Постанова КАС ВС № 420/297/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року м. Київ справа № 420/297/20 адміністративне провадження № К/9901/14911/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білоуса О.В., суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року (головуючий суддя Соколенко О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді - Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), У С Т А Н О В И В: 14 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 19506,88 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалась на протиправність винесеної контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) вiд 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У, вказуючи на відсутність законних підстав для нарахування єдиного внеску. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить ці судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована доводами позивача, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що вона пропустила строк звернення до суду з позовом. Позивачка зазначає, що строк, протягом якого вона могла звернутися до суду з позовом, визначений частиною другою статті 122 КАС України як шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки про Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У ОСОБА_1 дізналася після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 60478616 Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області 9 грудня 2019 року, то на дату звернення з позовом (14 січня 2020 року) строк звернення до суду нею не пропущено. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно із частиною другою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI), як зазначено в його преамбулі, є нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Абзацами четвертим - шостим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. За приписами абзаців восьмого, дев`ятого частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI), у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску може бути оскаржена до суду протягом 10 календарних днів з дня, коли особа, якої стосується вимога, дізналася (або могла дізнатися) про порушення своїх прав. Дізнавшись про вимогу 9 грудня 2019 року, ОСОБА_1 звернулася до суду 14 січня 2020 року, не вказавши поважних причин, з яких вона пропустила строк, встановлений частиною четвертою статті 25 Закону № 2464-VI. При виборі норми права, яка підлягає застосуванню, суд першої інстанції врахував висновок Верховного Суду щодо застосування норми частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у подібних правовідносинах у постановах від 31 січня 2019 року у справі №802/983/18-а та від 17 липня 2019 року у справі №0740/1005/18. Зазначена позиція підтримана П`ятим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін. Проте, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що за змістом преамбули Закону № 2464-VI цей Закон може, зокрема, встановлювати особливості адміністративної процедури досудового врегулювання спорів, але не може визначати порядок судового оскарження з порушенням гарантій платника єдиного внеску. Закон №2464-VI не передбачає застосування обмежувального (присічного) строку в 10 днів для оскарження до суду вимоги про сплату недоїмки з єдиного соціального внеску. Платник єдиного соціального внеску для захисту своїх прав і законних інтересів має право на звернення до суду з позовом про оскарження вимоги у межах гарантованого процесуальним законом строку, встановленого статтею 122 КАС України, а не статтею 25 Закону №2464-VI. Такий висновок щодо строку звернення до суду з позовом про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску зроблено у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 580/3469/19. При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску після застосування процедури адміністративного оскарження вимоги, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами у такій категорії справ і у випадку, якщо вимога не була оскаржена в адміністративному порядку. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. З огляду на те, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, з порушенням норм процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 3, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, П О С Т А Н О В И В : Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О.В.Білоус Судді Н.Є.Блажівська І.Л.Желтобрюх