Постанова 4824 № 761/17970/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2022 року місто Київ справа № 761/19970/21 провадження №22-ц/824/ 4425 /2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 відповідач - ТОВ «Олга - Буд» розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга - Буд», подану адвокатом Шевчук Оленою Станіславівною, на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга-Буд» про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И В: У травні 2021 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди . Позов обґрунтовано тим, що 26 лютого 2021 року в смт.Козин, СТ «Міжріччя 1, будинок 16, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та транспортного засобу «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , який було припарковано. В результаті ДТП належний позивачу автомобіль зазнав механічних пошкоджень, відповідно було завдано матеріального збитку. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП. Автомобіль «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 належить ТОВ «Олга-Буд». На момент ДТП автомобіль «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 було забезпечено полісом, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200417792 у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». 26 лютого 2021 року позивач звернувся до страховика про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП за участю забезпеченого полісом СК «ВУСО» транспортного засобу, при цьому надав всі необхідні документи. 15 березня 2021 року страховик ПрАТ «СК «ВУСО» розрахував суму страхового відшкодування та склав страховий акт №2103422-1 на виплату страхового відшкодування на суму 8558,98 грн., в цей же день позивач отримав страхове відшкодування від страховика у сумі 8558,98 грн. 10 березня 2021 року підрядником ТОВ «НІКО Центр Україна», ФОП ОСОБА_4 було виставлено рахунок №00072/0000000011 за ремонт ТЗ «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 на суму 23843,70 грн. 7 квітня 2021 року транспортний засіб позивача було відремонтовано. В цей же день позивачем сплачено за ремонт ТЗ згідно рахунка№00072/0000000011 від 10 березня 2021 року суму в розмірі 23781,31 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, різницю між визначеним страховим відшкодуванням та фактичним розміром завданих збитків в сумі 1522,33 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 22 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Олга-Буд» на користь ОСОБА_1 суму збитків в розмірі 15222,33 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач ТОВ «Олга-Буд» подав апеляційну скаргу, в який просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. В апеляційній скарзі посилався на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, ухвалене рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги той факт, що згідно полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200417792 у ПрАТ СК «ВУСО», ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 130000 грн., тобто є достатнім для відшкодування позивачу заявлених збитків. Натомість судом зроблений невірний та передчасний висновок щодо відсутності у страховика обов`язку відшкодувати також заявлену позивачем шкоду у розмірі 15222,23 грн. Такий висновок суду не відповідає вимогам закону, який регулює правовідносини, що виникли між сторонами, зокрема: Законом України «Про страхування» та «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також не враховує висновків щодо застосування цих норм Верховним Судом. Крім того, зазначає про те, що суд невірно зробив висновок про доведеність позивачем заявлених вимог та їх розміру та доведення їх належними та допустимими доказами, та як наслідок невірно застосував норми матеріального права, які підлягають до застосування. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Шмаров О.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Сторона позивача вважає, що апеляційна скарга відповідача не обґрунтована та безпідставна, обставини та доводи викладені в ній є помилковими, зазначені в апеляційній скарзі норми права та їх джерела протлумачені відповідачем невірно. Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження . Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року у складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом установлено, що 26 лютого 2021 року в смт. Козин, СТ «Міжріччя 1, будинок 16, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та належного позивачу транспортного засобу «Mitsubishi», д.н.з. НОМЕР_2 , який було припарковано. Постановою Обухівського районного суду Київської області від 25 березня 2021 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП. На момент ДТП автомобіль «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 було забезпечено полісом, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 200417792 у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». 26 лютого 2021 року позивач звернувся до страховика про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок ДТП за участю забезпеченого полісом СК «ВУСО» транспортного засобу, при цьому надав всі необхідні документи.15 березня 2021 року страховик ПрАТ «СК «ВУСО» розрахував суму страхового відшкодування та склав страховий акт №2103422-1 на виплату страхового відшкодування на суму 8558,98 грн. 15 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 отримав страхове відшкодування від страховика у сумі 8558,98 грн. 7 квітня 2021 року пошкоджений транспортний засіб позивач був відремонтований, що підтверджується нарядом замовлення №ПП003135 про проведені роботи та використані запчастини. 7 квітня 2021 року позивач сплатив за ремонт транспортного засобу 23781,31 грн., що підтверджується рахунком від 10 березня 2021 року. Крім того судом установлено, що ОСОБА_3 в момент дорожньо-транспортної пригоди керував транспортним засобом «MAN», д.н.з. НОМЕР_1 , як працівник ТОВ «Олга-Буд». Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_3 , який є працівником ТОВ «Олга-Буд», і на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль, належний позивачу, для відновлення стану якого позивачем витрачено 23781,31 грн., з яких сума в розмірі 8555,98 грн. є страховим відшкодуванням і виплачена страховиком винної особи. Так як страхове відшкодування не покрило в повній мірі понесені позивачем для відновлення стану пошкодженого автомобіля витрати, різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 15222,33 грн. підлягає стягненню з відповідача. Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на встановлених судом обставинах і відповідає вимогам матеріального права. Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вибухонебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак бійцівських порід тощо, що створю підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі ( ч.2 ст.1192 ЦУК України). Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно із ст.28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов`язана, у тому числі, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Встановивши, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 26 лютого 2021 року і внаслідок якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль, сталася з вини ТОВ «Олга-Буд», як власника джерела підвищеної небезпеки, страховик якого виплатив ОСОБА_1 суму страхового відшкодування, яка не покриває фактичний розмір шкоди, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що різницю між витратами позивача на відновлення автомобіля та сплаченою страховиком сумою страхового відшкодування має відшкодувати відповідач. Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір матеріальної шкоди, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Частиною 1ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок винних дій працівника відповідача, позивачем надано наряд - замовлення № ПП003135 від 7 квітня 2021 року, ФОП ОСОБА_4 , рахунком № НОМЕР_3 від 10 березня 2021 року, квитанцією ( а.с.17-22). Зазначені документи є належними та допустимими доказами, що підтверджують витрати позивача у загальному розмірі 23781,31 грн., які останній вимушений був понести для відновлення пошкодженого відповідачем автомобіля. Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, що містяться у п. постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № , при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовується в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Відповідач будь-яких доказів на спростування розміру витрат, понесених на ремонт автомобіля чи неправильності визначення страхового відшкодування не надав. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, що були витрачені позивачем у зв`язку з розглядом справи у апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Установлено, що 4 травня 2022 року між адвокатом Шмаровим О.В. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 11/22, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати необхідну правову допомогу щодо складення та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у справі № 761/17970/21, представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції. Відповідно до п.5.1 договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату грошову винагороду на умовах попередньої оплати у розмірі 2000 грн. за складення та подачу до суду відзиву на апеляційну скаргу. Витрати позивача на правову допомогу підтверджуються квитанцією від 4 травня 2022 року. Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу. Статтю 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас за змістом ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Зважаючи на доведеність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ТОВ «Олга-Буд» на користь ОСОБА_1 2000 грн. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга - Буд», подану адвокатом Шевчук Оленою Станіславівною, залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 22 вересня 2021 року залишити без змін. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олга - Буд» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна Судді: Л.Д. Поливач А.М. Стрижеус