Постанова 4803 № 932/2872/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9915/23 Справа № 932/2872/22 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 грудня 2023 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Максюти Ж.І., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. за участю секретаря Ніколиної А.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про стягнення збитків, - В С Т А Н О В И Л А: У червні 2022 року позивач, через свого представника адвоката Чіп Я. М., звернувся до Бабушкінського районного суду м. Днепропетровска із позовом до відповідачів Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про стягнення збитків. В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилається на те, що 08 січня 2022 року о 10-45 год в м. Дніпро в районі перехрестя пр. Б. Хмельницького та вул. Л. Стромцова, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на заборонений (жовтий) сигнал світлофору, порушив вимоги п.п. 8.10, 8.7.3г, е, ПДР, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем «Лексус» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві приватної власності. Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2022 року по справі № 932/1702/22 водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєному ДТП. Позивач вказує на те, що відповідно до проведеної судовим експертом Мазуреком А.А. на замовлення позивача судової автотоварознавчої експертизи № ZUs080222 від 18.02.2022 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 679 052,57 гривень, ринкова вартість вказаного ТЗ до ДТП у непошкодженому стані на дату оцінки 617 246, 43 гривень, а вартість автомобіля позивача у пошкодженому стані після ДТП становить 371 040 гривень. Також позивач зазначає, що оскільки цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не була застрахована, то відповідно до ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме Моторне (транспортне) страхове бюро України (надалі МТСБУ) повинно відшкодувати йому - позивачу збиток в межах максимального ліміту, що встановлений Законом, тобто в розмірі 130 000 гривень, а залишок збитку в розмірі 116 206,43 грн покладається на винну в ДТП особу, тобто відповідача ОСОБА_2 . За твердженням позивача, відповідач МТСБУ частково виконав свої зобов`язання перед ним та здійснив виплату в розмірі 70 318,79 гривень, а відповідач ОСОБА_2 не здійснив жодної компенсації спричиненого збитку, що стало підставою для зверненням із даним позовом. Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на свою користь недоплачену регламентну виплату у розмірі 59 681 грн. 21 коп. та понесені витрати по справі; стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, спричинену в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 116 206 грн. 43 коп. та понесені витрати по справі. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_2 про стягнення збитків, задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , недоплачену регламентну виплату у розмірі 59 681 грн. 21 коп., понесені витрати по справі витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи сумі 1750,00 грн., по сплаті судового збору у сумі 879 грн. 50 коп., а всього 62 310 грн. 71коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , матеріальну шкоду, спричинену в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 116 206 грн. 43 коп., понесені витрати по справі витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи сумі 1750,00 грн., по сплаті судового збору у сумі 879 грн. 50 коп., а всього -118 835 грн. 93 коп. Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, Моторне (транспортне) страхового бюро України звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить суд, скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що наданий позивачем до суду висновок експерта від 18.02.2022р. не є повним, належним та допустимим доказом, оскільки не надає можливості в повній мірі пересвідчитись в обґрунтованості розрахунку сум коштів вартості відновлювального ремонту а отже і визначити обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо розміру матеріального збитку. Так матеріали зазначеного експертного дослідження містять загальні тлумачення, щодо порядку виконання експертного дослідження, формули розрахунку певних вихідних та вхідних даних, але взагалі не мають визначення вартості змінених або відремонтованих запчастин, вартості матеріалів та робіт. Тим паче, як вбачається з матеріалів справи, автомобіль було відремонтовано. Вважає, що висновок експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику від 14.05.2022 року виконаний на замовлення МТСБУ є єдиним належним доказом розміру збитків завданих власнику Lexus RX350 державний номер AE2634EE. 07.12.2023 року до Дніпровського апеляційного суду від представника позивача адвоката Чіп Я.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін. Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції загалом відповідає зазначеним вимогам закону. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. В силу ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України). Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України). Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п. 9.1 ст. 9 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно з п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 вкотре наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). За правилами п. 35.1 ст. 35 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,-МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Як встановлено в судовому засіданні судом першої інстанції, 08 січня 2022 року о 10-45 год в м. Дніпро в районі перехрестя пр. Б. Хмельницького та вул. Л. Стромцова водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , виїхав на заборонений (жовтий) сигнал світлофору, порушив вимоги п.п. 8.10, 8.7.3г, е, ПДР, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності. Обставини вказаного ДТП встановлені та об`єктивно підтверджуються постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2022 року по справі № 932/1702/22, відповідно до якої водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєному вказаного ДТП В наслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 , було пошкоджено, а самому позивачу завдано матеріальних збитків. Як свідчить складений судовим експертом Мазуреком А.А. на замовлення позивача висновок судової автотоварознавчої експертизи № ZUs08022 від 18.02.2022 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 679 052,57 гривень, ринкова вартість вказаного ТЗ до ДТП у непошкодженому стані на дату оцінки 617 246, 43 гривень, а вартість автомобіля позивача у пошкодженому стані після ДТП становить 371 040 гривень. Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що цивільно-правова відповідальність винного у ДТП водія відповідача ОСОБА_2 , який керував автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП не була застрахована. Письмовим повідомленням про ДТП і заявою про виплату страхового відшкодування від 10 січня 2022 року МТСБУ було проінформовано про дорожньотранспортну пригоду, місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу та намір позивача отримати регламенту виплату. Як зазначено у вказаному вище висновку експерта Мазурека А.А., цей висновок підготовлений для подання до суду, і експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір спричиненого позивачу збитку становить: 617 246, 43 (вартість належного позивачу транспортного засобу до ДТП у не пошкодженому стані) 371 040 гривень (вартість належного позивачу ТЗ після ДТП у пошкодженому стані), що дорівнює 246 206,43 гривень. Статтею 28 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де зазначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Вищенаведеною ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено відшкодування страховиком шкоди у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП в разі його фізичного знищення. Подібні висновки були зроблені також в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2018 року у справі № 209/3145/15-ц, від 05 серпня 2020 року у справі № 362/3680/17, від 11 січня 2023 року у справі № 211/3277/20. Доводи апеляційної скарги про те, що наданий позивачем до суду висновок експерта від 18.02.2022р. не є повним, належним та допустимим доказом, оскільки не надає можливості в повній мірі пересвідчитись в обґрунтованості розрахунку сум коштів вартості відновлювального ремонту, не беруться до уваги виходячи із наступного. В матеріалах справи дійсно наявні два висновки експертів: -висновок судової автотоварознавчої експертизи № ZUs08022 від 18.02.2022 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 679 052,57 гривень, ринкова вартість вказаного ТЗ до ДТП у непошкодженому стані на дату оцінки 617 246, 43 гривень, а вартість автомобіля позивача у пошкодженому стані після ДТП становить 371 040 гривень. (складений судовим експертом Мазуреком А.А. на замовлення позивача) -висновок експерта автотоварознавчого дослідження № 53С22 від 14 травня 2022 року, в якому зазначено, що матеріальний збиток заподіяний власнику автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 70 319, 67 грн. Без врахування складової ПДВ. (Складений судовим експертом Пилипенко Олександром Степановичем (свідоцтво судового експерта № 1062 від 21.12.2021 року, який залучений МТСБУ). Проте, враховуючи, що автотоварознавче дослідження автомобіля «Лексус», д.н.з. НОМЕР_2 згідно рапорту залученого МТСБУ експерта Пилипенко О.С., визначення матеріального збитку, заподіяного позивачу, відбувалось лише за результатами поверхневого огляду пошкодженого ТЗ, тобто без фіксації всіх обсягів наявних пошкоджень, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення в основу рішення висновку експерта Мазурека А.А. № ZUs08022 від 18.02.2022 року. Положеннями частин першої, шостої, сьомої статті 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N42/5/2092 (далі - Методика). Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні. Належних та допустимих доказів на спростування врахованого судом висновку експерта Мазурек А.А. скаржником не надано. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Як закріплено в ч. 2 ст. 76 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Частинами 1 та 2 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно частиною 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до вимог ч. 1, ч. 5 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України). Доводи наведені в апеляційній скарзі фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, підстави для скасування або зміни постановленого судом першої інстанції рішення відсутні. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України - залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Ж.І. Максюта Судді: В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова