Постанова 4813 № 509/426/26

Номер провадження: 22-ц/813/5026/26 Справа № 509/426/26 Головуючий у першій інстанції Бочаров А. І. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.06.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Драгомерецького М.М., Сегеди С.М., з участю секретаря Громовенко А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», в інтересах якого діє адвокат Піхотенко Анна Сергіївна на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Бочарова А.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги, - в с т а н о в и в: У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі АТ «Державний експортно-імпортний банк України»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (далі ТОВ «ФК «Флексіс»), третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги. Одночасно ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила: Заборонити ТОВ «ФК «Флексіс» до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, набутих на підставі договору відступлення права вимоги № 0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, у тому числі, але не виключно: - звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки № 60407Z73 від 23.10.2007 року та № 60408Z73 від 02.09.2008 року; - застосування позасудових способів звернення стягнення; - ініціювання або участь у виконавчих провадженнях щодо предмета іпотеки; - подання вимог про виселення мешканців із житлового будинку, що є предметом іпотеки; - вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття чи реалізацію права власності на предмет іпотеки. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з: - державною реєстрацією переходу прав іпотекодержателя; - внесенням змін до записів про іпотеку та інші обтяження щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки; - державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Флексіс». В обґрунтування заяви зазначила, що підставою звернення до суду з позовом та подання заяви про забезпечення позову стали підтвердження відповідача ТОВ «ФК «Флексіс» про набуття ним права нового кредитора та іпотекодержателя на підставі договору відступлення права вимоги №0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, згідно до умов якого всі права грошової вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за кредитними договорами, в тому числі договором іпотеки від АТ «Укрксімбанк» перейшли до ТОВ «ФК «Флексіс». Заявниця вважає, що реалізація заявлених ТОВ «ФК «Флексіс» прав створює реальний ризик порушення прав та законних інтересів позивачки до вирішення справи по суті. Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року заява задоволена. Заборонено ТОВ «ФК «Флексіс» до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, набутих на підставі договору відступлення права вимоги № 0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, у тому числі, але не виключно: - звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки № 60407Z73 від 23.10.2007 року та № 60408Z73 від 02.09.2008 року; - застосування позасудових способів звернення стягнення; - ініціювання або участь у виконавчих провадженнях щодо предмета іпотеки; - подання вимог про виселення мешканців із житлового будинку, що є предметом іпотеки; - вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття чи реалізацію права власності на предмет іпотеки. Заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з: - державною реєстрацією переходу прав іпотекодержателя; - внесенням змін до записів про іпотеку та інші обтяження щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки; - державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Флексіс». Не погодившись з ухвалою суду, ТОВ «ФК «Флексіс», в інтересах якого діє адвокат Піхотенко А.С. звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що позовні вимоги стосуються виключно дійсності договору відступлення права вимоги №0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, укладеного між юридичними особами в м. Києві, без прямого впливу на права власності чи обтяження нерухомого майна. Також апелянт звернув увагу, що задоволення заяви призводить до необґрунтованого обмеження прав апелянта, який добросовісно набув статус нового кредитора на підставі законних торгів та договору, сплативши повну ціну в розмірі 9 649 560,67 грн., і не вчиняв дій, що створюють незворотні наслідки. Навпаки, невжиття заходів забезпечення не унеможливлює ефективний захист прав позивача, оскільки будь-які подальші дії можуть бути оскаржені в судовому порядку. У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки обставин та не спростовують наявності ризику, який існував на момент постановлення ухвали та підтверджений матеріалами справи та зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність реального ризику утруднення або унеможливлення виконання можливого рішення суду та обґрунтовано застосував заходи забезпечення позову. В судове засідання призначене на 28 травня 2026 року ОСОБА_1 , представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України», Леонов Р.М. не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 162, 163, 163 зв.б., 164 зв.б. т. 3). Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась судом обов`язковою. За наслідком розгляду даної справи 28 травня 2026 року, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч. 1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 05 червня 2026 року о 09 год. 45 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення. Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового рішення, сторони повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Піхотенко А.С., яка представляє інтереси ТОВ «ФК «Флексіс», перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі, за наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «ФК «Флексіс», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору недійсним, визнання недійсними результатів відкритих торгів (аукціону) з продажу активів банку та визнання недійсним договору відступлення права вимоги, в якому просила: - визнати недійсними відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (лот №6ПВ-4), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону №NLD001-UA-20251126-15698 від 12.12.2025 року; - скасувати результати відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (лот №6ПВ-4), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону №NLD001-UA-20251126-15698 від 12.12.2025 року; - визнати недійсним договір відступлення права вимоги № 0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, укладений між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «ФК «Флексіс» за результатами проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (лот №6ПВ-4), результати яких оформлені Протоколом електронного аукціону №NLD001-UA-20251126-15698 від 12.12.2025 року, посвідченого 29.12.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 2374. Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просила: Заборонити ТОВ «ФК «Флексіс» до вирішення справи по суті вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки, набутих на підставі договору відступлення права вимоги № 0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, у тому числі, але не виключно: - звернення стягнення на предмет іпотеки за договорами іпотеки № 60407Z73 від 23.10.2007 року та № 60408Z73 від 02.09.2008 року; - застосування позасудових способів звернення стягнення; - ініціювання або участь у виконавчих провадженнях щодо предмета іпотеки; - подання вимог про виселення мешканців із житлового будинку, що є предметом іпотеки; - вчинення будь-яких дій, спрямованих на набуття чи реалізацію права власності на предмет іпотеки. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з: - державною реєстрацією переходу прав іпотекодержателя; - внесенням змін до записів про іпотеку та інші обтяження щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки; - державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки за ТОВ «ФК «Флексіс». В обґрунтування заяви зазначила, що підставою звернення до суду з позовом та подання заяви про забезпечення позову стало те, що ТОВ «ФК «Флексіс» набуло право нового кредитора та іпотекодержателя на підставі договору відступлення права вимоги №0026800/1/291225 від 29.12.2025 року, відповідно до якого всі права грошової вимоги первісного кредитора до ОСОБА_1 за кредитними договорами, в тому числі договором іпотеки від АТ «Укрксімбанк» перейшли до ТОВ «ФК «Флексіс». Заявниця вважала, що реалізація заявлених ТОВ «ФК «Флексіс» прав створює реальний ризик порушення прав та законних інтересів позивачки до вирішення справи по суті, що стало підставою для звернення з заявою про забезпечення позову. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання незворотних правових наслідків, зокрема зміни правового режиму предмета іпотеки, ініціювання процедур звернення стягнення або інших дій, наслідки яких не можуть бути усунуті навіть у разі задоволення позову. Проте, з таким висновком суду, колегія суддів погоджується не в повному обсязі, з наступних підстав. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі. Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини першої статті 150 ЦПК України. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає, що суд оцінює співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, провадження № 14-729цс19, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу». Виходячи зі змісту статей 149-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання можливого прийнятого за його позовом позитивного рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосованого заходу забезпечення позову, оскільки застосований захід забезпечення позову не є співмірним заявленим позовним вимогам. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що співмірним, необхідним і достатнім заходом забезпечення позову у спірних правовідносинах є вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки. За таких підстав, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частини або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена внаслідок неповного дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, питання щодо відшкодування судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті. Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс», в інтересах якого діє адвокат Піхотенко Анна Сергіївна задовольнити частково. Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 січня 2026 року скасувати. Ухвалити постанову. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково. Заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно до вирішення справи по суті вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з предметом іпотеки, а саме: житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка загальною площею 0,1505 га, на якій він розташований, (кадастровий номер 5123755800:02:008:0418). В задоволенні решти заяви відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 05 червня 2026 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ М.М. Драгомерецький ______________________________________ С.М. Сегеда