Постанова Харківський апеляційний суд № 638/12503/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Харків Справа №638/12503/19 Провадження №22-ц/818/1939/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю. суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В., учасники справи: позивач Комунальний заклад охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія ПЗУ Україна», розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 9 листопада 2020 року у складі судді Рибальченко Л.М., УСТАНОВИВ: У серпні 2019 року Комунальний заклад охорони здоров`я «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі позивач, КЗОЗ «ЦЕМДтаМК») звернуся до Дзержинського районного суду м. Харкова із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія ПЗУ Україна» (далі ПрАТ «СК ПЗУ Україна»), в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 98485,01 грн., стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 113444,30 грн., стягнути з відповідачів судові витрати. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 13.09.2016, о 12:20 год., сталася ДТП за участю автомобіля Mitsubishi, д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля швидкої та невідкладної допомоги ГАЗ AC-G 32214, д.н.з. НОМЕР_2 . У скоєнні вказаної ДТП визнано винними ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно до акту виконаних робіт №0-017554 вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу як власнику автомобіля ГАЗ AC-G 32214, д.н.з. НОМЕР_2 , склала 226888,60 грн. ПрАТ СК ПЗУ Україна», в якій був застрахований автомобіль ОСОБА_2 , здійснено страхову виплату позивачу в розмірі 14959,29 грн., тому позивач вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, з урахуванням виплаченої страховою компанією суми 98485,01 грн. Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 як з особи, яку визнано винною у ДТП та що перебувала у трудових відносинах з КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» 113444,30 грн. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2020 року Позовні вимоги КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 16315,59 грн.; з ОСОБА_2 1356,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» суму сплаченого судового збору в розмірі 243,04 грн., з ОСОБА_2 22,04 грн. В задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що постановою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 12.05.2017 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні ДТП, яка відбулась 13.09.2016, о 12:20 год., на грунтовій дорозі між 3 відділенням Червоної Хвилі та с. Середній Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, за участі автомобілів «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та «ГАЗ АС-G 32214 ШМДА-2», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль швидкої та невідкладної допомоги ГАЗ AC-G 32214, д.н.з. НОМЕР_2 . Суд дійшов висновку, що наданий позивачем на підтвердження вартості матеріальної шкоди, завданої ДТП, акт виконаних робіт №0-017554 за замовленням КЗОЗ «ЦЕМДтаМК», відповідно до якого загальна вартість виконаних послуг з гарантійного технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , склала 226888,60 грн., не може бути доказом фактичного розміру шкоди, оскільки з нього неможливо встановити, що ремонт автомобіля проводиться в зв`язку з пошкодженнями в результаті ДТП, зазначений акт складено після закриття замовлення 22.01.2018, тобто більше, ніж через рік після ДТП, акт не містить вичерпної інформації про характер ремонтних робіт та їх причинно-наслідковий зв`язок з ДТП. При цьому суд вважав належним доказом розміру заподіяної позивачу шкоди звіт №2964/16 по визначенню вартості матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля AC-G 32214 ШМДА-2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження в ДТП, станом на 13.09.2016, згідно якого вартість матеріальної шкоди складає 32631,17 грн. Враховуючи, що винними у вчиненні ДТП визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 сума, яка підлягає відшкодуванню, складає по 16315,59 грн. (32631,17 грн. : 2) з кожного. З урахуванням страхового відшкодування, здійсненого ПрАТ СК ПЗУ Україна» за договором страхуванням, укладеним ОСОБА_2 , у розмірі 14959,29 грн., сума відшкодування, яка підлягає стягненню з нього складає 1356,30 грн. ОСОБА_1 на млмент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з позивачем і, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 130 Кодексу законів про працю України, згідно якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків, з нього на користь позивача підлягає стягненню 16315,59 грн. В якості відшкодування шкоди, завданої ДТП. Не погодившись з рішенням суду комунальним некомерційним підприємством Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (далі КНП ХОР «ЦЕМДтаМК») подана апеляційна скарга, якою він просить рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 листопада 2020 року змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду винесено із порушенням норм матеріального та процесуального права, із допущенням невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Судом було проігноровано факт, що згідно Акту виконаних робіт №0-017554 позивачем сплачені кошти за надані послуги та товари, відновлюваний ремонт пошкодженого автомобілю коштував 226888,60 грн. При цьому, дані Акту про види виконаних ремонтних робіт та замінених деталей повністю збігаються із даними схеми місця ДТП від 13.09.2016, складеного інспектором Новожанським В.В. в частині опису отримання автомобілем позивача механічних пошкоджень у ДТП. На момент ДТП в 2016 році і на момент завершення ремонту автомобіля КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» був бюджетною організацією, яка фінансувалась з бюджету Харківської області, і з моменту ДТП та до завершення ремонтних робіт пошкоджений у ДТП автомобіль позивача перебував на СТО. Ремонтні роботи проводились поступово, оскільки автомобіль потребував дороговартісного ремонту, і, не маючи власних коштів, а фінансуючись лише з обласного бюджету, позивач зміг оплатити та завершити ремонт лише в січні 2018 року. Апелянт не погоджується з висновком суду щодо визнання в якості доказу вартості матеріальної шкоди, завданої в ДТП, звіту №2964/16 від 30.11.2016, оскільки він складався з метою встановлення вартості стахового відшкодування, за результатом поверхневого огляду та не є експертним висновком, при цьому навіть не врахувавши, що вартість однієї деталі, яку було замінено, а саме: кабіни Газель, становить 35416, 67 грн., що перевищує вартість матеріальної шкоди, визначеної у звіті. Апелянт також зазначає, що 17.02.2020 КЗОЗ «ЦЕМДта МК» припинено шляхом перетворення в КНП ХОР «ЦЕМДтаМК». Отже КНП ХОР «ЦЕМДт МК» є правонаступником КЗОЗ «ЦЕМДтаМК». Ухвалою Харківського апеляційного суду від 25.01.2021 цивільну справу за позовом КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ПрАТ «СК ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди повернуто Дзержинському районному суду м. Харкова для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення. Ухвала мотивована тим, що 16.11.2020 засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, яка на час надходження справи до Харківського апеляційного суду не розглянута. Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2021 частково задоволено заяву представника ОСОБА_2 адвоката Крайз О.І. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа ПрАТ «СК ПЗУ Україна» про відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25778,03 грн. Додаткове рішення обгрунтовано тим, що судові витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги №б/н від 18.11.2019, додатком до договору №б/н від 18.11.2019, додатковою угодою №1 до договору про надання правової допомоги №б/н від 18.11.2019, актом прийому-здачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 13.11.2020 на суму 52276,00 грн. Враховуючи вимоги статті 141 Цивільного процесуального кодексу (далі ЦПК) України та розмір задоволених позовних вимог щодо ОСОБА_2 , суд прийшов до висновку, що з позивача підлягає стягненню понесені відповідачаем витрати на правову допомогу. Між тим, суд вважав, що витрати на оплату послуг адвоката визначені в зазначеному акті не є співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, яка складає 98485,01 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до суми 25778,03 грн. Представником ОСОБА_2 ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу, яку він просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, також просить надати ОСОБА_2 можливість довести розмір фактично понесених ним судових витрат у зв`язку з апеляційним оскарженням можливість долучити докази понесених витрат протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Відзив обгрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, за повним з`ясуванням обставин та їх доведеності. В акті виконаних робіт №0-017554, що наданий позивачем, зазначені переліки нібито виконаних операцій та замінених запасних частин, частина з яких жодним чином не відносяться до пошкоджень, завданих внаслідок ДТП, оскільки пошкодження були завдані в ліву передню (водійську) частину транспортного засобу ГАЗ АС-Є 32214 ШМДА-2, тому