Постанова КАС ВС № 420/5866/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2026 року м. Київ справа № 420/5866/26 адміністративне провадження № К/990/19909/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Стеценка С.Г., суддів: Тацій Л.В., Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №420/5866/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року (у складі судді Завальнюка І.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року (колегія у складі: головуючого судді Джабурія О.В., суддів: Вербицької Н.В., Кравченка К.В.), - В С Т А Н О В И В: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, Управління), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Управління у вигляді нездійснення автоматичного перерахунку пенсії з 01 березня 2026 року ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), Порядку перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 (далі - Порядок №124), та постанов Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251, від 22 лютого 2021 року №127, від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185, від 25 лютого 2025 року №209, від 25 лютого 2026 року №236 із застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.1, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121); - зобов`язати Управління здійснити з 01 березня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/29410/25, частини другої статті 42 Закону №1058-IV, Порядку №124 та постанов Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2020 року №251, від 22 лютого 2021 року №127, від 16 лютого 2022 року №118, від 24 лютого 2023 року №168, від 23 лютого 2024 року №185, від 25 лютого 2025 року №209, від 25 лютого 2026 року №236 із застосуванням коефіцієнту збільшення за відповідні періоди (1.17, 1.1, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121). Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до позовної заяви не додано документа про сплату судового збору в належному розмірі; надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позову шляхом подання до суду документа про доплату судового збору.

3. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі носить немайновий характер, а позов в сукупності містить вісім вимог немайнового характеру (вісім окремих випадків незастосування різних коефіцієнтів індексації середньої заробітної плати (1.17, 1.1, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121)), тому судовий збір за подання такого позову підлягає сплаті у загальному розмірі 8519,68 грн. (1064,96 х 8), у зв`язку із чим позивачу належить доплатити 7454,72 грн. судового збору та надати до суду відповідний доказ.

4. На виконання вимог зазначеної ухвали позивач подав до суду першої інстанції заяву, в якій зазначив, що у своєму позові він заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, а не вісім, як зазначено в ухвалі суду від 09 березня 2026 року, тому сплачена ним сума судового збору у розмірі 1064,96 грн., з урахуванням частини третьої статті 4 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), відповідає вимогам законодавства. Наголосив на тому, що спір стосується права на індексацію пенсії з 01 березня 2026 року, а перелік коефіцієнтів за 2019-2025 роки є лише складовою механізму розрахунку згідно із Порядком №124., а не окремими позовними вимогами про перерахунок пенсії за минулі роки.

5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року, яка залишена без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року, позовну заяву на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України повернуто позивачу внаслідок неусунення її недоліків у встановлений судом строк. Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування

6. Не погодившись із такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

7. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року прийняті з порушенням норм процесуального права, адже суд першої інстанції, з яким в подальшому погодився й апеляційний суд, при розрахунку ставки судового збору, яка підлягала сплаті за подання позовної заяви, помилково вказав, що у цій справі позивачем заявлено вісім вимог немайнового характеру, оскільки вимога була одна і стосувалась неправильного перерахунку його пенсії, а решта вимог були похідними від зазначеної. У зв`язку з цим, на переконання позивача, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням її недоліків, адже до останньої було додано докази сплати судового збору в належному розмірі. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи 8. 01 травня 2026 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 01 травня 2026 року) справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Коваленко Н.В., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.

11. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 05 червня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Позиція Верховного Суду

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить з наступного.

14. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

15. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

16. Дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту позовної заяви, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

17. Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

18. Частиною другою статті 171 КАС України визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

19. При цьому, як установлено частиною третьою статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

20. Частинами першою та другою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

21. Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

22. У цій справі, як вже зазначалося, підставою для постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 слугував його висновок про те, що позивачем у позові заявлено в сукупності вісім вимог немайнового характеру (вісім окремих випадків незастосування різних коефіцієнтів індексації середньої заробітної плати (1.17, 1.1, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121)), тому судовий збір за подання такого позову підлягає сплаті у загальному розмірі 8519,68 грн. (1064,96 х 8), у зв`язку із чим позивачу належить доплатити 7454,72 грн. судового збору та надати до суду відповідний доказ, про що було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 09 березня 2026 року, однак позивач не усунув такий недолік позовної заяви у встановлений судом строк, тому є підстави для застосування пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

23. При цьому, як встановив суд, позивачем до позову додано документ про сплату судового збору в розмірі 1064,96 грн., який, з урахуванням частини третьої статті 4 Закону №3674-VI (застосування понижуючого коефіцієнту 0,8 при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі) та розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року, відповідає сумі судового збору, яка підлягає сплаті фізичною особою за одну вимогу немайнового характеру.

24. У зв`язку із наведеним слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

25. Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

26. Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

27. Як установлено частиною третьою статті 6 Закону №3674-VI, у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

28. У той же час, за змістом пункту 23 частини першої статті 4 КАС України похідна позовна вимога - це вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

29. Колегія суддів зазначає, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, які були заявлені в позові, судам першої та апеляційної інстанцій у цій справі необхідно було врахувати, що вимога про визнання протиправним акта, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися їх вчинення тощо), які є наслідком протиправності акта, дій чи бездіяльності, є однією вимогою. 30 Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявив одну позовну вимогу немайнового характеру, яка стосується оскарження бездіяльності відповідача щодо нездійснення перерахунку його пенсії для забезпечення її індексації із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

31. При цьому інша заявлена вимога є похідною і стосуються порядку і способу, яким, на думку позивача, має бути обчислена його пенсія та здійснена її виплата.

32. Суд же першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, неправильно вказавши кількість заявлених позовних вимог, припустився помилки при визначенні розміру судового збору, який необхідно було сплатити за подання позовної заяви, і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про неусунення позивачем недоліку позовної заяви й наявність підстав для її повернення у зв`язку із цим.

33. При цьому, констатуючи в оскаржуваних рішеннях, що позов в сукупності містить вісім вимог немайнового характеру (вісім окремих випадків незастосування різних коефіцієнтів індексації середньої заробітної плати (1.17, 1.1, 1.11, 1.14, 1.197, 1.0796, 1.115, 1.121)), як суд першої, так і апеляційної інстанції не навели відповідних обґрунтованих й прийнятних мотивів, з посиланням на відповідні норми права, за яких вони дійшли до такого висновку. Також не врахували, що індексація пенсій повинна проводитись щорічно відповідно до означених вище постанов Уряду України та з урахуванням приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення.

34. Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій діяли не у спосіб, визначений процесуальним законом.

35. З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу позивача та скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року з направленням справи до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

36. Пунктом другим частини першої статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу для продовження розгляду.

37. За змістом частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - скасувати. Справу №420/5866/26 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження у справі). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає. СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій Н.В. Коваленко