Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/5229/22

Дата документу 04.07.2023 Справа № 336/5229/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/5229/22 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В. Провадження № 22-ц/807/1265/23 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «04» липня 2023 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., секретар: Волчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, ВСТАНОВИВ: В жовтні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17 липня 1993 року сторони уклали шлюб. На підґрунті різних поглядів на життя сторони не змогли досягнути взаєморозуміння, втратили довіру та повагу один до одного, з червня 2022 року проживають окремо, сімейних зв`язків не підтримують, спільне господарство не ведуть. Спору про розподіл майна немає, неповнолітніх дітей від шлюбу не мають. На підставі зазначеного просила розірвати шлюб між нею та ОСОБА_1 , який зареєстрований 17 липня 1993 року Комунарським відділом ЗАГС м. Запоріжжя, актовий запис №

362. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2023 року позов задоволено. Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 липня 1993 року Комунарським відділом ЗАГС м. Запоріжжя, про що зроблено запис №

362. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що він проходить службу добровольцем в добровольчому формуванні Запорізької територіальної громади № 1 «Щит», рішення було прийнято за його відсутності, він був позбавлений права заперечувати проти позовних вимог, просив скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стосунки між сторонами припинені, подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Комунарським відділом запису актів цивільного стану, актовий запис №362, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 17 липня 1997 року (а.с.4). Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Частиною першою статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу. Згідно зі ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Статтею 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. За приписами ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків Аналізуючи норми діючого законодавства, слід дійти висновку, що суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Виходячи з засад сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Шлюб - це добровільний союз чоловіка та жінки. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання такого шлюбу. Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі № 569/458/18. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 . Вбачається, що в жовтні 2022 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2022 року позов ОСОБА_3 було задоволено, шлюб між сторонами розірвано. В грудні 2022 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 листопада 2022 року, в якому зазначив, що після отримання копії позовної заяви буде надано відзив на позовну заяву. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 січня 2023 року скасовано заочне рішення суду від 02 листопада 2022 року, розгляд справи призначено на 01 березня 2023 року. 01 березня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Рижов М.Г., який діяв на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 01 березня 2023 року серії АР № 1115720, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на введення воєнного стану та перебування ОСОБА_1 в штатному розкладі особового складу підрозділу ДФЗТГ № 1 «Щит» з 10 жовтня 2022 року на підставі діючого контракту добровольця територіальної оборони (а.с. 59, 61). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2023 року відкладено розгляд справи на 05 квітня 2023 року. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи (а.с.67). 04 квітня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Рижов М.Г. повторно звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з посиланням на введення воєнного стану, перебування ОСОБА_1 в штатному розкладі особового складу підрозділу ДФЗТГ № 1 «Щит» з 10 жовтня 2022 року на підставі діючого контракту добровольця територіальної оборони та перебування ОСОБА_1 з 23 березня 2023 року на лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Запорізькій області» (а.с. 68, 69). Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими. Статтею 43 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб. У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Зміст наведеної норми права дає підстави для висновку, що учасник справи може брати участь у судовому процесі особисто, з участю представника або без участі такого. Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша та друга статті 64 ЦПК України). Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судові засідання 01 березня 2023 року та 05 квітня 2023 року не з`явився, про причини неявки не повідомив. Вказані клопотання адвоката Рижова М.Г. не містять зазначення обставин неможливості його участі в судових засіданнях, неможливості розгляду справи за відсутності саме відповідача. Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18, провадження № 61-22682св19 роз`яснив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. В апеляційній скарзі, посилаючись на позбавлення відповідача права заперечувати проти позову, представник ОСОБА_2 не зазначив, які саме заперечення ОСОБА_1 бажав надати, та яким чином вказані обставини могли вплинути на результат розгляду справи, що перешкоджало відповідачу або його представнику скористатись правом на подання відзиву на позовну заяву. Отже, суду першої інстанції не було надано будь-яких обґрунтованих заперечень щодо розірвання шлюбу, не надані такі заперечення ї суду апеляційної інстанції. Встановивши, що позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, суд першої інстанції, ураховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи та наявність підстав для задоволення позову. Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 квітня 2023 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 05 липня 2023 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова