Постанова Дніпровський апеляційний суд № 175/4491/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6578/23 Справа № 175/4491/21 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 листопада 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Максюти Ж.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом (а.с. 2-7), в обґрунтування якого посилався на те, що 28.062021 року близько 17 год. 40 хв. за адресою: с.Партизанське на автодорозі Полтава-Дніпро Н13 Дніпровського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 в порушення п. 10.1, 12.1 ПДР, керуючи автомобілем Volkswagen д.н.з. НОМЕР_1 не врахував дорожню обстановку і не переконався в безпеці, в разі чого скоїв зіткнення з автомобілем Mazda-3 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок даного ДТП зазначений автомобіль отримав механічні пошкодження. Автомобіль Mazda-3 д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 . Вина ОСОБА_1 підтверджується постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11.08.2021 року по справі №175/2488/21, якою останнього було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП. Розмір матеріального збитку заподіяного транспортному засобу Mazda-3 д.н.з. НОМЕР_2 підтверджується висновком експерта №ZUs120721 від 23.07.2021 року автотоварознавчої експертизи, згідно якого вартість матеріального збитку складає 203 923,62 грн. За проведення вказаної експертизи ОСОБА_3 сплачено 5 500,00 грн. Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент скоєння ДТП, була застрахована у AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП». Відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-201541242 від 14.10.2020 року, який був дійсний до 13.10.2021 року, тобто діяв на момент скоєння ДТП, максимальна сума страхової суми за шкоду заподіяну майну потерпілого складає 130 000,00 грн, франшиза 0,00 грн. 30.06.2021 року позивач звернувся до відповідача AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» з повідомленням про ДТП та із заявою про страхове відшкодування. 04.08.2021 року позивач направив відповідачу AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» заяву про погодження страхового відшкодування та копію висновку експерта автотоварознавчої експертизи №ZUs120721 від 23.07.2021 року. Однак, до теперішнього часу страхова виплата не виплачена. Оскільки страхової суми 130 000,00 грн недостатньо для повного відшкодування матеріальної шкоди, яка була спричинена позивачу винними діями ОСОБА_1 , останній повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 73 923,62 грн. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з AT «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на його користь матеріальну шкоду у розмірі 130 000 грн; стягнути з ОСОБА_1 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 73 923,62 грн; стягнути з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на його користь судові витрати пов`язані з проведенням товарознавчої експертизи у розмірі 5 500 грн; стягнути солідарно з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_1 на його користь судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 303 грн. Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено в повному обсязі. Стягнуто з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 130 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 73 923,62 грн. Стягнуто з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_3 судові витрати пов`язані з проведенням товарознавчої експертизи у розмірі 5 500 грн та сплачений судовий збір у розмірі 1 300 грн, а всього стягнуто 6 800 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 739 грн (а.с. 122-125). В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 73 923,62 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права (а.с. 128-132). Сторони по справі не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. В порядку ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів враховуючи те, що рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 73 923,62 грн, в іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядає. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Як встановлено судом першої інстанції, 28 червня 2021 року о 17 годині 40 хвилин за адресою: с. Партизанське на автодорозі Полтава-Дніпро Н31 водій ОСОБА_1 в порушення п.п. 10.1, 12.1 ПДР України, керуючи автомобілем Фольцваген державний номер НОМЕР_1 не врахував дорожню обстановку і не переконався в безпеці, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем Мазда державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 850 грн (а.с. 8). Цивільно-правова відповідальність за автомобілем «VOLKSWAGEN CADDY» державний номерний знак НОМЕР_1 згідно полісу ЕР-201541242 застрахована в АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», що підтверджується відповідним полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, згідно якого максимальна сума страхової виплати за шкоду заподіяну майну потерпілого складає 130 000 грн, з франшизою 0 грн (а.с. 33). 30 червня 2021 року позивачем засобами поштового зв`язку з описом поштового відправлення було направлено на адресу АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» повідомлення про ДТП, схему місця ДТП, заяву про страхове відшкодування та інші документи згідно з описом вкладення до поштового відправлення (а.с. 34). У відповідності до висновку експерта №ZUs120721 від 23 липня 2021 року вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, спричиненої власнику автомобіля «Mazda-З» державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 203 923,62 грн (а.с. 9-28). Вартість складання висновку склала 5 500 грн, яка згідно квитанції №0.0.2217094920.1 була сплачена ОСОБА_4 (а.с. 29). Після отримання зазначеного висновку ОСОБА_4 04 серпня 2021 року направив на адресу АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» заяву про погодження страхового відшкодування та копії висновку експерта автотоварознавчої експертизи №ZUs120721 від 23 липня 2021 року (а.с. 35). Однак на час розгляду справи позивачу не було відшкодовано шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП у розмірі 73 923,62 грн суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи вищевикладене. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. В силу ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненнями чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина третя статті 386 ЦК України передбачає, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №674/1666/14-ц (провадження №61-6468зпв18) вказано, що «зобов`язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та її результатом - шкодою». Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком. Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а неопосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою виплаченого страхового відшкодування. Оскаржуваним рішенням стягнуто з АТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 130 000,00 грн. У відповідності до висновку експерта №ZUs120721 від 23 липня 2021 року вартість матеріального збитку, з технічної точки зору, спричиненої власнику автомобіля «Mazda-З» державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 203 923,62 грн (а.с. 9-28). Таким чином, різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою стягнутого страхового відшкодування складає 73 923,62 грн, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , якого постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок якої позивачу було завдано матеріальні збитки, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення вказаної суми з ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3 . Доводи скарги зводяться до незгоди апелянта з розміром матеріального збитку визначеного висновком експерта №ZUs120721 від 23 липня 2021 року, разом з тим колегія суддів їх не бере до уваги, оскільки вони фактично є переоцінкою доказів, разом з тим, оцінка доказів є прерогативою суду, а не сторін по справі, переоцінка доказів чинним законодавством не передбачена. Крім того, апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки викладені у зазначеному висновку експерта. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем хоча і було заявлено в суді першої інстанції клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи, разом з тим, у судовому засіданні представником ОСОБА_1 дане клопотання було знято з розгляду, що в свою чергу спростовує доводи щодо безпідставності суду у відмові в задоволенні даного клопотання. Доводи щодо незгоди з постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 серпня 2021 року, оскільки вона постановлена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення складеного поліцейським, який не є фахівцем в галузі автотехнічних експертиз є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не був позбавлений можливості в рамках справи №175/2488/21 за результатами розгляду якої було встановлено його вину заявити клопотання про призначення автотехнічної експертизи, однак, не скористався таким правом. Крім того, постанова винесена в рамках справи №175/2488/21 ОСОБА_1 не оскаржувалась та набрала законної сили. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Ж.І. Максюта