не може йти мова про ремонт правої та задньої його частин. Позивач в акті також зазначив такі запчастини, які було нібито встановлено під час ремонту, які взагалі не передбачені заводом-виробником для пошкодженого транспортного засобу ГАЗ АС-Є 32214 ШМДА-2; замінитикабіну Газель неможливо, оскільки транспортний засіб ГАЗ АС-Є 32214 ШМДА-2 має цільнометалевий кузов. Крім того, жоден з кодів запчастин, що наведені в акті виконаних робіт №0-017554, не відповідає назві такої запчастини, вказаної в тому ж акті. Також, згідно з протоколом технічного огляду автомобіля позивача від 27.09.2016, підписаним представником позивача, пробіг на 27.09.2016 становив 207763 км. В акті виконаних робіт №0-017554 зафіксовано пробіг в 209900 км. Отже, транспортний засіб, який нібито було серйозно пошкоджено, проїхав ще більш 2000 км. На підставі викладеного представник ОСОБА_2 вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів ані розміру заподіяної шкоди, ані причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками. ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано відзив на апеляційну скаргу, яку вона просить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив обгрунтовано обставинами, на які посилається і представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , а також зазначено, що огляд транспортного засобу ГАЗ АС-Є 32214 ШМДА-2 проводився за участю представника позивача та ним не оспорювався, а отже Протокол огляду транспортного засобу від 27.09.2016 є належним доказом у цій справі, дані якого суперечать Акту виконаних робіт за №0-017554. Посилаючись на те, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, вважає, що Звіт №Р2ГГ/2964/16 «Про оцінку вартості (розміру) збитків, спричинених пошкодженням транспортного засобу» від 30.11.2016 є належним та допустимим доказом розміру завданих збитків та відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання Звіту доказом вартості матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Рішення суду оскаржується позивачем в частині розміру відшкодування збитків, заподіяних позивачу в результаті ДТП, в зв`язку з чим в іншій частині судом апеляційної інстанції не переглядається. Вислухавши доповідь головуючого судді, заслухавши учасників судового засідання, встановивши обставини справи, перевіривши зібрані по справі докази, обговоривши апеляційну скаргу і відзив на неї в межах їх доводів та вимог позовної заяви, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підялгає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 375 ЦПК України Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судовим розглядом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою судді Великобурлуцького районного суду Харківської області від 12.05.2017 у справі №616/703/16-п за матеріалами про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КупАП), ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності закрито (т. 1, а.с. 8-13). З указаної постанови вбачається, що ОСОБА_2 13.09.2016, о 12:20 год., керуючи автомобілем «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_1 , по грунтовій дорозі між 3 відділення Червоної Хвилі та с. Середній Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та скоїв зіткнення з зустрічним автомобілем «ГАЗ АС-G 32214 ШМДА-2», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, потерпілих немає, тим самим ОСОБА_2 порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_1 13.09.2016, о 12:20 год., керуючи автомобілем «ГАЗ АС-G 32214 ШМДА-2», державний номер НОМЕР_2 , по ґрунтовій дорозі між 3 відділення Червоної Хвилі та с. Середній Бурлук Великобурлуцького району Харківської області, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, а також при зустрічному роз`їзді не дотримався безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення з автомобілем «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, потерпілих немає, тим самим ОСОБА_1 порушив п.п. 12.1, 13.3 Правил дорожнього руху України. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській цивільній, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль марки АС, модель АС-G 32214 ШМДА-2, легковий спецыалызований меддопомога, реэстрацыйний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» (т. 1, а.с. 18). На момент ДТП відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №8958143 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» За змістом вищезазначеного полісу ліміт відповідчальності за завдану атомоблем, що належить ОСОБА_2 майнової шкоди дорівнює 100 тисяч гривень, франшиза нуль гривень (т. 1, а.