Постанова 4857 № 380/4421/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/4421/20 пров. № А/857/1462/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В., за участі секретаря судового засідання Копанишин Х.В., розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року (головуючого судді Грень Н.М., ухвалене у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження о 15 год. 21 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 30.11.2020) у справі №380/4421/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 09.06.2020 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просить визнати протиправними та скасувати: - податкові повідомлення-рішення (податковий період - 2016 рік): - №1543-13 від 25.04.2017 року на суму 1191,01 грн; - №1546-13 від 25.04.2017 року на суму 1344,79 грн; - №1545-13 від 25.04.2017 року на суму 4511,43 грн. податкові повідомлення-рішення - податкові повідомлення-рішення (податковий період - 2017 рік): - №0427763-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 7955,52 грн; - №0427764-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 5238,24 грн; - №0427765-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 1561,44 грн; - №0427766-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 680,16 грн; - №0427767-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 620,64 грн; - №0427768-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 618,72 грн; - №0427769-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 1382,88 грн; - податкові повідомлення-рішення (податковий період - 2018 рік): - №0021537-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 8044,47 грн; - №0021538-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 30852,50 грн; - №0021539-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 20314,55 грн; - №0021540-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 6055,46 грн; - №0021541-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 2637,75 грн; - №0021542-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 2406,92 грн; - №0021543-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 2399,47 грн; визнати протиправною та касувати податкову вимогу №48829-17 від 26.12.2017 на суму 1191,01 грн., зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області здійснити коригування в інтегрованій картці платника відомостей щодо спірної суми податкового боргу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. У письмових пояснення на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Згідно із частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача Павліш О.Р. апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Представник позивача Мусаковський А.В. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ПП ОСОБА_1 згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта є власником наступних нежитлових приміщень розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , будинок загальною площею 1657,4 кв.м.; АДРЕСА_1 , будинок загальною площею 1091,3 кв.м.; АДРЕСА_1 , будинок загальною площею 325,3 кв.м.; АДРЕСА_1 , будинок загальною площею 141,7 кв.м.; АДРЕСА_1 , будинок загальною площею 129,3 кв.м.; АДРЕСА_1 , будинонок загальною площею 128,9 кв.м.; а також житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 408,1 кв.м. На підставі рішень Новокалинівської міської ради від 30.01.2015 №384 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради», від 05.02.2016 №162 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради» та від 03.02.2017 №466 «Про місив податки і збори на території Новокалинівської міської ради» Головне управління ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення: - №1543-13 від 25.04.2017 року на суму 1191,01 грн; - №1546-13 від 25.04.2017 року на суму 1344,79 грн; - №1545-13 від 25.04.2017 року на суму 4511,43 грн; - №0427763-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 7955,52 грн; - №0427764-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 5238,24 грн; - №0427765-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 1561,44 грн; - №0427766-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 680,16 грн; - №0427767-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 620,64 грн; - №0427768-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 618,72 грн; - №0427769-1314-1327 від 17.04.2018 на суму 1382,88 грн; - №0021537-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 8044,47 грн; - №0021538-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 30852,50 грн; - №0021539-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 20314,55 грн; - №0021540-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 6055,46 грн; - №0021541-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 2637,75 грн; - №0021542-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 2406,92 грн; - №0021543-5613-1327 від 04.03.2019 на суму 2399,47 грн; - У зв`язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно в установлені законодавством строки, позивачу сформована та надіслана податкова вимога №48829-17 від 26.12.2017 на суму 1191,01 грн. Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, та податковою вимогою звернувся із цим позовом до суду. Суд першої інстанції дійшов висновку, що винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки а також податкова вимога, підлягають скасуванню, оскільки прийняті протиправно на підставі рішень органу місцевого самоврядування, які не повинні враховуватись. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податковий кодекс України далі - ПК України). Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції до 01.01.2015) плата за землю визначалася загальнодержавним податком, який справлявся у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. З 01.01.2015 цей підпункт викладено в новій редакції (в редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, що набрав чинності з 01.01.2015), згідно якого плата за землю визначалася як обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка. Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 ПК України). Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 статті 266 ПК України). Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує два відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України). За змістом статті 10 ПК України пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно. Підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначає, що сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду. Пункт 12.5. статті 12 ПК України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті. 01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон N 71-VIII), яким, шляхом викладення в новій редакції статті 266 ПК України, було введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Пунктом 4 Розділу II Прикінцеві положення Закону України N 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. 01 січня 2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі - Закон №909-VIII), пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». У пункті 7 Прикінцевих положень Закону № 909-VIII зазначено рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також з 01 січня 2016 згідно підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Пунктом 72 Закону № 909-VІІІ змінено також правове регулювання у статті 266 ПК України, зокрема зміни стосувались об`єктів, які не підлягають оподаткуванню цим податком (підпункт 266.2.2), порядку встановлення пільг (підпункт 266.4.2), ставки податку (підпункт 266.5.1), обчислення суми податку (266.7.2), порядку сплати податку (підпункт 266.5.9). З огляду на зазначене вище, законодавець встановив чіткий строк до якого органами місцевого самоврядування необхідно прийняти рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Новокалинівської міської ради від 30.01.2015 №384 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради» встановлено на території Новокалинівської міської ради види місцевих податків і зборів серед яких податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено положення про механізм справляння та порядок сплати зазначених видів місцевих податків і зборів згідно додатку (додатки 1-6), встановлено, що рішення набирає чинності з 01.01.2015. Згідно рішення Новокалинівської міської ради від 05.02.2016 №162 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради» встановлено на території Новокалинівської міської ради види місцевих податків і зборів серед яких податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено положення про механізм справляння та порядок сплати зазначених видів місцевих податків і зборів згідно додатку (додатки 1-6), встановлено, що рішення набирає чинності з 01.01.2016. Як вбачається із рішення Новокалинівської міської ради від 03.02.2017 №466 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради» Новокалинівська міська рада вирішила встановити на території Новокалинівської міської ради види місцевих податків і зборів серед яких податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та затверджено положення про механізм справляння та порядок сплати зазначених видів місцевих податків і зборів згідно додатку (додатки 1-5), встановлено, що рішення набирає чинності з 01.01.2017, вирішила вважати таким, що втратило чинність рішення Новокалинівської міської ради від 05.02.2016 року №162. Також, рішенням Новокалинівської міської ради щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки приймалося 08.07.2018 року, у пункті 3 такого рішення вказано, що останнє набирає чинності з 01.01.2019, тобто на 2019 податковий рік. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 він є власником наступних нежитлових приміщень розташованого за адресою: Львівська обл., Самбірський р-н, село Велика Білина, вулиця Зелена, будинок загальною площею 1657,4 кв.м.; Львівська обл., Самбірський р-н, село Велика Білина, вулиця Зелена, будинок загальною площею 1091,3 кв.м.; Львівська обл., Самбірський р-н, село Велика Білина, вулиця Зелена, будинок загальною площею 325,3 кв.м.; Львівська обл., Самбірський р-н, село Велика Білина, вулиця Зелена, будинок загальною площею 141,7 кв.м.; Львівська обл., Самбірський р-н, село Велика Білина, вулиця Зелена, будинок загальною площею 129,3 кв.м.; АДРЕСА_1 , будинонок загальною площею 128,9 кв.м.; а також житлового будинку, який знаходиться за адресою Львівська обл., Самбірський район, село Велика Білина, вулиця Франка Івана, будинок 30, загальною площею 408,1 кв.м. Колегія суддів вважає, що при прийнятті податкових повідомлень-рішень, податковий орган, як суб`єкт виконавчої влади, застосував чинні рішення органу місцевого самоврядування (з урахуванням змін), які в свою чергу прийняті на виконання положень Закону №909-VІІІ, норми якого були чинними, не визнані неконституційними, та які рекомендували з метою забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів та відповідне нарахування у 2017, 2018 роках, що було правомірно вчинено відповідачем. Відповідно до приписів пункту 21.1.1 статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Пунктами 21.1.2-21.1.4 статті 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Враховуючи наведені положення, апеляційний суд враховує, що податковий орган при визначенні позивачу податкових зобов`язань діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, колегія суддів дійшла обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування позивачу, як власнику нежитлової нерухомості, що є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов`язання, які оспорює позивач. Слід звернути увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкові повідомлення-рішення відповідача, прийняті ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України щодо визначення податкового зобов`язання. Правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким змінився порядок застосування пільги зі сплати податку до об`єкта оподаткування, при цьому сама пільга не скасовувалась, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі ПК України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи. У межах спірних правовідносин прийняті Новокалинівською міською радою положення про механізм справляння та порядок сплати зазначених видів місцевих податків і зборів згідно додатку, затвердженим рішеннями Новокалинівської міської ради від 30.01.2015 №384 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради» від 05.02.2016 №162 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради» від 03.02.2017 №466 «Про місцеві податки і збори на території Новокалинівської міської ради» є нормативно-правовими актами, приписи яких зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Це рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі. Позивач не скористався правом звернення до суду з позовом про оскарження рішень органу місцевого самоврядування, якими в тому числі керувався відповідач приймаючи податкові повідомлення-рішення. Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 825/1403/17, від 15.05.2019 №825/1496/17, від 08.04.2021 у справі №824/668/17-а, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не стягуються. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі №380/4421/20 скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, зобов`язання вчинити дії - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Р.Й. Коваль В.В. Гуляк Повний текст постанови складено 27.04.2021