивача та вимоги закону, оскільки позивач є пенсіонером та інвалідом ІІ групи, відповідно до Довідки серії АВ №0039387 від 11.03.2019 (арк. спр. 11). Адже частиною 4 статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 - 1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. З вищезазначених джерел права слідує, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску законодавець не пов`язує та не ставить у залежність від виду призначеної/отримуваної пенсії пенсіонером (за віком, по інвалідності, та ін.), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою-підприємцем пенсійного віку. Таким чином, фізична особа-підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку їй призначено та яку вона отримує відповідно до закону, має право на пільги, встановлені частиною 4 статті 4 Закону №2464. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 по справі №814/779/17 (провадження №11-1379апп18) ствердила, що частина четверта статті 4 Закону N2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону N 1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Згідно з Рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування єдиного внеску №0042382407 від 14.04.2021 позивачці визначено штраф у розмірі 95,64 гривень за період з 22.01.2013 до 19.10.2015 та нараховано пеню у розмірі 957,30 гривень (арк. спр. 35). Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області, філія Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 08 листопада 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.