с. 82). Згідно розрахунку страхового відшкодування до страхового акту №UA2016091300035/L01/03 від 10.08.2018, складеного ПрАТ «СК ПЗУ Україна», вартість відновлювального ремонту пошкодженного ОСОБА_2 автомобілю дорівнює 41015.48 грн., розмір збитку( за вирахуванням платежів, що не підлягають страховому відшкодуванню) становить 29918,59 грн., розмір страхового відшкодувння 14959,29 грн. (т. 1, а.с. 58). Згідно звіту №PZU/2964/16 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу АС-G 32214 ШМДА-2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить КЗОЗ «ЦЕМДтаМК», складеного ТОВ «СОС Сервис Україна» за замовленням ПрАТ «СК ПЗУ Україна», вартість матеріальної шкоди, завданої власнику легкового автомобілю АС-G 32214 ШМДА-2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , в результаті пошкодження в ДТП, станом на 13.09.2016, складає 32631,17 грн., без урахування ПДВ на складові частини, що підлягають заміні. Звіт складений 30.11.2016, дата оцінки 13.09.2016 (т. 1, а.с. 59-75). Згідно протоколу технічного огляду транспортного засобу марки АС-G 32214, модель ШМДА-2, номерний знак НОМЕР_2 , що належить КЗОЗ «ЦЕМДтаМК», №952, складеного 27.09.2016 у присутності та за підписом власника (довіреної особи) транспортного засобу, на час огляду пробіг становить 207763 (т. 1, а.с. 67). Згідно наряду-замовлення №0-017554, відкритого 09.01.2018, закритого 22.01.2018, складеногоТОВ «Містраль Авто» за замовленням КЗОЗ «ЦЕМДтаМК», вартість виконаних послуг з гарантійного технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля ШМД склала 226888,60 грн., з урахуванням ПДВ (т. 1, а.с. 19-21). Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_5 від 15.08.2017 ГУДКСУ у Харківській області щодо КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» 15.08.2017 ПрАТ «СК ПЗУ Україна» здійснено переказ коштів в розмірі 14959,29 грн. на рахунок КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» (т. 1, а.с. 22). Згідно витягу з наказу від 16.02.2016 №93-к про прийом та звільнення за підписом директора КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» Кісіля С.В. прийнято на посаду водія автотранспортних засобів (швидкої та невідкладної медичної допомоги) відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги №3 з 17.02.2016 за строковим трудовим договором по 16.02.2017 (т. 1, а.с. 23). Згідно п. 4.7 статуту КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» (нова редакція), затвердженого Головою Харківської обласної ради 03.04.2019, фінансування КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» здійснюється з обласного бюджету (т. 1, а.с. 27-39). Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу (далі ЦК) України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 статті 1187 ЦК України). Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Спеціальним законом, що встановлює обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року №1961-IV (надалі Закон). Відповідно до статей 3, 5 Закону метою такого страхування є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За змістом Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно з правововим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах ліміту страхового відшкодування покладається на страховика. КЗОЗ «ЦЕМДтаМК» звернувся до суду з позовом про стягнення не різниці між фактичним розміром завданої шкоди і розміром ліміту відповідальності страховика (100 000 грн), а різницю між фактичним розміром завданої шкоди і розміром виплаченого страхового відшкодування ( 22 888,60 - 14 959,29 = 211 929,31 грн). Відповідно до ст. 76, ч.ч. 1, 2 статей 77, 78 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 (провадження №14-270цс19). Згідно ст. 12, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом. Позивач просить відшкодувати вартість понесених ним витрат на ремонт автомобіля, визначаючи вартість майнової шкоди відповідно до акту виконаних робіт №0-017554, згідно з яким вартість виконаних послуг з гарантійного технічного обслуговування та поточного ремонту автомобіля ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_2 , склала 226888,60 грн. (т. 1, а.с. 19-21). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначений акт не є належним доказом фактичного розміру шкоди, виходячи з наступного. З Акту виконаних робіт №0-017554 не вбачається, що ремонт автомобіля, належного позивачу, проводився саме в зв`язку з пошкодженнями, завданими в результаті ДТП, що відбулась за участі водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Mitsubishi L200», державний номерний знак НОМЕР_1 , та водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем «ГАЗ АС-G 32214 ШМДА-2», державний номер НОМЕР_2 . Акт не містить вичерпної інформації про характер проведених ремонтних робіт та їх причинно-наслідковий зв`язок з ДТП, що відбулась 13.09.2016. Судом першої інстанції також вірно враховано, що указаний Акт складено 22.01.2018, тобто зі спливом понад року з моменту ДТП. При цьому, матеріали справи містять звіт №PZU/2964/16 про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу АС-G 32214 ШМДА-2, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить КЗОЗ «ЦЕМДтаМК», складений ТОВ «СОС Сервис Україна» за замовленням ПрАТ «СК ПЗУ Україна» (т. 1, а.с. 59-75), згідно якого вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу в результаті пошкодження в ДТП, станом на 13.09.2016, складає 32631,17 грн., без урахування ПДВ на складові частини, що підлягають заміні. Звіт складений 30.11.2016, дата оцінки 13.09.2016. До указаного Звіту долучено протоколу технічного огляду транспортного засобу марки АС-G 32214, модель ШМДА-2, номерний знак НОМЕР_2 , що належить КЗОЗ «ЦЕМДтаМК», №952 (т. 1, а.с. 67), складеного 27.09.2016 у присутності та за підписом власника (довіреної особи) транспортного засобу. Колегія суддів також враховує, що згідно зазначеного протоколу технічного огляду, на час огляду пробіг автомобіля позивача становив 207763. Однак в акті виконаних робіт №0-017554 зафіксовано пробіг в 209900 км, що вказує на те, що після ДТП і складання 27.09.2016 протоколу технічного огляду транспортного засобу, що належить КЗОЗ «ЦЕМДтаМК», №952, належний позивачу автомобіль проїхав ще значну відстань, що викликає обгрунтовані сумніви у наявності причинно-наслідкового зв`язку між наслідками ДТП і проведеними ремонтними роботами, наведеними в Акті виконаних робіт №0-017554. Звіт №PZU/2964/16 позивачем не оскаржений. Інших доказів, які б спростовували дані, наведені у Звіті, окрім Акту виконаних робіт №0-017554, визнаного судом першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, неналежним доказом, позивачем не надано. Статтями 103, 106 ЦПК України передбачена можливість призначення експертизи судом або оведення експертизи на замовлення учасників справи. Позивач можливістю проведення експертизи на власне замовлення або призначення експертизи судом ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не скористався, відповідне клопотання не заявив. В супереч вимог ст.ст. 12,81 ЦПК України позивач не надав доказів своєї незгоди із визначеним страховиком розміром призначеного страхового відшкодування або свого звернення до страховика з вимогами про відшкодування завданої шкоди в межах ліміту відповідальності страховика та відмови останнього відшкодувати завдану позивачу шкоду у межах ліміту відповідальності. Таким чином матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що виплатою страхового відшкодування у розмірі 14 959,29 позивачу не була в повному обсязі відшкодована завдана шкода, у зв`язку з чим відповідачі, як особи винні в дорожньо-транспортній пригоді повинні сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України. З огляду на встановлені фактичні обставини справи, обґрунтованим є висновок суду про те, що при визначенні розміру шкоди, заподіяної позивачу внаслідок ДТП, належним доказом є саме звіт №PZU/2964/16, згідно якого вартість матеріальної шкоди, завданої позивачу в результаті пошкодження в ДТП, станом на 13.09.2016, складає 32631,17 грн. З апеляційної скарги не вбачається, що апелянт не погоджується з порядком розподілу між відповідачами завданої шкоди, в зв`язку з чим в цій частині рішення суду першої інстанції колегією суддів не переглядається. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки встановлених судом обставин; були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується апеляційний суд. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що апелянтом не доведена наявність підстав для висновку щодо необґрунтованості та незаконності рішення суду першої інстанції, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення. При вирішенні справи суд повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. Отже, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги залишено без задоволення, судові витрати, у відповідності до вимог статей 141, 382 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», між сторонами не розподіляються. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова, ухвалене 9 листопада 2020 року заалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 26 липня 2021 року. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді О.В. Маміна Н.П.Пилипчук