Постанова Київський апеляційний суд № 753/24326/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ====================================================================== Справа №753/24326/18 Головуючий у І інстанції Коренюк А.М. Провадження №22-ц/824/12640/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., розглянувши у в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу та витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року позивач звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , 27 червня 2016 року о 15 годині 50 хвилин на нерегульованому перехресті вул. Козацької та вул. Сумської в м. Києві, не врахувала дорожньої обстановки, не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», рухаючись на другорядній дорозі, не надала перевагу в русі та внаслідок чого вчинила зіткнення з автомобілем «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , який у результаті чого зіткнувся з автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Внаслідок ДТП було завдано шкоди «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП на час вказаної події застрахованою не була. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року, яка набула чинності, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу. З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок ДТП, замовлено проведення незалежного авто-товарознавчого дослідження. Так, згідно Звіту № 5597/10/16 від 26 вересня 2016 року товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності, вартість збитку завданого автомобілю «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, та становить 40 690 грн. 51 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена ним 08 грудня 2016 року на підставі заяви страхувальника та платіжного доручення № 9736рв в сумі 33 908 грн. 76 коп. На підставі викладеного в позові, просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 33908 грн. 76 коп. - сплачених грошових коштів на відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 650 грн. - витрати на послуги аварійного комісара. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 34558 грн. 76 коп. - витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, 650 грн. - витрат, пов`язаних із проведенням авто-товарознавчого дослідження щодо визначення матеріальних збитків, 1762 грн.- судового збору, а всього - 36320 грн. 76 коп. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права. Зокрема, всупереч тому, що в матеріалах справи відсутнє рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для заочного розгляду справи, в той час як повернення конверта з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не є належним способом повідомлення особи про розгляд справи. До суду першої інстанції під час перегляду заочного рішення було подано клопотання про долучення доказів, які підтверджують той факт, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «СК «СКАЙД», а тому саме на страховика покладено здійснювати відшкодування в межах суми ліміту відповідальності. Окрім того, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що МТСБУ обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідачем була завдана шкода транспортному засобу «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_2 . Тоді як з наданих суду доказів вбачається протилежне. Зокрема, МТСБУ здійснювало виплату в рахунок відшкодування шкоди ОСОБА_2 , але як власнику транспортного засобу «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 . Згідно звіту про оцінку майна саме цей автомобіль і був предметом дослідження оцінки вартості відновлювального ремонту. Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази завдання відповідачем шкоди транспортному засобу «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 . На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду. Згідно зі ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року було призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі. Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з урахуванням такого. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , 27 червня 2016 року о 15 годині 50 хвилин на нерегульованому перехресті вул. Козацької та вул. Сумської в м. Києві, не врахувала дорожньої обстановки, не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», рухаючись на другорядній дорозі, не надала перевагу в русі та внаслідок чого вчинила зіткнення з автомобілем «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , який у результаті чого зіткнувся з автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів (а.с.5). Внаслідок ДТП було завдано шкоди «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП на час вказаної події застрахованою не була. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року, яка набула чинності, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу (а.с.5). Згідно Звіту № 5597/10/16 від 26 вересня 2016 року товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності, вартість збитку завданого автомобілю «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, та становить 40 690 грн. 51 коп., виплата якої з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, зробленого позивачем, здійснена ним 08 грудня 2016 року на підставі заяви страхувальника та платіжного доручення № 9736рв в сумі 33 908 грн. 76 коп. (а.с. 7, 8, 9-35) Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідно позивачем доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилається як на підстав заявлених вимог. Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого. Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права щодо неповного встановлення обставин справи та розгляду справи без належного повідомлення відповідача. Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Разом з тим, оскаржуване рішення суду вказаним вимогам не відповідає, зокрема судом першої інстанції допущено неповне встановлення дійсних обставин справи, не надано належної правової оцінки наданим суду доказам на підтвердження позовних вимог, що призвело до неправильних висновків суду. Окрім того, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення суду допустив порушення норм процесуального права, розглянувши цивільну справу за відсутності відповідача у справі, без доказів належного повідомлення, що у відповідності до положень чинного цивільного процесуального законодавства є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Так, відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує апеляційну скаргу виключно тим, що суд розглянув справи без належного повідомлення позивача та замість залишення позову без розгляду, ухвалив судове рішення по суті спору. Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Так, в матеріалах справи наявні відомості про те, що судом першої інстанції було виконано вимоги цивільного процесуального законодавства щодо надсилання копії позовної заяви, ухвали про відкриття провадження у даній справі та судової повістки про виклик до суду. Однак, конверт повернувся на адресу суд без вручення, з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не може вважатися належним повідомленням учасника справи. За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду (постанова від 12.12.2018 у справі 752/11896/17). Також, суд апеляційної інстанції враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08.11.2018 у справі «Созонов та інші проти України», в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов до висновку, що на національні суди покладено обов`язок з`ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов`язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні. Враховуючи неналежне повідомлення учасника справи про дату, час і місце розгляду справи, розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки або будь-яких інших доказів на підтвердження обізнаності про дату, час і місце судового засідання, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Пунктом 2.1. статті 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Суб`єктами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі (стаття 4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою. Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ, подати після виплати страхового відшкодування регресний позов (у випадку страховика до страхувальника або водія транспортного засобу, особи, яка заподіяла шкоду навмисно, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги (пункт 38.1 статті), тоді як у разі МТСБУ - до власника, водія транспортного засобу, страховика, підприємства, установи, організації, що відповідають за стан дороги, а також особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до ДТП (пункт 38.2. статті)). Згідно з абзацом 2 пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону (підпункт 38.2.1.). Наведений у цій статті Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перелік умов виникнення у МТСБУ права на подання регресного позову до суду є вичерпним. З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за наявності визначених Законом підстав МТСБУ має право зворотної вимоги до завдавача шкоди, якщо його відповідальність не була застрахована. Разом з тим, судом першої інстанції не вірно встановлено обставини справи, що істотно вплинули на висновки суду під час ухвалення оскаржуваного рішення суду. Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , 27 червня 2016 року о 15 годині 50 хвилин на нерегульованому перехресті вул. Козацької та вул. Сумської в м. Києві, не врахувала дорожньої обстановки, не виконала вимогу дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», рухаючись на другорядній дорозі, не надала перевагу в русі та внаслідок чого вчинила зіткнення з автомобілем «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , який у результаті чого зіткнувся з автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до пошкодження транспортних засобів. Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 серпня 2016 року, яка набула чинності, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, із накладенням адміністративного стягнення - штрафу (а.с.5). Згідно Звіту № 5597/10/16 від 26 вересня 2016 року товарознавчого дослідження з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, проведеного суб`єктом оціночної діяльності, вартість збитку завданого автомобілю «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», як вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, та становить 40 690 грн. 51 коп. Позивачем з урахуванням розрахунку про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, було сплачено ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом «Вольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , грошове відшкодування в розмірі 33 908 грн. 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням №9736рв (а.с. 7). Однак, в обґрунтуванні позовних вимог МТСБУ вказує на те, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_3 , та що звіт про оцінку майна проводився саме щодо цього транспортного засобу й саме на відновлення цього транспортного засобу проводилася страхова виплата. Але зазначені обставини спростовуються матеріалами справи та не можуть вважатися судом доведеними, так як в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження вказаних позивачем обставин. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виходити за межі заявлених позовних вимог та самостійно змінювати обґрунтування та підстави заявлених позовних вимог. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376 України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 липня 2019 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу та витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу та витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків встановлених ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач Судді: