Постанова Київський апеляційний суд № 757/54088/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 757/54088/21 Головуючий у суді першої інстанції - Остапчук Т.В. Номер провадження № 22-ц/824/14350/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, - ВСТАНОВИВ: В жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до якого просив стягнути з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 29 374,11 грн, а також стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 16 476 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 30 червня 2020 року о 12 год. 25 хв. у м.Києві по вул. Г. Хоткевича, 3, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF CF 85.380, державний номерний знак НОМЕР_1 , був неуважний, своїми діями створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, а також не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Honda FR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , дружини ОСОБА_1 , яка рухалася у попутному напрямку, чим порушив п.п. 2.3б, 2.3д, 13.1 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Вказано, що постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27 липня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у ДТП. Позивач посилається на те, що обов`язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо автомобіля DAF CF 85.380, державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом ЕР-122827380 від 25 лютого 2020 року. Автомобілю позивача спричинено механічні ушкодження та завдано значні матеріальні збитки. Понесені витрати на ремонт автомобіля згідно відповідних актів виконаних робіт становлять 65 976 грн. В позовній заяві зазначено, що відповідно до ст.ст.1, 6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова компанія перерахувала позивачу на ремонт автомобіля страхове відшкодування у розмірі 20 157,59 грн. Різниця між фактичними понесеними ОСОБА_1 витратами на ремонт свого автомобіля, і сумою, яка отримана ним від ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якості відшкодування шкоди складає 45 850,11 грн. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ТДВ СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 29 374,11 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 16 476 грн. Стягнуто солідарно з ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТДВ СК «Альфа-Гарант» подало апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції не застосував до суми відновлювального ремонту, згідно актів виконаних робіт, коефіцієнт фізичного зносу, як то передбачено ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказано, що пошкоджений автомобіль позивача 2008 року випуску, а ДТП мало місце 30 червня 2020 року, що свідчить про те, що на момент ДТП автомобіль був в експлуатації майже 12 років. У зв`язку із зазначеним, апелянт вважає, що знос автомобіля ніяк не може становити 0%. Вказано, що відповідно до Висновку автотоварознавчого дослідження № ЦВ/20/4665-2903016,16672 від 25 вересня 2020 року коефіцієнт фізичного зносу складає 67%. Доводами апеляційної скарги також є те, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено відшкодування шкоди, пов`язаної з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та за вирахуванням суми ПДВ, ВТВ (втрати товарної вартості). Так, апелянт посилається на те, що надані позивачем акти замовлень запчастин та акти виконаних робіт не містять ознак звіту з оцінки матеріальної шкоди здійсненої уповноваженим на те суб`єктом з оцінки майно, а також не містять визначень коефіцієнта фізичного зносу ТЗ. В апеляційній сказі також зазначено, що 07 липня 2020 року було здійснено огляд пошкодженого ТЗ, про що складено відповідний протокол огляду ТЗ, який підписаний представником позивача - ОСОБА_3 без жодних зауважень чи доповнень. Виплативши позивачу страхове відшкодування у розмірі 20 157,89 грн, апелянт вважає, що виконав свої зобов`язання перед позивачем. Враховуючи те, що у відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант» відсутнє зобов`язання перед позивачем зі сплати страхового відшкодування, визначеного з урахуванням заказ-наряду будь-якого обраного позивачем СТО та виконаного на замовлення позивача, то апелянт вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, заявлених до страхової компанії. Враховуючи вищевикладене, ТДВ СК «Альфа-Гарант» просило скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині задоволених позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант» та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 30 червня 2020 року о 12 год. 25 хв. у м. Києві по вул. Г. Хоткевича, 3, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF CF 85.380, державний номерний знак НОМЕР_1 , був неуважний, своїми діями створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, а також не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Honda FR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , дружини ОСОБА_1 , яка рухалася у попутному напрямку, чим порушив п.п. 2.3б, 2.3д, 13.1 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Як вбачається із відомостей з ЄДРСР постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27 липня 2020 року у справі №754/8741/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Обов`язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо автомобіля DAF CF 85.380, державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом ЕР-122827380 від 25 лютого 2020 року (а.с.59, 69). Відповідно до вказаного Полісу ЕР-122827380 від 25 лютого 2020 рокуполісу розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить - 260 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. Розмір франшизи - 1 000 грн. Строк дії вказаного полісу ЕР-122827380 з 26 лютого 2020 року по 25 лютого 2021 року. 07 липня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 30 червня 2020 року (а.с.60). Крім того, 14 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування, відповідно до якої просив виплатити на його користь страхове відшкодування, що пов`язано із ДТП, яке мало місце 30 червня 2020 року (а.с.61). Також в матеріалах справи міститься Протокол огляду транспортного засобу від 07 липня 2020 року, складений відносно транспортного засобу Honda FR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 . Вказаний протокол огляду підписаний аварійним комісаром Скребцовим С.О. , а також ОСОБА_3 (а.с.62). Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження № ЦВ/20/4665-2903016,16672 від 25 вересня 2020 року, зробленого ТОВ «Партнер-Консалт», за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», вбачається, що вартість матеріального збитку завданого майну Honda FR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, внаслідок ДТП, складає 21 157,89 грн, в тому числі 2 315,65 грн ПДВ на вартість матеріалів та складових (а.с.63-68). В матеріалах справи також міститься зроблений ТДВ СК «Альфа-Гарант» розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування для ОСОБА_1 становить 20 157,89 грн (а.с.69). ТДВ СК «Альфа-Гарант» перерахувало на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 20 157,89 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12055 від 12 жовтня 2020 року (а.с.71). З наданих позивачем документів також вбачається, що згідно Акту виконаних робіт та Гарантійного талона №1290к від 01 вересня 2020 року до наряду-замовлення №44к-8 від 12 серпня 2020 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, ОСОБА_1 було надано послуги та запчастини у розмірі 33 394,80 грн (а.с.10). Згідно замовлення на поставку запчастин №1445-07АЗЧ від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 , останній зобов`язаний сплатити 33 394,80 грн. Згідно квитанції від 16 липня 2020 року вказана сума була оплачена (а.с.11-12). Згідно Акту виконаних робіт та Гарантійного талона №1290к від 01 вересня 2020 року до наряду-замовлення №41к-8 від 11 серпня 2020 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, ОСОБА_1 було надано послуги та запчастини у розмірі 32 581,20 грн. Згідно квитанції від 01 вересня 2020 року вказана сума була оплачена (а.с.13-17). Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , мотивував своє рішення тим, що позивач вправі вимагати відшкодування вартості відновлювального ремонту належного йому автомобіля в повному обсязі, без урахування його зношеності, а відтак загальний розмір завданої йому матеріальної шкоди становить 65 976 грн (65 976 грн - 20 157,89 грн= 45 850,11 грн).Зважаючи на встановлені обставини та положення цивільного закону, суд першої інстанції вважав обґрунтованими і доведеними вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 45 850,11 грн. Апеляційний суд не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату). Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та главою 82 підрозділу 2 розділу ІІІ ЦК України. Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1). За нормами статті 3 даного Закону обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). Відповідно до статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)). Непред`явлення вимоги до страховика, який має відшкодувати шкоду відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є підставою для відмови у позові до особи, яка завдала шкоди. За загальним правилом належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», є страховик у межах страхової суми, зазначеної у страховому полісі. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди як співвідповідач має залучатися до участі у справі завдавач шкоди. Так, матеріалами справи підтверджено, що 30 червня 2020 року о 12 год. 25 хв. у м. Києві по вул. Г. Хоткевича, 3, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом DAF CF 85.380, державний номерний знак НОМЕР_1 , був неуважний, своїми діями створив небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, а також не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з транспортним засобом Honda FR-V, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , дружини ОСОБА_1 , яка рухалася у попутному напрямку, чим порушив п.п. 2.3б, 2.3д, 13.1 Правил дорожнього руху та скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 27 липня 2020 року у справі №754/8741/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині правомірності стягнення з ТДВ СК «Альфа-Гарант» матеріальної шкоди у розмірі 29 374,11 грн, апеляційний суд керується наступним. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України). Так, при розгляді вказаної справи позивачем на підтвердження заподіяної шкоди було подано наступні документи: Акт виконаних робіт та Гарантійний талон №1290к від 01 вересня 2020 року до наряду-замовлення №44к-8 від 12 серпня 2020 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано послуги та запчастини у розмірі 33 394,80 грн (а.с.10); надано замовлення на поставку запчастин №1445-07АЗЧ від 16 липня 2020 року ОСОБА_1 , останній зобов`язаний сплатити 33 394,80 грн. Згідно квитанції від 16 липня 2020 року вказана сума була оплачена (а.с.11-12); Акт виконаних робіт та Гарантійний талон №1290к від 01 вересня 2020 року до наряду-замовлення №41к-8 від 11 серпня 2020 року на надання послуг з технічного обслуговування і ремонту транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано послуги та запчастини у розмірі 32 581,20 грн. Згідно квитанції від 01 вересня 2020 року вказана сума була оплачена (а.с.13-17). Разом з тим, в матеріалах справи також міститься Висновок автотоварознавчого дослідження № ЦВ/20/4665-2903016,16672 від 25 вересня 2020 року, зроблений ТОВ «Партнер-Консалт», за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», з якого вбачається, що вартість матеріального збитку завданого майну Honda FR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, внаслідок ДТП, складає 21157,89 грн, в тому числі 2 315,65 грн ПДВ на вартість матеріалів та складових (а.с.63-68). Також з матеріалів справи вбачається, що обов`язкова цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо автомобіля DAF CF 85.380, державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за полісом ЕР-122827380 від 25 лютого 2020 року (а.с.59, 69). Відповідно до вказаного Полісу ЕР-122827380 від 25 лютого 2020 року полісу розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить - 260 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. Розмір франшизи - 1 000 грн. При оцінці вказаних вище документів апеляційний суд враховує, що в Україні діє Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до статті 1 вказаного вище закону положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні. Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» у цьому закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Частиною третьою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 20 157,89 грн (враховуючи 1 000 грн франшизи) на підставі складеного Висновку автотоварознавчого дослідження № ЦВ/20/4665-2903016,16672 від 25 вересня 2020 року, зробленого ТОВ «Партнер-Консалт», за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант». Водночас, відповідно до Полісу ЕР-122827380 від 25 лютого 2020 року розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить - 260 000 грн, а за шкоду, заподіяну майну - 130 000 грн. Позивачем не було надано доказів того, що ним було здійснено рецензування вказаного Висновку автотоварознавчого дослідження № ЦВ/20/4665-2903016,16672 від 25 вересня 2020 року з метою оскарження розміру суми страхового відшкодування й можливості стягнення страхового відшкодування у більшому розмірі для ремонту автомобіля. Таким чином, ТДВ СК «Альфа-Гарант» виконало свої зобов`язання за договором обов`язкового страхування транспортного засобу й виплатило суму страхового відшкодування, яка не була оскаржена позивачем. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відносини позивача та СТО, яке проводило ремонт транспортного засобу позивача, а також факт сплати позивачем узгодженої з СТО суми коштів на ремонт автомобіля, не створює для ТДВ СК «Альфа-Гарант» зобов`язань з оплати вказаних витрат, оскільки відповідач вже виконав взяті зобов`язання за договором обов`язкового страхування, а позивач визначену страховиком суму страхового відшкодування не оскаржив. Крім того позивачем у справі не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконанні на замовлення позивача ремонтні роботи по автомобілю Honda FR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску повністю пов`язані із тими пошкодженнями, які були отримані автомобілем під час ДТП, що мала місце 30 червня 2020 року о 12 год. 25 хв. у м. Києві по вул. Г. Хоткевича,

3. Так, із протоколу огляду транспортного засобу - Honda FR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, що складено Скребцовим С.О. 07 липня 2020 року в присутності ОСОБА_3 (а.с. 62 ), виявлено пошкодження лише : задніх лівих дверей ( деформація на 50%), ручки задніх лівих дверей (зріз хрому) та склопідіймача задніх лівих дверей. Саме вказані частини автомобіля підлягали заміні . Інші пошкодження : панелі бокової лівої задньої (деформація в двох місцях); облицювання заднього бампера, пошкоджене кріплення; задній лівий диск колеса (зріз металу). При цьому в протоколі огляду зазначено, що вказані пошкодження підлягають ремонту та фарбуванню, а не заміні. Із наданого позивачем Акту виконаних робіт та замовлення на поставку запасних частин від 01 вересня та 16 липня 2020 року вбачається, що сервісним центром ПрАТ «Дніпро Мотор Інвест» за замовленням власника автомобіля Honda FR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , при виконання ремонтних робіт було здійснено заміну панелі бокової лівої задньої та заміну бампера заднього на нового загальною вартістю 15561 грн. (а.с. 11) при тому, що згідно до акту огляду транспортного засобу - Honda FR-V, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2008 року випуску, складеного Скребцовим С.О. 07 липня 2020 року та висновку автотоварознавчого дослідження від 25 вересня 2020 року № ЦВ/20/4665 -2903016,16672 вказані частини автомобіля підлягали лише ремонту та фарбуванню (а.с. 62,68). Таким чином апеляційний суд враховує, що бажання власника автомобіля здійснити покращення автомобіля шляхом заміни пошкоджених частин (панелі бокової лівої задньої та бампера) замість їх ремонту не може бути здійсненне за рахунок страховика. В іншій частині рішення суду не оскаржується та не є предметом апеляційного розгляду. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З урахуванням викладеного апеляційний суд доходить висновку, що доводи апелянта в цій частині є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає нормам матеріального права й обставинам справи а тому в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ТДВ СК «Альфа-Гарант». Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Оскільки за подачу апеляційної скарги апелянтом було сплачено судовий збір у розмірі 1 362 грн, й враховуючи, що апеляційний суд задовольняє вимоги апеляційної скарги, то вказаний розмір судового збору підгляає до стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТДВ СК «Альфа-Гарант». Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» задовольнити. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 квітня 2023 року в частині стягнення матеріальної шкоди та в частині стягнення судового збору з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант». Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (ЄДРПОУ 32382598, 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 362 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв