Постанова 4803 № 201/5950/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3014/21 Справа № 201/5950/20 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Городничої В.С., суддів Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного ( транспортного) страхового бюро України на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов`язаних з регламентною виплатою в порядку регресу,- В С Т А Н О В И Л А: У червні 2020 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 06.03.2017 року сталося зіткнення автомобіля Ауді А8, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля Шевроле, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Згодом Моторне (транспортне) страхове бюро України перерахувало потерпілому ОСОБА_2 суму відшкодування у розмірі 42 362,66 грн. У добровільному порядку відповідач не відшкодовує понесені ним витрати. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь понесені витрати у розмірі 42 362,66 грн та витрати на судовий збір. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. З таким рішенням суду Моторне (транспортне) страхове бюро України не погодилося та подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. До апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача ОСОБА_1 , який мотивовано тим, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП: о 16 годині 10 хвилин ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Ауді д/н НОМЕР_3 , рухався по другорядній дорозі вул. Жуковського та вул. Паторжинського в м. Дніпро, де, не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не надав перевагу у русі та скоїв зіткнення з автомобілем Шевроле д/н НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок, чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальної шкоди. 27 березня 2017 року ОСОБА_2 звернувся на адресу МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками події, яка мала місце 06 березня 2017 року. Власником автомобіля Шевроле НОМЕР_4 є ОСОБА_3 , згідно довіреності від 09 листопада 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 мають право управляти та розпоряджатися даним транспортним засобом. Встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Шевроле НОМЕР_4 застрахована ПрАТ «ІНГО Україна», а цивільно-правова відповідальність водія Ауді д/н НОМЕР_3 станом на день дорожньо - транспортної пригоди застрахована в АТ «СК «АХА Страхування». Суд встановив, що листом - дорученням від 20 березня 2017 року № 3.1-05/40127 МТСБУ залучило для забезпечення необхідних дій для урегулювання страхового випадку, ФОП « ОСОБА_5 ». Встановлено, що про огляд пошкодженого автомобіля Шевроле НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 був повідомлений поштовою телеграмою, яка була направлена на адресу АДРЕСА_1 , хоча згідно наданого відповідачем паспорта, останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , дана адреса зазначена й у постанові Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача. Встановлено, що відповідно до звіту № 75/03/17 від 06 червня 2017 року про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ, оцінювачем визначено: ринкову вартість досліджуваного автомобіля на момент пошкодження - 135 111,80 грн, коефіцієнт фізичного зносу - 0,7; вартість відновлювального ремонту - 114 455,67 грн; вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 47 466,59 грн з ПБВ. 06 червня 2017 року МТСБУ, визначено розмір регламентної виплати в розмірі 42 362, 66 грн. 14 червня 2017 року МТСБУ на підставі ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було прийнято Наказ № 5024 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих» про виплату ОСОБА_2 відшкодування в розмірі 42 362,66 грн. 21 червня 2017 року МТСБУ перерахувала потерпілому ОСОБА_2 суму відшкодування у розмірі 42 362,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5024 рв. 21 червня 2017 року листом вимогою МТСБУ повідомило відповідача про необхідність відшкодування витрат МТСБУ в сумі 42 947,46 грн. Лист - вимогу також було направлено на адресу: АДРЕСА_1 , замість вірної: АДРЕСА_2 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на день скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в АТ СК АХА Страхування та позивачем в повідомленні про огляд автомобіля Шевроле НОМЕР_4 водій ОСОБА_1 був повідомлений за адресою, яка не є його місцем проживання, що позбавило відповідача права бути присутнім при огляді транспортного засобу. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відповідач не повідомив у будь-який спосіб про наявність у нього чинного страхового полісу по договору ОСЦПВВНТЗ № АЕ/1400905; належне повідомлення відповідача про необхідність відшкодування витрат МТСБУ. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи апеляційної скарги, виходячи з такого. Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди, особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Відповідно до підпункту а пункту 41.1. статті 41 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ СК АХА Страхування, що спростовує доводи апелянта про те, що МТСБУ, відшкодувавши потерпілому суму регламентної виплати, отримало право вимоги до винуватця ДТП, який не застрахував цивільно-правову відповідальність в розмірі понесених фактичних витрат, в порядку зворотної вимоги(регресу). Посилання апелянта на повідомлення відповідача про необхідність відшкодування витрат МТСБУ в сумі 42 947,46 грн є безпідставним, оскільки такі листи-вимоги були направлені на адресу - АДРЕСА_1 , замість вірної: АДРЕСА_2 , хоча, як було встановлено судом першої інстанції, згідно наданого відповідачем паспорта, останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , дана адреса зазначена й у постанові Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про притягнення до адміністративної відповідальності відповідача. Враховуючи вищезазначене, правильним є висновок суду першої інстанції про те що водій ОСОБА_1 був повідомлений за адресою, яка не є його місцем проживання, що позбавило відповідача права бути присутнім при огляді транспортного засобу. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що даними ЄЦБД МТСБУ не підтверджується, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність автомобіля Ауді А8, д/н НОМЕР_3 , була забезпечена договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, оскільки відповідачем до відзиву до позовної заяви була надана копія такого полісу страхування (строк дії до 09.03.2017 р. включно), дійсність якого належним чином позивачем не спростована. Крім того, позивач мав право звернутися до суду з клопотанням про призначенням експертизи для підтвердження його доводів щодо недійсності такого полісу, однак таким правом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не скористався. Інші доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи не спростовують, а передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано ухвалив рішення в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наявних в матеріалах даної справи. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,382,384 ЦПК України, колегія суддів- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Моторного ( транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий В.С.Городнича Судді: О.В.Лаченкова М.Ю.Петешенкова