Постанова 4824 № 758/2638/21

справа№ 758/2638/21 головуючий у суді І інстанції Петров Д.В. провадження 22-ц/824/9952/2021 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Писаної Т.О. суддів - Приходька К.П., Журби С.О. за участю секретаря судового засідання - Зиль Т.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 5 березня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом адвоката Патерилова Віталія Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», треті особи: Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ПАТ «Родовід Банк», треті особи: Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв О.О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Разом із позовною заявою позивач звернулась із заявою про забезпечення позову. В обґрунтування своєї заяви зазначала, що 28 квітня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сергеєвим О.О. було вчинено виконавчий напис № 592 у зв`язку із боргом за кредитним договором. Державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві Соболєвим А.Л. на підставі виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 51845652 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Оскільки між банком та позивачкою виник спір щодо правомірності вчинення виконавчого напису, позивачка просила зупинити стягнення до вирішення спору по суті, оскільки невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав позивача. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 5 березня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні № 51845652, що здійснюється Печерським районним відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва Олександра Олександровича № 592 від 28 квітня 2010 року. Не погоджуючись із указаною ухвалою представник ПАТ «Родовід Банк» - Корнійчук Я.П. звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що заявник, заявляючи позов, щодо оскарження виконавчого напису нотаріуса, насправді робить спробу створити перешкоди у вчиненні виконавчих дій, а саме перешкодити здійсненню звернення стягнення на автомобіль марки D АЕ W ОО , переданого в заставу ПАТ «РОДОВІД БАНК» на підставі договору застави транспортного засобу № від 16 червня 2006 року. Зазначає, що відповідачем було здійснено всі необхідні дії передбачені Договором та законодавством для інформування позивача про наявність заборгованості та необхідність достроково повернути суму кредиту та сплатити заборгованість. Зважаючи на вказане, відповідач правомірно звернувся до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеева О.О. з метою вчинення оспорюваного виконавчого напису № 592 від 28 квітня 2010 року. Також зазначає, що жодних скарг чи претензій або будь-яких інших відомостей, що свідчили б про незгоду позивача із сумою кредиту та заборгованістю, відповідачеві також не надходило, що свідчить про відсутність спору, а твердження позивача про те, що вона не була повідомлена про наявність заборгованості та її розмір, не відповідає дійсності. Вважає, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, всупереч положенням статті 2 та статті 263 Цивільного процесуального кодексу України не повністю з`ясував всі обставини і постановив рішення, яким створив перешкоду у відновлені прав скаржника, які порушені і це порушення триває значно довгий час. 12 липня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Патерилова В.В., в якому представник просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до фактичного стягненню грошей за виконавчим написом від 28 квітня 2010 року № 592, який оскаржується та унеможливить ефективний захист прав та інтересів, у разі задоволення позову в даній справі. Вважає, що з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у цій справі щодо визнання виконавчого напису такими, що не підлягають виконанню, є взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вважає, що позивачем у повній мірі обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача. В суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Петрилов В.В. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Відповідач ПАТ «Родовід Банк» до суду апеляційної інстанції не з`явилось, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на електронну адресу (а.с. 92). На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що невжиття заходів забезпечення шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого документу може в подальшому утруднити ефективний захист прав позивача у випадку задоволення позов. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з урахуванням наступного. Відповідно до с. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову так і на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною 1 ст. 150 ЦПК України, визначені способи забезпечення позову, серед яких - зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України). Згідно п. 2 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документу. Колегія суддів встановила, що 28 квітня 2010 року на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сергеєва О.О. № 592 від 28 квітня 2010 року відкрито виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк». Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 5 березня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», треті особи: Печерський районний відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сергеєв Олександр Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 2 березня 2021 року позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, який оскаржується боржником у судовому порядку. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або не настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Колегія суддів, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, приходить до висновку про обґрунтованість наведених у ній доводів, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а відтак заява позивача про забезпечення позову судом першої інстанції була правомірно задоволена. Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано зупинив стягнення за виконавчим документом, колегія суддів відхиляє, оскільки суд вирішуючи справу правомірно застосував положення п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України. Доводи представника відповідача про те, що судом першої інстанції не було встановлено, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у обраний спосіб може призвести до неможливості виконання рішення суду, також є безпідставними, оскільки в даному випадку було заявлено позовні вимоги про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, а тому його виконання до закінчення розгляду справи буде суперечити меті та завданням цивільного судочинства, призведе до ускладнення ефективного захисту прав позивача, за яким він звернувся до суду. При цьому, дослідивши збалансованість інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку, що застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі. Зазначене також узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені в постанові суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18. Інші доводи скаржника зводяться до незгоди з вимогами позову по суті спору, що не може бути підставою для скасування забезпечення позову. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає заяву про забезпечення позову обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню, оскільки зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 5 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 21 липня 2021 року. Головуючий Т.О. Писана Судді К.П. Приходько С.О. Журба