Постанова 4803 № 209/3145/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2316/20 Справа № 209/3145/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Байбара Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 лютого 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Петешенкової М.Ю. суддів - Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю. при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія Гарант-авто, Моторного (траспортного) страхового бюро України про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - В С Т А Н О В И Л А: У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду, посилаючись на те, що 09 листопада 2014 року о 18.00 годині по проспекту Дружби Народів в м. Кам`янське сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 , під його керуванням, та автомобіля «TOYOTA Corolla», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 В результаті дорожньо-транспортної автомобіль «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Автомобіль належить ОСОБА_3 , але на підставі генеральної довіреності ВКО № 380152 від 11 червня 2008 року, виданої на строк 10 років, він, має право одержувати всі грошові суми внаслідок експлуатації цього автомобіля. Згідно висновку судового експерта Цаберябого В.М. № 043/15 від 22 червня 2015 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 складає 209 111,03 грн., а ринкова вартість цього автомобіля на момент пошкодження становить 79 792,24 грн. Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту автомобіля перевищувала його ринкову вартість, то згідно п. 8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року № 1074/8395 (в редакції від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159), вартість завданого йому матеріального збитку визначається ринковою (дійсною) вартістю автомобіля на момент пошкодження, так як економічно недоцільно відновлювати пошкоджений автомобіль. Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2014 року винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженні автомобіля «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 , визнано ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована в ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант - Авто» згідно полісу ОСЦПВВНТЗ № АС/8665784, ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, складає 50000,00 грн., а франшиза становить 500,00 грн. Отже, обов`язок відшкодувати завдану шкоду в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням франшизи, тобто в розмірі 49 500,00 грн. покладається на відповідача - ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто», яка на момент розгляду справи судом перебуває у стані припинення, згідно рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/9445/16 про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців. Отже, страховик виконати свої зобов`язання не має можливості. Згідно пп. «г» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування шкоди повинно бути здійснено за рахунок відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України. Вважає, що з відповідача ОСОБА_2 на його користь необхідно стягнути 30 292,24 грн., тобто різницю між ринковою (дійсною) вартістю автомобіля на момент пошкодження та страховим відшкодуванням (79 792,24 грн. 49 500,00 грн. = 30 292,24 грн.), а з відповідача МТСБУ страхову суму в розмірі 49 500 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження судовим експертом за квитанцією № 15028 від 22 червня 2015 року у розмірі 900 грн. Крім того, вважає, що ОСОБА_2 також повинен відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., бо його відмова добровільно компенсувати завдані збитки спричинила душевні хвилювання, забрало значну кількість робочого та вільного часу для звернення за захистом своїх прав, він мало часу проводив із сім`єю, став дратівливим, враховуючи те, що розгляд справи триває з 2014 року і вимагає від нього значних трат. Вказані обставини порушили його психологічне благополуччя та його родини, завдали та продовжують завдавати значні моральні страждання. На підставі викладеного, просив стягнути з МТСБУ на його користь 49 500,00 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 30 292,24 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.; вирішити питання про судові витрати. Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто», МТСБУ про стягнення суми матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 17 254,89 грн. на відшкодування завданих матеріальних збитків, 2 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 297,06 грн. сплаченого судового збору, а всього 19 551,95 грн. (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят одну грн. 95 коп.). Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення суми в розмірі 49 500,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОНКК НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3132,71 грн. Вирішено питання судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 , який є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести відповідальність за завдану шкоду, зокрема підлягає відшкодуванню різниця між розміром реальних збитків, завданих пошкодженням автомобіля, та розміром страхового відшкодування, з урахуванням отриманої позивачем грошової суми в розмірі 10 000 грн. за проданий ним пошкоджений автомобіль та стягнутих з відповідача 3 937,35 грн. під час примусового виконання раніше ухваленого у цій справі рішення, та витрати на автотоварознавче дослідження. Також позивач має право на відшкодування моральної шкоди, що завдана діями відповідача ОСОБА_2 , як особою, що визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженні автомобіля позивача. Однак, підстави для стягнення з МТСБУ на користь позивача завданої шкоди у розмірі 49 500 грн. відсутні, оскільки ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у встановленому законом порядку банкрутом не визнано. Не погодившись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову та стягнення з МТСБУ на користь позивача завданої шкоди у розмірі 49 500 грн. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відшкодування шкоди повинно бути здійснено за рахунок МТСБУ, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ «УСК «Гарант-Авто» визнано банкрутом. З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині вирішення позовних вимог про стягнення з МТСБУ на користь позивача завданої шкоди у розмірі 49 500 грн., апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється. Учасники справи не скористалися правом, передбаченим положеннями ст.360 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині залишити без змін. Судом встановлено, що 09 листопада 2014 року о 18.00 годині на проспекті Дружби Народів в м. Дніпродзержинськ (зараз Кам`янське) відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «OPEL Omega», держаний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля ««TOYOTA Corolla», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , в результаті якої автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 листопада 2014 року у справі № 209/6412/14-п, провадження № 3/209/1332/14/, винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди визнаний відповідач ОСОБА_2 , який порушивши п.10.1 ПДР України, перед зміною напрямку руху при повороті ліворуч не переконався, що це буде безпечно, та скоїв зіткнення з автомобілем під керуванням позивача ОСОБА_1 , що рухався в зустрічному напрямку. За скоєння вказаного адміністративного порушення на ОСОБА_2 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Вказана постанова у справі про адміністративне правопорушення не оскаржувалася та набрала законної сили. Таким чином, вина ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженні автомобіля позивача була встановлена вказаною вище постановою судді. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, нотаріально посвідченої довіреності від 11 червня 2008 року, виданої ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 на строк до 11 червня 2018 року, на момент дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 , перебував у володінні позивача. Також судом встановлено, що на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 , як власника наземного транспортного засобу - автомобіля «TOYOTA Corolla», державний номер НОМЕР_2 , була застрахована у ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/8665784 від 09 січня 2014 року, згідно якого забезпеченим транспортним засобом був автомобіль «TOYOTA Corolla», державний номер НОМЕР_2 , ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) - 50000 грн., розмір франшизи - 500,00 грн., строк дії полісу - один рік. Із довідки ДАІ (т. 1 а.с. 10) вбачається, що внаслідок ДТП, що сталася 09 листопада 2014 року, автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Згідно висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля, що був складений 22 червня 2015 року судовим експертом Цаберябим В.М., на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 , складає 209 111,03 грн. та перевищує ринкову вартість автомобіля на момент його пошкодження, яка становить 79 792,24 грн. (т.1 а.с. 13-28). Отже, вартість завданої позивачу шкоди, дорівнює ринковій вартості автомобіля «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 , - 79792,24 грн., оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля позивача на момент його пошкодження. Сторони не заперечували проти визначеного експертом розміру матеріального збитку завданого позивачу пошкодженням автомобіля «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 . В судовому засіданні позивач пояснив суду, що він продав пошкоджений автомобіль «OPEL Omega», державний номер НОМЕР_1 , через товарну біржу за договором купівлі-продажу за 10 000 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що підстави для стягнення з МТСБУ на користь позивача завданої шкоди у розмірі 49 500 грн. відсутні, оскільки ПАТ «УСК «Гарант-Авто» у встановленому законом порядку банкрутом не визнано. Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Відповідно до пунктів 2, 3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки по договорах обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Згідно з пунктом 1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Аналізуючи вказані норм права, обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ. Згідно з пунктом 7 статті 51 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика або визнання його банкрутом страховик зобов`язаний передати до МТСБУ всі матеріали щодо укладених ним договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. При цьому такий страховик зобов`язаний перерахувати до відповідних централізованих страхових резервних фондів кошти в обсягах сум незароблених страхових премій з цього виду страхування. Відповідно до зазначеного Закону передбачено обов`язкові умови для проведення МТСБУ регламентних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, а саме підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Статтею 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи банкрута. Якщо ж майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів і може продовжувати свою підприємницьку діяльність (частина п`ята цієї статті). Виходячи з наведеного, висновок про недостатність коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, може бути зроблений після складання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу і подання його до господарського суду та їх затвердження останнім. Крім того, положеннями частин першої, другої статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який також підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами (він є спеціальним і його положення є пріоритетними у цих правовідносинах), встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання або не заявлені взагалі не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. У силу частини п`ятої статті 31 цього Закону вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Враховуючи, що МТСБУ відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також те, що позивачі із письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника не зверталися, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для проведення регламентної виплати МТСБУ за страховика, якого визнано банкрутом. Доводи апеляційної скарги про те, що відшкодування шкоди повинно бути здійснено за рахунок МТСБУ, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції ПАТ «УСК «Гарант-Авто» визнано банкрутом, не заслуговують на увагу, як такі, що не грунтуються на нормах права, оскільки підстави для такого відшкодування можуть бути після складання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу і подання його до господарського суду та їх затвердження останнім, що було предметом розгляду в суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребує. Висновки суду першої інстанції по суті вирішення спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи. Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 26 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко