Постанова Київський апеляційний суд № 2-913/12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В. 22-ц/824/17539/2025 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 2-913/12 18 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кафідової О.В. суддів - Оніщука М.І. - Шебуєвої В.А. при секретарі - Тітковій І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Молчан Олени Володимирівни на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Григоренко І.В. у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 08.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості, - в с т а н о в и в: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 08.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 з метою примусового виконання вимог виконавчого документа № 2-913/12 державним виконавцем 02.08.2022 року винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника та 02.12.2022 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться чи будуть міститись на рахунках в банківських установах. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року № 910/6797/23 боржника звільнено від боргів, вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установленому КУзПБ строк або були відхилені господарським судом встановлено погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Разом з тим, 31.03.2023 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, завершуючи виконавче провадження, державним виконавцем не вчинено заходів, передбачених ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». У зв`язку з чим, боржник звернувся до державного виконавця з вимогою зняти арешт з коштів, виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про нього як боржника, надіслати до банківських установ інформацію про припинення всіх заходів відносно нього та скасувати інші заходи, вжиті у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо нього, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року у справі № 910/6797/23 виконавчий документ № 2-913/12 від 08.01.2014 року визнано таким, що не підлягає виконанню. Проте, державним виконавцем не вчинено вищезазначених дій, у зв`язку з чим боржник звернення до суду зі скаргою. З огляду на вище викладене, просив суд визнати неправомірною бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо не зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, відкритих на його ім`я, а також всіх інших арештів, накладених в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1; не скасування інших заходів, вжитих у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 ; не виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 ; не надсилання до банківських установ, куди спрямовувалась на виконання постанова про накладення арешту від 02.12.2022 року, постанови про зняття арешту з грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 . Зобов`язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну, а у випадку не здійснення нею повноважень державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - уповноважену особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, відкритих на його ім`я, а також всі інші арешти, накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1; виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 ; скасувати інші вжиті під час примусового виконання в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 заходи щодо ОСОБА_1 . Зобов`язати Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну надіслати до органів, установ, посадовим особам, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , постанову про зняття арешту з його майна (коштів). Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 08.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо не зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, відкритих на його ім`я, а також всіх інших арештів, накладених в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1; не скасування інших заходів, вжитих у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 ; не виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 ; не надсилання до банківських установ, куди спрямовувалась на виконання постанова про накладення арешту від 02.12.2022 року, постанови про зняття арешту з грошових коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 . Зобов`язано Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну, а у випадку не здійснення нею повноважень державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - уповноважену особу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , що містяться на банківських рахунках, відкритих на його ім`я, а також всі інші арешти, накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1; виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 ; скасувати інші вжиті під час примусового виконання в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 заходи щодо ОСОБА_1 . Зобов`язано Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну надіслати до органів, установ, посадовим особам, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , постанову про зняття арешту з його майна (коштів). Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 06 жовтня 2025 року представник Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Молчан Олена Володимирівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-913/12, виданого 08.01.2014 Печерським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 08.06.2007 року № 15.3/СК-227.07.2 у розмірі 59 771 892,95 грн. Вказує на те, що заборгованість згідно виконавчого документа не сплачена, керуючись статтями 68, 69, 70 Закону, державним виконавцем 02.08.2022 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Відрахування не проводились. Станом на 02.12.2022 заборгованість не стягнута. Зазначає, що з метою забезпечення реального виконання рішення, керуючись статтями 18, 48, 56 Закону, 02.12.2022 державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника. Вказує на те, що як вбачається з постанови від 31.03.2023 № НОМЕР_1 виконавчий документ повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення (п.2 ч.1 ст. 37 Закону). Зазначеною постановою роз`яснено стягувачу право повторного пред`явлення виконавчого документа для виконання. З огляду на зазначене у державного виконавця були відсутні підстави для застосування наслідків ч. 1 ст. 40 Закону. Зазначає, що Господарський суд міста Києва, приймаючи ухвалу від 26.11.2024 № 910/6797/23, не вирішував питання про визнання виконавчого документа від 08.01.2014 № 2-913/12 таким, що не підлягає виконанню. Відтак, у державного виконавця відсутні підстави для застосування наслідків ч. 4 ст. 40 Закону. В судове засідання учасники, представники учасників не з`явились, від представника ПАТ «Родовід Банк» надійшло клопотання слухати без участі представника, суд визнав можливим слухати справу у відсутність учасників, які повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-913/12, виданого 08.01.2014 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 08.06.2007 року № 15.3/СК-227.07.2 у розмірі 59 771 892,95 грн. Постановою Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. від 02.08.2022 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадження № НОМЕР_1. Постановою Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. від 02.12.2022 року накладено арешт на кошти боржника у виконавчому провадження № НОМЕР_1. Постановою Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. від 31.03.2023 року у виконавчому провадження № НОМЕР_1 повернуто виконавчий документ стягувачу. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року звільнено ОСОБА_1 від богів, окрім: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. 03.04.2025 року представник боржника - адвокат Тищенко О.О. в інтересах боржника ОСОБА_1 звернувся до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. з вимогою зняти арешт з майна та скасувати інші заходи примусового виконання оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року виконавчі документи за вимогами до боржника ОСОБА_1 визнано такими, що не підлягають виконанню. Листом Заступника начальника Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 02.05.2025 року повідомлено, що у Відділу відсутні підстави для звільнення майна з-під арешту та виключення ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників. Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т.Ю. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 08.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року звільнено ОСОБА_1 від богів, окрім: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом встановлено погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Разом з цим, листом Заступника начальника Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 02.05.2025 року відмовлено у звільненні майна з-під арешту, оскільки виконавчий лист у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 повернуто стягувачу, що не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки боржника - фізичну особу ОСОБА_1 ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року звільнено від боргів та вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом встановлено погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Отже, завершуючи виконавче провадження, державним виконавцем не вчинено заходів, передбачених ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», що не відповідає вимогам закону. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, поряд із визнанням правочину недійсним, також відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України). У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд. Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа "Жовнер проти України" від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов`язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об`єктивності; розумності строків виконавчого провадження. Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ч.1 статті 13 Закону №1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ч. 1ст. 26 Закону № 1404-VIII). Згідно зі ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження"передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 8 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій. Відповідно до частини другої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина друга, третя статті 451 ЦПК України). Судом встановлено, що на виконанні у Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-913/12, виданого 08.01.2014 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 08.06.2007 року № 15.3/СК-227.07.2 у розмірі 59 771 892,95 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2024 року звільнено ОСОБА_1 від богів, окрім: 1) відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений КУзПБ строк або були відхилені господарським судом погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнано такими, що не підлягають виконанню. Колегія суддів вказує на те, що згідно із ст.328 ГПК України саме суд, який видав виконавчий документ (а не суд у справі про банкрутство), може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Саме той інший суд оцінює, чи наявні матеріальні підстави для визнання конкретного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в тому числі - чи й не є вимоги за ним такими, за якими відповідно до ст. 134 Кодексу боржник не звільняється від подальшого виконання вимог. У справі, яка була у провадженні Господарського суду м. Києваі: а) суд Виконавчих документів не видавав, як і не приймав рішень, на підставі яких вони видані; б) такі Виконавчі документи у матеріалах цієї справи відсутні не були предметом розгляду, судом не досліджувались та не вивчались; в) стягувачі за Виконавчими документами суду у цій справі не відомі, не є учасниками провадження у цій справі, не викликалися і не можуть бути викликані до суду - вирішення ж питання без їх участі є порушенням їх права на судовий захист. Кодекс України з процедур банкрутства зобов`язує суд, який розглядає справу про банкрутство, лише ухвалити рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів. Таке рішення суду у справі про банкрутство боржника, виходячи із суті і змісту положень Кодексу, має усіма органами (яким доведеться розглядати питання визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню) тлумачитись так: кредитори, які зобов`язані (ч.1 ст.113, ч.1 ст.122 та ч.1 ст.45 Кодексу) були заявити свої вимоги до боржника у межах справи про банкрутство і не зробили цього до її закриття, несуть негативні для себе наслідки у вигляді неможливості отримання боргу від боржника внаслідок ухваленого рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів (крім боргів з відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; зі сплати аліментів; із виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи) Дослідивши наявні в матеріалах справи докази колегія суддів зазначає, що скаржником ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів того, що саме виконавчий лист № 2-913/12, виданий 08.01.2014 року Печерським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 08.06.2007 року № 15.3/СК-227.07.2 у розмірі 59 771 892,95 грн. в судовому порядку було визнано таким, що не підлягає виконанню. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 08.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги. Згідно ч.ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи зазначене, колегія доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Молчан Олени Володимирівни задовольнити. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 09 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва 08.01.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 23 грудня 2025 року Головуючий: Судді: