Постанова 4807 № 332/1992/20

Дата документу 12.05.2021 Справа № 332/1992/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 332/1992/20 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В. № 22-ц/807/1026/21 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Кухаря С.В. Полякова О.З. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення моральної та матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ В серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про стягнення моральної та матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 18.11.2010 року позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на посаді водія легкового автомобіля. У лютому 2018 року, під час аварії, був пошкоджений автомобіль BA3-21213 державний № НОМЕР_1 , не з його вини. Після цього з боку відповідача почали постійно відбувалися порушення норм діючого законодавства про працю, які полягають у тому, що адміністрація ТОВ «ЗТМК» відмовляла йому у переведені на посаду водія із закріпленням за іншими транспортними засобами, недоотриманні належних коштів та в подальшому у звільненні з посади у зв`язку з відмовою працівника від переведення на іншу роботу в іншу місцевість разом з підприємством або у зв`язку із зміною істотних умов праці на підставі наказу № 00000000127 від 19.03.2020 року. Даний наказ рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2020 року визнано незаконним та скасовано і поновлено його на посаді водія легкового автомобіля ТОВ «ЗТМК». Позивач зазначає, що незаконне звільнення та переведення, незаконна зміна істотних умов праці, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для здоров`я умовах призвело до моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків та вимагання додаткових зусиль для організації свого життя. Посилаючись на вищезазначене просив суд, стягнути з відповідача моральну шкоду у 50000 гривень та матеріальну шкоду у розмірі 554 грн. 95 коп., яка утворилась внаслідок придбання медичного препарату «Церегін». Рішенням Заводського районного суду м.Запоріжжя від 23 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 166 гривень 31 копійку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» на користь ОСОБА_1 , понесені витрати на правову допомогу в сумі 731 гривню 86 копійок. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Позивач скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу. Вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що відповідає нормам діючого законодавства. З цих підстав просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з навступного. Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу про прийняття на роботу № 467 від 18.11.2010 р. ОСОБА_1 був прийнятий в цех № 15 КП «ЗТМК» на посаду водія легкового автомобіля ТОВ «ЗТМК» (а.с. 10). Наказом № 00000000127 від 19.03.2020 р. ОСОБА_1 було звільнено з посади водія автотранспортних засобів (легковика) 13 Управляння логістики (цех № 13) /13.02 Дільниці автотракторної техніки ТОВ «ЗТМК» на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України Відмова працівника від переведення на іншу роботу в іншу місцевість разом з підприємством або у зв`язку із зміною істотних умов праці (а.с. 11). Постановою Запорізького апеляційного суду від 02.12.2020 року було залишено без змін рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 09.07.2020 року, яким визнано незаконним та скасовано наказ ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» № 00000000127 від 19.03.2020 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади водія легкового автомобіля на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді водія легкового автомобіля ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат». Стягнуто з ТОВ «ЗТМК» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28301,25 грн. без урахування податків та інших обов`язкових платежів (а.с. 46-47). Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику ,в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Задовольняючи вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що діями відповідача які проявилися у незаконному звільненні, що в подальшому призвело до втрати заробітку, були порушені гарантовані ст. 43 Конституції України права позивача ОСОБА_1 . Позивачем доведено, що зазначені порушення трудових прав з боку відповідача призвели до його моральних страждань, утрати нормальних життєвих зв`язків і такі порушення вимагали додаткових зусиль для організації його життя. Виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість його страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу його життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що є достатнім, розумним та справедливим розміром відшкодування моральної шкоди позивачу сума у 10 000,00 грн. Згідно частини першої ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Суду на підтвердження факту звернень позивача за медичною допомогою було надано вісім виписок із медичних карт стаціонарного хворого та листок непрацездатності (а.с. 34-44), з яких вбачається, що три рази ОСОБА_1 перебував на лікуванні через хронічне обструктивне захворювання легень, один раз через ГРВІ, та п`ять разів лікував гіпертонічну хворобу, внаслідок перенесеної ЧМТ (1986 року). З виписки з акта огляду МСЕК, серія АВ № 0840038 вбачається, що 08.11.2017 року ОСОБА_1 надана третя група інвалідності повторно з причин, що не пов`язані з трудовими відносинами (а.с. 28). За ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивачем не було доведено, що загострення хронічних хвороб є наслідком протиправних дій відносно нього з боку ТОВ «ЗТМК», не доведений причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та наслідками у вигляді загострення хронічних хвороб позивача, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування матеріальної шкоди. Доводи апеляційної скарги щодо щодо задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки за рішенням суду першої інстанції позивачу ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди в сумі 554,95 грн. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що він не згоден з витратами на правову допомогу, яку стягнув суд в сумі 3700 грн. Зі справи вбачається, що судом першої інстанції в якості витрат на правову допомогу стягнуто 731,86 грн. відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м.Запоріжжя від 23 грудня 2020 рокупо цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 12 травня 2021 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: С.В. Кухар О.З. Поляков