Постанова 4807 № 326/1357/20

Дата документу 26.07.2021 Справа № 326/1357/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 326/1357/20 Провадження №22-ц/807/1625/21 Головуючий в 1-й інстанції Каряка Д.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З., розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» на рішення Приморського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 року, ухвалене у м. Приморськ у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» про стягнення нарахованої і не виплаченої заробітної плати, нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період, не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено та просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» на його користь: 1) суму нарахованої і не виплаченої заробітної плати за період з 01.04.2020 по 29.05.2020 в розмірі 24 000 грн. з вирахуванням податків та зборів; 2) суму нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 38-ми календарних днів в розмірі 14 687 грн. з вирахуванням податків та зборів; 3) суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2020 по день ухвалення рішення з вирахуванням податків та зборів; 4) суму не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 в розмірі 32 000 грн. з вирахуванням податків та зборів; 5) суму не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні в розмірі 36 000 грн. з вирахуванням податків і зборів; 6) суму безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 27.10.2017 по 29.05.2020 в сумі 2923,33 грн. з вирахуванням податків та зборів. В обґрунтування позовних вимог вказував, що він працював на підприємстві відповідача з 24.10.2017 на посаді начальника відділу кадрів, з 01.01.2018 на посаді юриста по переводу та з 01.01.2018 на посаді начальника відділу кадрів за суміщенням. З 29.05.2020 він звільнився з роботи за власним бажанням. В день звільнення працював. Трудову книжку відповідачем було видано на руки 29.05.2020. При звільненні відповідачем своєчасно не було проведено остаточного розрахунку, а саме: не виплачено нараховану заробітну плату за квітень і травень 2020 року, не виплачено нараховану компенсацію за невикористані дні щорічної тарифної оплачуваної відпустки у кількості 38-ми календарних днів. Крім того не виплачено грошей, належних до нарахування в якості заробітної плати у зв`язку із збільшенням розміру посадового окладу юриста з 01.01.2018, в результаті чого не донараховувалось щомісячно у період з 01.04.2018 по 01.08.2019 по 2000 грн. на місяць. Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» про стягнення нарахованої і не виплаченої заробітної плати, нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористанні дні щорічної відпустки, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період, не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні, безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати та відпускних задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг», місцезнаходження за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Центральна, буд. 10 (код ЄДРПОУ 33351340, р/р НОМЕР_1 в АТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_2 , ІПН - НОМЕР_3 ): 1) суму нарахованої і не виплаченої заробітної плати за період з 01.04.2020 по 29.05.2020 в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. з вирахуванням податків та зборів; 2) суму нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 38-ми календарних днів в розмірі 14 687 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. з вирахуванням податків та зборів; 3) суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 01.06.2020 по 04.02.2021 в розмірі 100 681 (сто тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 92 коп. з вирахуванням податків та зборів; 4) суму не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 в розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. з вирахуванням податків та зборів; 5) суму не нарахованої і не виплаченої вихідної допомоги при звільненні в розмірі 36 000 (тридцять шість тисяч) грн. з вирахуванням податків і зборів; 6) суму безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 27.10.2017 по 29.05.2020 в розмірі 2923 (дві тисячі дев`ятсот двадцять три) грн. 33 коп. з вирахуванням податків та зборів; 7) судові витрати в розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп., що разом складає 211 973 (двісті одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн. 80 коп. Арешт накладений ухвалою Приморського районного суду Запорізької області від 01.10.2020 - залишено чинним до виконання рішення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 як начальник відділу кадрів та юрист підприємства після звільнення не передав документи, які перебували на його обліку, що позбавляє позивача можливості надати повний перелік доказів на підтвердження своїх заперечень. Накази про звільнення та інші документи датовані 29.05.2020 роком складені самим ОСОБА_1 . Про факт зміни розміру окладу з 01.04.2018 року позивачу було повідомлено, від підпису у повідомленні він відмовився, рішення про зменшення розміру окладу не оскаржував. ОСОБА_1 був звільнений за ст. 38 КЗпП України, а не за ч.3 ст. 38 КЗпП України, що виключає виплату вихідної допомоги. На час звільнення позивача діяв штатний розпис 2018 року, оскільки штатний розпис 2020 року не затверджувався загальними зборами засновників товариства. Доводи ОСОБА_1 про безпідставне не нарахування та невиплату заробітної плати за період з 01.04.2018 р. по 01.08.2019 року є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час перевірок органів Держпраці. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з записом в трудовій книжці НОМЕР_4 , ОСОБА_1 24.10.2017 був прийнятий на посаду начальника відділу кадрів ТОВ «АНТ-ЮГ» на підставі наказу № 69-К від 24.10.2017, з 01.01.2018 за наказом № 90-К від 30.12.2017 на посаду юриста по переводу та з 01.01.2018 за наказом № 91-К від 30.12.2017 на посаду начальника відділу кадрів за суміщенням (а.с.16). 29.05.2020 ОСОБА_1 звернувся з заявою до директора ТОВ «АНТ-ЮГ» Ткачова О.В. про звільнення з роботи (а.с.17). Товариство з обмеженою відповідальністю «Ант-Юг» є юридичною особою (а.с.18-19). У розрахунковому листі за квітень 2020 року значиться борг за підприємством працівнику ОСОБА_1 на кінець періоду становить 9540 грн.; за травень 2020 року 30 756,16 грн. (а.с.21,22). 30.12.2017 директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_2 затверджено штатний розпис підприємства на період з 01 січня до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад юриста становить 6000 грн., начальника відділу кадрів 3000 грн. Встановлено строк зберігання штатного розпису на 2018 рік 3 роки. Наказом № 5/12 про затвердження штатного розпису на 2018 рік передбачено ознайомлення трудового колективу ТОВ «АНТ-ЮГ» з штатним розписом на 2018 рік шляхом його оприлюднення через дошку оголошень (а.с.24-26, 27-28). Згідно з актом №ЗП767/582/АВ від 15.04.2019 інспекційного відвідування в порядку контролю ТОВ «АНТ-ЮГ» інспектором служби Держпраці у Запорізькій області Кіосєвим А.А. виявлені порушення законодавства про працю (а.с.30-31). Приписом інспектора праці Кіосєва А.А. від 15.04.2019 зобов`язано директора ТОВ «АНТ-ЮГ» Васильєва О.Л. усунути такі порушення: п.5 припису від 05.03.2019 №ЗП767/582/АВ/П не виконано: виплата заробітної плати на підприємстві здійснюється не в повному обсязі. В квітні 2018 року зменшено посадовий оклад без наявних на то підстав, без розпорядчого документу, зокрема юристу ОСОБА_1 (з 7000 грн. до 5000 грн.) (а.с.32). На адресу ОСОБА_1 директором ТОВ «АНТ-ЮГ» Ткачовим О.В. було надіслано вимогу про явку на підприємство та передачу належним чином всіх документів, тривалого зберігання що відносяться до документів нормативного характеру, тривалого зберігання, обліку роботи та інші, що перебували у його обігу (а.с.33). 01 квітня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_3 затверджено штатний розпис підприємства на період з 01 квітня до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад начальника відділу кадрів становить 2000 грн. ( ОСОБА_1 за суміщенням), оклад юриста 5000 грн. ( ОСОБА_1 ) (а.с.68-69). 01 жовтня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_3 затверджено штатний розпис підприємства на 2018 рік зі змінами станом на 01.10.2018, відповідно до якого посадовий оклад юриста становить 5000 грн. ( ОСОБА_1 ), оклад начальника відділу кадрів становить 2000 грн. ( ОСОБА_1 за суміщенням) (а.с.70-71). 31 жовтня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» ОСОБА_3 затверджено штатний розпис підприємства на 2018 рік зі змінами станом на 01.11.2018 на період з 01 листопада до 31 грудня 2018 року, відповідно до якого посадовий оклад юриста становить 5000 грн. ( ОСОБА_1 ), оклад начальника відділу кадрів становить 2000 грн. ( ОСОБА_1 за суміщенням) (а.с.72-73). 21 травня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» Дем`яненко О.Т. затверджено посадову інструкцію юриста підприємства, відповідно до наказу № 16 від 15.03.2018 (а.с.80-83). 27 червня 2018 року директором ТОВ «АНТ-ЮГ» Дем`яненко О.Т. затверджено посадову інструкцію начальника відділу кадрів підприємства, відповідно до наказу № 18 від 15.03.2018 (а.с.74-79). 01 серпня 2019 року головою загальних зборів ТОВ «АНТ-ЮГ» Стадник Т.М. затверджено положення про оплату праці, преміювання та виплату винагород працівникам підприємства (а.с.84-86). Як вбачається з протоколу № 11/2019 від 01 серпня 2019 року загальними зборами учасників ТОВ «АНТ-ЮГ» затверджено Положення «Про оплату праці, преміювання та виплату винагород працівникам ТОВ «АНТ-ЮГ», та визначення порядку погодження внесення змін у штатний розпис та його затвердження (а.с.87). Згідно з довідкою ТОВ «АНТ-ЮГ» переплата за період 2018-2020 років по заробітній платі ОСОБА_1 складає 53343,86 грн. (а.с.89). Задовольняючи позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення законністю та обґрунтованістю вимог позивача за відсутності спростування вказаних вимог відповідачем. Так суд зазначав, що в день звільнення позивачу в порушення ст. 116 КЗпП України не виплачена нарахована заробітна плата за квітень 2020 року в розмірі 12 000 грн. та за травень 2020 року в розмірі 12 000 грн., на підставі розмірів посадових окладів юриста та начальника відділу кадрів. Розмір середнього заробітку за період з 01 червня 2020 року по день винесення рішення по справі 04 лютого 2021 року становить 100 681,92 грн. Розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 14687 грн. Крім того, стягненню з відповідача підлягає не нарахована і не виплачена заробітна плата за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 у розмірі 32 000 грн. з вирахуванням податків та зборів. Враховуючи підстави звільнення виплаті підлягає сума вихідної допомоги при звільненні, яка складає 36 000 грн. з вирахуванням податків та зборів. Крім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% із нарахованої заробітної плати та відпускних за період з 27.10.2017 по 29.05.2020 в сумі 2 923,33 грн. з вирахуванням податків та зборів. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду виходячи з наступного. Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому зарплати без обмеження будь-яким строком. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України). Згідно зі ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Згідно з ст. 83 КЗпП України і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки», при звільненні працівника йому виплачується компенсація за всі дні невикористаної відпустки. Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Матеріалами справи встановлено, та не спростовувалось відповідачем, факт перебування позивача ОСОБА_1 та відповідача ТОВ «АНТ-ЮГ» у трудових відносинах. Відповідно до даних, які містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 , запис №34, позивач звільнений з товариства відповідно до наказу №50 від 29 травня 2020 року за власним бажання на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України (а.с.16). Саме з цієї підстави, передбаченої ч.3 ст. 38 КЗпП України систематичне невиконання власником та уповноваженим ним органом підприємства законодавства про працю та законодавства про оплату праці, просив звільнити його із займаної посади позивач, відповідно до заяви про звільнення (а.с.17). Доводи скаржника, щодо звільнення позивача з посади із інших підстав спростовуються записом у трудовій книжці, а посилання на інше формулювання підстав звільнення у наказі про звільнення не підтверджено відповідними доказами, оскільки такого наказу матеріали справи не містять. В день звільнення позивачу в порушення ст. 116 КЗпП України не виплачена нарахована заробітна плата за квітень 2020 року в розмірі 12 000 грн. та за травень 2020 року в розмірі 12 000 грн., на підставі розмірів посадових окладів юриста та начальника відділу кадрів, встановлених штатним розписом підприємства на 2020 рік. Факт нарахування заробітної плати саме в такому розміру за вказаний період підтверджується довідкою ДПС України №643/10/08-01-51-10 від 26 листопада 2020 року (а.с.49) та довідкою наданою самим позивачем, щодо нібито переплати по заробітній платі за період з 2018-2019 року ОСОБА_1 (а.с.89). При цьому на час ухвалення рішення у справі переплата по заробітній платі відповідачем на свою користь не стягнута, та не сплачена добровільно позивачем, беззаперечних доказів невірного нарахування заробітної плати відповідачем не надано, тому суд апеляційної інстанції, вважає встановлений факт нарахування заробітної плати за квітень - травень 2020 року в розмірі 12 000 грн. за кожен місяць і погоджується із висновками суду першої інстанції щодо стягнення суми нарахованої і не виплаченої заробітної плати за період з 01.04.2020 по 29.05.2020 в розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. з вирахуванням податків та зборів. Що стосується сум нарахованої і не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, то слід зазначити, що кількість днів невикористаної позивачем основної щорічної відпустки за період з 27.10.2018 по 29.05.2020 становить 38 календарних днів. Вказані обставини підтверджуються розрахунком відпускних за відпрацьований час (а.с.22) і жодним чином не спростовані відповідачем. Відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 № 100 (100-95-п) «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки. Отже, розмір компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить 14687 грн., що підтверджується розрахунковим листом за травень 2020 року. Відповідно до п 20. постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Суд апеляційної інстанції погоджується із розрахунком розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наведеному судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і враховуючи, що контррозрахунку і належних доказів спростування стягнутої суми в апеляційній скарзі не наведено, вважає, що доводи скаржника в цій частині є неспроможними. Щодо стягнення з відповідача не нарахованої і не виплаченої заробітної плати, то слід зазначити, що як вбачається з Акту інспекційного відвідування органу Держпраці та Припису про усунення порушень, на підприємстві встановлені порушення законодавства про працю в ході інспекційного відвідування інспектора служби Держпраці у Запорізькій області Кіосєва А.А. щодо зменшення в квітні 2018 року посадового окладу без наявних на то підстав зокрема юристу ОСОБА_1 з 7000 грн. до 5000 грн. Доводи апеляційної скарги з приводу необґрунтованості цього припису є хибними, оскільки доказів оскарження такого рішення ГУ Держпраці у Запорізькій області та його скасування надано не було, тому судом першої інстанції дійшов правильного висновку щодо врахування таких висновків. Враховуючи не повідомлення позивача у відповідності до вимог ст. 32 та 103 КЗпП України про істотні зміни його умов праці (зменшення розміру посадового окладу), обґрунтованими є висновки суду щодо стягненню з відповідача не нарахованої і не виплаченої заробітної плати за відпрацьований період з 01.04.2018 по 31.07.2019 у розмірі 32 000 грн. з вирахуванням податків та зборів. Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у ст. 38 КЗпП України внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Враховуючи підстави звільнення позивача, його вимоги щодо стягнення вихідної допомоги є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в цій частині підставне та законне. Крім того, відповідачем не надано суду доказів того, що позивачем подавались відповідні заяви про утримання із заробітної плати відрахувань у розмірі 1%. Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення безпідставно утриманих щомісячних відрахувань із заробітної плати у розмірі 1% за період з 27.10.2017 по 29.05.2020 в сумі 2 923,33 грн. з вирахуванням податків та зборів. Враховуючи також, те що апеляційна скарга не містить обґрунтувань з цього приводу. Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТ-ЮГ» залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 04 лютого 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повна постанова складена 26 липня 2021 року. Головуючий, суддя-доповідач С.В. Кухар Судді: О.В. Крилова О.З. Поляков