Постанова 4824 № 755/11373/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 755/11373/22 Головуючий у І інстанції Галаган В.І. Провадження №22-ц/824/3418/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О. ПОСТАНОВА Іменем України 30 травня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Писаної Т.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року та на додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором страхування, УСТАНОВИВ: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, який обґрунтований тим, що 4.02.2015 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БМВ», державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля «Мазда», державний номер НОМЕР_2 . У результаті ДТП було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб «Мазда», державний номер НОМЕР_2 . Цивільно-правова відповідальність винного в ДТП водія транспортного засобу засобу «БМВ», державний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ/5550487 ПрАТ «СК Україна». Розмір завданого збитку для позивача становив 51 339,03 грн, що підтверджується звітом про визначення вартості матеріального збитку від 25лютого 2015 року № 100/02/15. 31 березня 2015 року до ПрАТ «СК «Україна» була подана заява про виплату страхового відшкодування, однак у строк визначений пунктом 36.2 статті 36 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПрАТ «СК «Україна» не здійснило виплату страхового відшкодування. З 29 червня 2015 року у ПрАТ «СК Україна», окрім обов`язку виплатити страхове відшкодування, також виник обов`язок з виплати позивачу пені, що передбачена пунктом 36.5 статті 36 вищевказаного закону, а також інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України. 02 березня 2018 року Господарським судом м. Києва було порушено справу про банкрутство ПрАТ «СК Україна» №910/842/18. 17 липня 2019 року Господарським судом м. Києва у справі № 10/842/18 вирішено ліквідувати ПрАТ «СК Україна». В 2019 році Позивачем до МТСБУ було подано заяву про виконання зобов`язання за договором страхування та додано до заяви всі необхідні матеріали, відповідно до статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В подальшому МТСБУ виконало частину зобов`язання за договором страхування та підтвердило наявність обов`язку виконати зобов`язання за договором страхування. 04 лютого 2022 року Позивачем було подано заяву, в якій ОСОБА_1 просила МТСБУ виконати зобов`язання за договором страхування в повному обсязі, а саме: здійснити оплату інфляційних втрат, 3 % річних та пені. 09 лютого 2022 року МТСБУ повідомило позивача про те, що Законом № 1961-IV не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання неплатоспроможного страховика та відмовилося виплачувати інфляційний збиток, 3% річних та пеню. Оскільки, МТСБУ порушує право позивача, як потерпілої у ДТП особи на отримання всіх належних виплат за договором страхування, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на свою користь грошові кошти в сумі 67 060,36 грн, які складаються з: інфляційних втрат в розмірі 16 612,37 грн, 3% річних в розмірі 4 011,00 грн та пені в розмірі 46 436,99 грн, а також судовий збір та витрати на правову допомогу. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Додатковим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Не погоджуючись з рішенням та додатковим рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Більчук О.О. звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, вирішивши питання про розподіл судових витрат. Вважає оскаржуване рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права. Зокрема зазначає, що початок перебігу строку позовної давності у даній справі почав свій відлік 17 липня 2019 року, а з позовом позивач звернулась 31 жовтня 2022 року, тобто, позивачем не пропущено строк позовної давності. Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог не врахував п. 12 Розділу «Прикінцевих положень» ЦК України, яким встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. 01 березня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від представника МТСБУ - Гусєва П.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити; зупинити провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справі №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду. Зокрема у відзиві зазначає, що до МТСБУ не переходять обов`язки страховика, що ліквідується, з оплати пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання останнім з виплати страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Сплата МТСБУ регламентної виплати, передбаченої підпунктом «г» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у розмірі оціненої згідно з таким Законом (статті 9, 22-31) шкоди, є повним виконанням МТСБУ зобов`язань страховика, що відповідно до пункту 20.3 статті 20 зазначеного Закону переходить до МТСБУ. До вимог кредиторів зі сплати суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з виплати страхового відшкодування страховиком-банкрутом мають застосувати положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (чинного на час ліквідації ПрАТ «СК «Україна») та Кодексу України з процедур банкрутства на загальних підставах. МТСБУ не є учасником деліктного правопорушення, не є учасником цивільно-правових відносин, не є правонаступником ПрАТ СК «Україна», ні відповідно до судового рішення у справі № 910/842/18, ні до загальних норм цивільного законодавства. Покладання відповідальності за порушення грошового зобов`язання страховика - члена МТСБУ, що визнаний банкрутом - є порушенням частини другої статті 61 Конституції України, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що включає в себе і цивільно - правову відповідальність, а МТСБУ жодним чином не порушувало грошового зобов`язання перед позивачем та не є правонаступником ПрАТ «СК «Україна», тобто до МТСБУ не переходять всі права та обов`язки страховика, який визнаний банкротом (універсальне правонаступництво), а переходить обов`язок покладений Законом з виплати страхового відшкодування передбаченого договором та Законом (сингулярне правонаступництво). У відзиві звернуто увагу на те, що строк позовної давності починається саме з дати настання страхового випадку та який закінчився на дату звернення до суду з позовною заявою. Щодо клопотання представника МТСБУ - Гусєва П.В.про зупинення провадження у справі до закінчення касаційного перегляду справи №910/16820/21 Великою Палатою Верховного Суду, апеляційний суд вважає, що воно задоволенню не підлягає, оскільки останнім не наведено жодного обґрунтування такого зупинення та не зазначено чим пов`язані дана справа та справа №910/16820/21. При цьому, необґрунтоване зупинення провадження у справі призведе до безпідставного затягування розгляду справи. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що 24 лютого 2015 року о 00 год. 05 хв., водій ОСОБА_3 на перехресті вул. Сагайдачного - вул. Боричів узвіз в м. Києві, керуючи транспортним засобом - автомобілем марки «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку при зміні напрямку руху та рухався на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, внаслідок наслідок чого відбулось зіткнення із автомобілем «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався на дозволений сигнал світлофора, що призвело до механічних пошкоджень зазначених транспортних засобів, чим порушив п.п. 8.7.3 «е», 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху. Постановою Подільського районного суду м. Києва від 13 березня 2015 року у справі №758/2685/15-п ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «БМВ», державний номерний знак НОМЕР_1 , була забезпечена ПрАТ «СК Україна» на підставі Договору обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів Поліс № АІ/5550487 від 29.01.2015 року, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну ману 50 000,00 грн. Згідно даних Звіту про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу № 100/02/15, складеного ФОП ОСОБА_4 від 24.02.2015 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 51 339,03 грн. 31 березня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ «СК Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди. ПрАТ «СК «Україна» в порушення умов Договору (полісу) № АІ/5550487 від 29 січня 2015 року не здійснило на користь ОСОБА_1 виплату грошового зобов`язання. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 у справі №910/842/18 затверджений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати ПрАТ «Страхова компанія «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. На підставі заяви ОСОБА_1 МТСБУ здійснило на його користь виплату у розмірі 44 408,01 грн., що не спростовано обома сторонами спірних правовідносин, що не підлягає доказуванню згідно принципу інституту доказування за відсутності у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. (а.с. 36-37, 38) 04 лютого 2022 року ОСОБА_1 на адресу МТСБУ надіслано Заяву про виконання МТСБУ зобов`язання ліквідованого ПрАТ «СК «Україна» за Договором № АІ/5550487 від 29 січня 2015 року в повному обсязі та здійснити доплату 14 754,45 грн - розмір інфляційних втрат, 41 243,46 грн - розмір пені; 3 562,00 грн. - 3% річних. Листом від 09 лютого 2022 року МТСБУ повідомлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про неможливість проведення заявлених виплат на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача є право на заявлені виплати, яке МТСБУ в порушення своїх зобов`язань не виконало, однак розглянувши клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строків позовної давності, судом враховано, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року у справі № 910/842/18 встановлено факт ліквідації ПрАТ «СК «Україна», тому саме 17 липня 2019 року є початком перебігу строку позовної давності, що свідчить про звернення позивача з позовом до МТСБУ 31 жовтня 2022 року з пропуском трирічного строку позовної давності, який підлягає застосуванню в розрізі даного спору. Висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV). Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Пунктом 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Нормою пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно пунктів 36.1, 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Згідно із п. 36.5 ст. 36 наведеного Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Таким чином, право вимоги щодо сум, які є предметом цього позову, а саме пені та суми 3 відсотків річних, інфляційних нарахувань за прострочення виконання страховиком грошового зобов`язання, виникло у позивача ще до порушення справи про банкрутство ПрАТ «СК «Україна» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Проте позивач правом звернення до страховика щодо стягнення цих сум не скористався. На час ліквідації страховика - ПрАТ «СК «Україна» був чинний Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». За змістом частини восьмої статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка міститься у розділі VІІ «Особливості банкрутства окремих категорій боржників», страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати. У ст. 84 указаного розділу Закону передбачено, що відносини, пов`язані з банкрутством боржників, визначених у цьому розділі, регулюються Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Відповідно до положень ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка була чинна на час ліквідації страховика - ПрАТ «СК «Україна», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Отже позивач мав право звернутись до боржника ПрАТ «СК «Україна» з вимогами про стягнення пені та нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України суми 3 відсотків річних та інфляційних нарахувань, однак не заявляв ці вимоги до боржника як кредитор ні до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, ні після відкриття провадження у справі про банкрутство. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що МТСБУ відповідно до Закону № 1961-IV відшкодовує шкоду за страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований (виключений з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань); в інших випадках страховик зобов`язаний самостійно відшкодувати шкоду, у тому числі в процедурі банкрутства та ліквідації як юридичної особи. У разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб. Відповідно до частини першої статті 1 статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Згідно частини другої статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали надсилається органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також власнику майна та органам доходів і зборів за місцезнаходженням банкрута. Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР (частина третя статті 6 Закону України від 22 грудня 2005 року № 3262-IV «Про доступ до судових рішень»). Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17 липня 2019 року у справі №910/842/18 затверджено звіт ліквідатора. Затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17 липня 2019 року. Вимоги встановлених кредиторів у відповідності до положень частини п`ятої статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вирішено вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника. Головному управлінню статистики у м. Києві ухвалено виключити банкрута - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 42-Г; ідентифікаційний код 30636550) з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Ліквідовано Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» як юридичну особу в зв`язку з банкрутством. Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації провести державну реєстрацію припинення - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» як юридичної особи та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» як юридичної особи не пізніше наступного робочого дня з дати надходження ухвали. У п. 8 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 17 липня 19 року у справі № 910/842/18 було зазначено, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню. Обов`язок із виконання договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності покладено на страхову компанію до завершення процедури її ліквідації в особі ліквідаційної комісії, а у разі недостатності коштів/майна на МТСБУ. Обов`язковими умовами для проведення МТСБУ регламентних, у тому числі компенсаторних та штрафних виплат за страховика, що визнаний банкрутом, є: підтвердження факту визнання страховика банкрутом; наявність невиконаних зобов`язань страховика за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів; недостатність коштів та майна страховика для виконання його зобов`язань за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Висновок про недостатність коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом, може бути зроблений після складання ліквідатором звіту та ліквідаційного балансу і подання його до господарського суду та їх затвердження останнім. Як право потерпілого на відшкодування заподіяної шкоди так і кореспондуючий обов`язок страховика (страхової компанії) здійснити його відшкодування виникає на підставі настання страхового випадку - ДТП. При цьому зазначений закон встановлює як підстави відшкодування шкоди і відмови страховика у такому відшкодуванні, так і процедури, за якими така шкода відшкодовується. Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону № 1961-IV). Як убачається із матеріалів справи, сума шкоди у розмірі 40351,66 грн відповідачем замість страховика була виплачена позивачеві, оскільки відповідна заява про виплату була подана позивачем ще до початку процедури банкрутства страховика. У відповідній заяві позивач просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті ДТП, яка сталася 18 січня 2016 року, до заяви додано звіт про визначення вартості. Таким чином саме ці вимоги були заявлені позивачем у позасудовому порядку, які були визнані страховиком і відповідачем у цій справі, та виконані відповідачем замість страховика у порядку, визначеному положеннями ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тобто, відповідачем були виплачені суми страхового відшкодування на підставі поданої заяви позивача у позасудовому порядку до початку ліквідаційної процедури. У пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що у разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб. У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2021 року у справі №910/14293/19 Верховний Суд також звертає увагу на те, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону №1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Також Верховний Суд указав, що правильність цієї позиції узгоджується із фактом визнання у справі про банкрутство кредиторських вимог позивача до ПрАТ «СК «Україна» як на суму страхового відшкодування, так і на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, а також узгоджується з умовами в пункті 1.2 договору про надання фінансових послуг факторингу № 1/24-06/2015 від 24.06.2015 - щодо права позивача (фактора та кредитора за Договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі (пункт 3.1.). Проте, у справі що є предметом цього апеляційного провадження вимоги позивача до ПрАТ «СК «Україна» на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені не були заявлені та не були визнані. Тому на переконання апеляційного суду відсутні правові підстави для проведення цих виплати МТСБУ за страховика, якого визнано банкрутом після завершення процедури ліквідації за встановлених обставин. Ураховуючи наведене, слід дійти висновку, що позивач, перебуваючи у зобов`язальних правовідносинах із страховиком ПрАТ «СК «Україна» на підставі договору страхування не скористався своїм правом звернення до страховика з вимогами про стягнення спірних сум за прострочення страховиком виплат страхових сум до ліквідації страховика як юридичної особи і сторони у цих зобов`язальних відносинах. Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту (ст. 39 Закону №1961-IV). МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди ( ст. 40.1. Закону №1961-IV). Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що відповідач не є правонаступником страховика, який може виступати як сторона у справі про стягнення спірних сум після припинення страховика як юридичної особи, а може виступати лише гарантом щодо відшкодування шкоди за вимогами, які були заявлені та визнані до початку або під час процедури банкрутства страховика, тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність в МТСБУ зобов`язання перед ОСОБА_1 щодо виплати трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за прострочення сплати ліквідованим страховиком страхового відшкодування. Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин наслідки спливу строків позовної давності, оскільки виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову. Загальні положення застосування позовної давності також викладені у постановах Верховного Суду, зокрема: № 522/1029/18 (14-270цс19); № 522/2110/15-ц (14-247 цс 18); № 522/2201/15-ц (14-179 цс 18); № 522/2202/15-ц (14-132цс18); № 372/1036/15-ц (14-252цс18); № 904/10956/16 (12-90гс19); № 183/1617/16 (14-208 цс 18); № 911/1437/17 (12-226гс18). Ч. 4 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року підлягає зміні з підстав викладених в редакції мотивувальної частини цієї постанови. Щодо доводів апеляційної скарги про безпідставне стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу, то колегія суддів не приймає їх до уваги з урахуванням наступного. Матеріалами справи встановлено, що 15 грудня 2022 року представник відповідача Проц А.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просив суд вирішити питання про розподіл судових витрат за надання правничої допомоги, про які було заявлено відповідачем у відзиві на позовну заяву та стягнути з позивача 2 000 грн витрат на правову допомогу. На підтвердження понесення таких витрат представником відповідача було долучено копію договору від 12 жовтня 2021 року № 4.1/12-10/2021 про надання послуг в сфері права; додаткову угоду від грудня 2021 року до договору про надання послуг в сфері права №4.1/12-10/2021 від 12 жовтня 2021 року; додаткову угоду від 10 листопада 2022 року № 848 до договору; довіреність. Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI). Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9). Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Встановлено, що 12 жовтня 2021 року між Моторним (транспортним) страховим бюро України та АО "ІНС.ЛОУ ГРУП", в особі Голови Проц А.В. укладено Договір про надання послуг в сфері права, згідно умов Об`єднання бере на себе зобов`язання надати правову допомогу Кілєнту з метою захисту його інтересів в порядку та на умовах, визначених цим договором. Відповідно до п. 5.2. вартість послуг, що надаються виконавцем у справах, у яких замовник є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем) або третьою особою, а також в інших випадках, визначається наступним чином: п. 5.2.4. - 2 000 грн у справі, в якій ціна позову становить 10 000 грн і більше. Так, згідно п. 5.3 оплата здійснюється Замовником шляхом перерахування суми винагороди на рахунок Виконавця на підставі Акта приймання-передачі наданих послуг), який складається Виконавцем раз на місяць та передається Замовнику у місяці, наступному за звітним, у двох екземплярах разом із матеріалами справи. Згідно п. 5.4 у разі оплати судових витрат, авансового внеску для забезпечення відкриття виконавчого провадження, інших узгоджених із Замовником витрат, Виконавець складає Акт виконаних робіт, до якого додає копії або оригінали відповідних платіжних документів, якими підтверджується оплата зазначених витрат. У цьому випадку узгодженими вважаються витрати, щодо яких у Замовника немає заперечень. Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 848 від 10 листопада 2022 року замовником передано, а виконавцем прийнято завдання на ведення від імені замовника справи щодо ОСОБА_1 , вартість послуг 2 000 грн. Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 848 від 10 листопада 2022 року оплата послуг виконавця в розмірі, який вказаний в п. 1 цієї угоди, здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок виконавця протягом п`яти банківських днів з дати підписання сторонами акта про виконані роботи. З вищевказаних документів вбачається, що відповідачу надано юридичні послуги, вартість яких становить 2 000 грн, яка є фіксованою сумою. Таким чином, самими сторонами обрано спосіб обрахунку у фіксованому розмірі, що не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19. За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність відповідачем факту понесення ним судових витрат на юридичні послуги у суді першої інстанції. Відповідно до актуальної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 червня 2021 року в справі № 159/5837/19, від 7 липня 2021 року в справі №308/11679/17 (провадження № 61-2463св20) витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 3 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Таким чином, доводи апеляційної скарги не містять жодних посилань на неправильність висновків суду першої інстанції щодо стягнення з позивача витрат на правову допомогу на користь відповідача. Крім того, апеляційна скарга позивача не містить жодних доводів з приводу не обґрунтованості та не співмірності витрат на правову допомогу. Ураховуючи наведене, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн колегія суддів вважає співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та є пропорційними до предмета спору та доведеними. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Змінити рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 грудня 2022 року в частині мотивування підстав для відмови у задоволенні позову, виклавши їх в редакції даної постанови. Додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 грудня року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складений 30 травня 2023 року. Суддя-доповідач Д.О. Таргоній Судді: С.А. Голуб Т.О. Писана