LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4807314/1112/21

від 27.07.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 травня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Дата документу 27.07.2021 Справа № 314/1112/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/2750/21 Головуючий у 1-й інстанції: Свідунович Н.М. Є.У.№ 314/1112/21 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Дашковської А.В., Кримської О.М., секретар: Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 травня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 19 470 430,96 грн. 28.05.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначено, що грошовий борг відповідача ОСОБА_2 є значним, відповідач ОСОБА_2 впродовж 2 років ухилився не тільки від часткового погашення боргу, але й не вжив заходів до добровільного врегулювання спору, ухиляється від переговорів з цього приводу. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 травня 2021 року задоволено заяву про забезпечення позову. Накладено арешт на все майно та заборонено його відчуження будь-яким способом, що належить ОСОБА_2 в межах суми, яка становить 19470430, 96 грн. В апеляційній скарзі про скасування ухвали суду першої інстанції ОСОБА_2 вказав, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову задоволення заяви про забезпечення позову. Вважає, що суд першої інстанції протизаконно наклав арешт на все його рухоме та нерухоме майно, при цьому не мав можливості пересвідчитись чи є вартість майна спів мірною із розміром заборгованості. Зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена на припущеннях, тому підлягає скасуванню. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що надані представником позивача докази свідчать про те, що між сторонами існує спір щодо повернення боргу, який є предметом позову, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Такі висновки суду першої інстанції є правомірними. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19). Заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. У заяві про забезпечення позову заявником повинні бути зазначені причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування необхідності такого заходу, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Встановивши, що існує ризик відчуження майна відповідача, що в подальшому може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову. З матеріалів справи відомо, що позовна заява містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, доводи апеляційної скарги щодо підстав для відмови у вжитті заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Оскільки предметом спору є стягнення боргу, розмір якого на день звернення з позовом становив 19 470 430,96 грн., обраний судом вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суди дійшли правильного висновку про те, що незабезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. При таких обставинах посилання заявника на порушення його прав накладенням арешту на все майно, заборонивши його відчуження будь-яким способом- є безпідставним, оскільки заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, вони застосовуються на час розгляду справи, при цьому, особа, яка заявила відповідну заяву, довела її обґрунтованість та співмірність зі своїми позовними вимогами. Жодні доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-394 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 травня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28 липня 2021 року. Головуючий І.В. Кочеткова Судді: А.В. Дашковська О.М. Кримська

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»