Постанова 4854 № 420/297/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/297/20 Головуючий в І інстанції: Соколенко О.М. Дата та місце ухвалення рішення: 17.02.2020 р. м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді - доповідача - Шеметенко Л.П. судді - Стас Л.В. судді - Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року про повернення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - В С Т А Н О В И В: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7304-53 від 20 травня 2019 року зi сплати єдиного внеску у сумi 19506,88 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на протиправність винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7304-53 вiд 20 травня 2019 року, відсутність законних підстав для нарахування єдиного внеску. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві без розгляду, у зв`язку з визнанням судом неповажними причин пропуску строку звернення до суду. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що повний текст спірної вимоги відповідачем на її адресу не надсилався, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості своєчасно звернутись до суду із позовом про її скасування і недотримання десятиденного строку звернення до суду зумовлено протиправною бездіяльністю відповідача. З огляду на зазначене, позивач вважає, що нею було пропущено строк звернення до суду з поважних причин. Також апелянт зазначила, що спірна вимога містила суперечливі відомості, які потребували додаткового з`ясування та витрачання для цього певного часу. Позивач посилалась на те, що в її інтересах адвокатом було подано до відповідача адвокатський запит та витребувано відомості, які були необхідними для підготовки та подачі позовної заяви по даній справі, чим і обумовлено звернення до суду з позовом 14.01.2020 року. Крім того, апелянт зазначає, що згідно абз. 9 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", саме у разі якщо платником єдиного внеску не досягнуто згоди з органом доходів і зборів, такий платник зобов`язаний або сплатити суму недоїмки і штрафів, або оскаржити вимогу про сплату недоїмки до органів доходів і зборів вищого рівня чи до суду. Однак, з огляду на те, що оскаржувана вимога взагалі не надсилалась на адресу позивача, вона була позбавлена можливості скористатись процедурою узгодження вказаної у вимозі недоїмки. Враховуючи викладене, апелянт вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для поновлення десятиденного строку звернення до суду або для застосування строку звернення до суду, який визначений ч. 2 ст. 122 КАС України. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, згідно якої апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. З матеріалів справи встановлено, що позивачем позов про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7304-53 вiд 20 травня 2019 року подано до суду першої інстанції 14.01.2020 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами. Продовжуючи позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, суд першої інстанції посилався на те, що з наданих позивачем документів, а саме, з заяви представника позивача Олійника Р.В. від 09.12.2019 року про ознайомлення 09.12.2019 року із матеріалами виконавчих проваджень відносно позивача, вбачається, що станом на 10.12.2019 року позивачу та її представнику було достовірно відомо про оскаржувану вимогу, копію якої отримано 09.12.2019 року з матеріалів виконавчого провадження. При цьому, відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, для оскарження вимоги про сплату недоїмки встановлено десятиденний строк. Водночас, жодних посилань щодо поновлення строку звернення до суду та поважності подання позовної заяви із пропуском строку звернення до суду, позовна заява (уточнена) та заява про усунення недоліків не містить. Клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не подавалось. На виконання зазначеної ухвали суду першої інстанції позивачем 10.02.2020 року подано до Одеського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. За наслідками розгляду поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску десятиденного строку звернення до суду, встановленого Законом України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а зазначені позивачем у заяві підстави пропуску такого строку є неповажними. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та таким, що відповідає вимогам норм процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист визначеним законом шляхом. Згідно із частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України). Частиною 3 статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Таким чином, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Слід зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В свою чергу, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464 (далі - Закон № 2464). Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина 1 статті 2 Закону №2464). В частині 2 статті 2 Закону №2464 закріплено, що принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску визначаються виключно цим Законом. При цьому пунктом 4 частини 1 статті 6 передбачено право платника єдиного внеску оскаржувати в установленому законом порядку рішення органу доходів і зборів та Пенсійного фонду та дії, бездіяльність його посадових осіб. Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 25 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац 5 частини 4 статті 25 Закону №2464). Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску (абзац 6 частини 4 статті 25 Закону №2464). Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464). У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку (абзац 9 частини 4 статті 25 Закону №2464). Отже положення частини 4 статті 25 Закону №2464 передбачають наступні способи оскарження вимоги як адміністративний або судовий порядок, при цьому навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто, у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді й таке право має бути реалізоване нею протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС. В поданій заяві про поновлення строку звернення до суду позивач посилалась на те, що спірну вимогу про сплату недоїмки вона від ГУ ДПС в Одеській області не отримувала, що позбавило її можливості своєчасно звернутись до суду у десятиденний строк. В свою чергу, при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, судом першої інстанції оцінювалась наявність поважних причин пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду саме з моменту, коли позивачу стало відомо про наявність оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки, тобто з моменту коли позивачу стало відомо про порушення її прав. При цьому, поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з моменту винесення оскаржуваної вимоги не заперечувалась судом. При цьому, слід зазначити, що при визначенні початку перебігу строку суд повинен з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням. В даному випадку з матеріалів справи встановлено, що позивачу стало відомо про наявність вимоги ГУ ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7304-53 вiд 20 травня 2019 року, після ознайомлення 09.12.2019 року її повноважного представника - адвоката Олійника Р.В. з матеріалами виконавчого провадження ВП № 60478616 з виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області №ф-7304-53 від 20.05.2019 року, після отримання повідомлення державного виконавця. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Позивач надала до суду копію заяви представника позивача Олійника Р.В. від 09.12.2019 року про ознайомлення 09.12.2019 року із матеріалами виконавчих проваджень відносно позивача, постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.11.2019 року з виконання вимоги ГУ ДПС в Одеській області №ф-7304-53 від 20.05.2019 року та оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №ф-7304-53 від 20.05.2019 року. При цьому, позивач зазначила, що копія спірної вимоги, яка нею надана, знаходиться в матеріалах виконавчого провадження. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з моменту ознайомлення представника позивача з матеріалами вказаного виконавчого провадження по виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки) №ф-7304-53 від 20.05.2019 року, яка і є виконавчим документом, йому стало відомо про порушення прав його заявниці, однак, з позовом до суду в її інтересах адвокат звернувся після спливу встановленого законом десятиденного строку на звернення до суду, а саме, лише 14.01.2020 року. Відповідно до частин 1 та 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. В даному випадку судом першої інстанції, із врахуванням положень частини 4 статті 9 КАС України, було надано позивачу можливість обґрунтувати причини пропуску строку звернення до суду. В якості поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем вказано на неотримання саме від відповідача оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки, а також вказано на те, що десятиденний строк оскарження вимоги є надзвичайно коротким та не в повній мірі достатнім для збору необхідних письмових доказів для звернення до суду та не є достатнім для того, щоб визначитись з предметом і підставою позову. Крім того, позивач вказувала на наявність суперечностей у тексті спірної вимоги, що зумовило необхідність подання адвокатського запиту з метою отримання підтвердження від відповідача про дійсне існування спірної вимоги, отримання засвідченої її копії, а також інших відомостей для підготовки та подання позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду причини його пропуску не можуть бути визнані поважними, та такими, що дійсно об`єктивно позбавляли позивача можливості у десятиденний строк з моменту, коли їй стало відомо про наявність оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки та, відповідно, про порушення її прав, звернутись до суду з даним позовом. Колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 807/867/16. У постанові від 15.04.2020 року у справі № 815/2973/18 Верховний Суд зазначив, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою. Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод та інтересів та мав можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Законом № 2464 строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою можливістю. Судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк. У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав. У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, а відтак і про наявність підстав для повернення поданого ОСОБА_1 позову відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України. Доводи апеляційної скарги щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду аналогічні доводам, викладеним позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду, поданої до суду першої інстанції, яким колегією суддів надана правова оцінка у даній постанові. Вказані доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права. З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення. За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду. Судове рішення складено у повному обсязі 23.04.2020 р. Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко Суддя: Л.В. Стас Суддя: І.О. Турецька