Постанова 4854 № 420/13710/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/13710/20 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ГУ ДПС в Одеській області, в якому просив визнати протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0002904-1505-1554 від 24.01.2020р.. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у січні 2020р. ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002904-5105-1554, яким йому визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2019р. на суму 21 620,31грн.. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, оскільки використання ОСОБА_1 належного йому нерухомого майна відбувається при здійсненні ним господарської діяльності, яка є промисловою, а саме виготовлення металевих конструкцій та виробів. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області за №0002904-5105-1554 від 24.01.2020р.. Стягнуто з ГУ ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,8грн.. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку. У судове засідання представник податкового органу з`явився, надав відповідні пояснення по справі та не заперечував про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позивач та його представник були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте, в судове засідання не з`явились та про причини неявки не повідомили. З урахуванням вказаного, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду та прийняття по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв протиправно та з порушенням чинних норм податкового законодавства, оскільки об`єкт нерухомого майна, який на праві приватної власності належить позивачу, відноситься до об`єктів промисловості та не є об`єктом оподаткування відповідно приписів ПК України. Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, не надав належної оцінки представленим документам, та помилково вважав, що податковим органом при прийнятті оскаржуваного рішення допущенні порушення податкового законодавства, у зв`язку із чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у позові, з наступних підстав. Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами, що на підставі договору купівлі-продажу від 10.05.2002р. за №2830, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрасовою А.М., ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна нежила будівля (станція нейтралізації) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 518,1м.кв. (а.с.18). З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу від 10.05.2002р. за №2830 та технічного паспорту об`єкта нерухомості, який знаходить за адресою: АДРЕСА_1 та належить позивачу, вказана нежитлова будівля складається, зокрема з: цеху (307,0кв.м.) (а.с.9-17). В подальшому, 24.01.2020р. ГУ ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0002904-5105-1554, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий період 2019р. на суму 21 620,31грн. (а.с.25). Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом. Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваного рішення податкового органу, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного. У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Положеннями пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об`єктами оподаткування податком є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. За правилами пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. У відповідності до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України, суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до пп.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України, податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, у т.ч. його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.1., 266.3.2 ст.266 ПК України). За правилами пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. У відповідності до ч.1 ст.69 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування відповідно до ПК України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених ПК України. Згідно з п.24 ч.1 ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях відповідної місцевої ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України. Відповідно до п.12.3 ст.12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пп.12.3.4. ст.12 ПК України). Згідно пп.12.3.5. ст.12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю. За правилами п.12.5 ст.12 ПК України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 цієї статті. Відповідно до пп.266.4.2 п.266.4 ст.266 ПК України, органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходження об`єкта житлової та нежитлової нерухомості рішення щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з формою, затвердженою КМУ. Судова колегія зазначає, що у 2019р. ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб та житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються у розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1кв.м бази оподаткування. Так, у 2019р. ставка податку складала - 41,73грн. за 1кв.м оподаткування. На підставі пп.266.7.2. п.266.7. ст.266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). У відповідності пп.266.7.3. ст.266 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;права на користування пільгою із сплати податку;розміру ставки податку; нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Водночас, приписами абз. «є» пп.266.2.2. п.266.2. ст.266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Судова колегія зазначає, що у відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації за №507 від 17.08.2000р., будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості». До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне». Апеляційний суд звертає увагу на те, що Верховний Суд в своїй постанові від 15.05.2018р. по справі за №806/2461/17 зазначив, що застосування п. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судова колегія звертає увагу на те, що технічний паспорт на виробничі будівлі є доказом використання фізичною особою-підприємцем приміщення у виробничих цілях, проте, не може свідчити про звільнення від податкових зобов`язань. Як вбачається із матеріалів справи, що в межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов, а саме наявність майна - виробничі приміщення. При цьому, виробниче приміщення, яке належить позивачу, не перебуває у власності підприємства. Враховуючи вищевказане, судова колегія вважає, що оскільки об`єкт нерухомості (комплекс), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу ФОП, не підпадає під дію п. «є» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Таким чином, апеляційний суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення податковий орган діяв у відповідності та на підставі чинних норм податкового законодавства України, оскільки нерухоме майно позивача є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 березня 2021р. - скасувати. Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв