Ухвала КЦС ВС № 235/1195/20

Ухвала 22 липня 2021 року м. Київ справа № 235/1195/20 провадження № 61-11149ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області (далі - КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області) про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області від 31 січня 2020 року № 1к про звільнення провідного інспектора ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, до якого внесено зміни наказом від 13 березня 2020 року № 7к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області з 11 грудня 2019 року. Стягнуто з КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 11 грудня 2019 року до 20 серпня 2020 року у розмірі 120 480,66 грн. Стягнуто з КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах виплати за один місяць та поновлення на роботі звернуто до негайного виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Донецького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року апеляційну скаргу КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інспектора КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України з 31 січня 2020 року на 11 лютого 2020 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Верховного Суду від 21 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного суду від 29 грудня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Донецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області задоволено частково. Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у частині визнання незаконним та скасування наказу КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області від 31 січня 2020 року № 1к про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України та поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інспектора КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області у редакції постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У липні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; 4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; 5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; 8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Касаційна скарга містить квитанцію про часткову сплату заявником судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області та просив суд: 1. визнати незаконним та скасувати наказ від 31 січня 2020 року № 1к про його звільнення з 31 січня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП; 2. поновити його на посаді провідного інспектора або на рівнозначній посаді КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області; 3. стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення (31 січня 2020 року) по день ухвалення судового рішення; 4. стягнути з відповідача на свою користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. Судові рішення, які оскаржує заявник свідчать про існування двох вимог немайнового характеру (щодо визнання незаконним та скасування наказу; поновлення на посаді) та вимоги майнового характеру (щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди). Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Оскільки КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області є відповідачем у справі, тому вищевказана пільга на нього не поширюється та заявнику слід сплатити судовий збір. Отже, при поданні позову за вимоги немайнового характеру судовий збір мав бути сплачений у розмірі 1 681,60 грн (2 102 грн * 0,4) * 2 = 1 681,60 грн). За вимоги майнового характеру до сплати підлягала сума у розмірі 1 234,80 грн (3 000 грн + 120 480,66 грн) * 1% = 1 234,80 грн). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та складає 5 832,80 грн (1 234,80 грн + 1 681,60 грн) * 200%= 5 832,80 грн). Оскільки КП «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області сплатило судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 681,60 грн, то заявнику необхідно доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 151,20 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Комунального підприємства «Муніципальна служба правопорядку» Покровської міської ради Донецької області на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2021 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвалипротягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець