Постанова Київський апеляційний суд № 754/16278/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 754/16278/13 Головуючий 1 інстанція - Грегуль О.В. Провадження № 22-ц/824/4008/2021 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 09 червня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сержанюка А.С., Мостової Г.І., за участю секретаря: Карпенка В.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 у справі за поданням Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О.Л. подав подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 . Своє подання приватний виконавець обґрунтовував тим, що у нього на примусовому виконанні перебуває зведене виконавче провадження № 57766345 з примусового виконання виконавчих листів № 2-5441/13-ц від 22 лютого 2014 року, виданого Деснянським районним судом м. Києва на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 18 грудня 2013 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал банк» заборгованості у розмірі 106 578,18 дол. США та 52 506,75 дол. США судового збору. На підставі заяви стягувача АТ «Універсал банк», постановою приватного виконавця від 22 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на майно боржника. Вказаною постановою ОСОБА_1 зобов`язано подати декларацію про доходи та майно. Звертаючись з поданням до суду, приватний виконавець зазначив, що вжиті заходи не призвели до виконання рішення суду. Боржник ухиляється від виконання рішення суду, та неодноразово виїжджає за кордон. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, постановити ухвалу про задоволення подання. Зазначав, що судом неповно з`ясовані обставини, які мають значення для вирішення подання, висновки суду не відповідають обставинам справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця. Правильне застосування судами процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з питання тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб). Вирішення судами питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки у порядку, визначеному ст.441 ЦПК України, та за поданням державного виконавця на підставі ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" (02 червня 2016 року № 1404 -У111) у зв`язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні. Відповідно до п.2 розділу XIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін`юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802( із подальшими змінами ) подання готується на бланку відповідного органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. Згідно ч.1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження"встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання". Оскільки, відповідно до ст. 441 зазначеного вище Кодексу, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства . Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, було встановлено, що у поданні державного виконавця, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо ухилення боржника від виконання рішення суду. Окрім того, колегія суддів звертає свою увагу на ту обставину, що у поданні не викладено обставин чому неможливо задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна боржника, яким постановою приватного виконавця від 22 листопада 2018 року накладено арешт на майно боржника, а саме на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів, бере до уваги те, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів отримання боржником будь-яких направлень від приватного виконавця. За таких обставин, будь-які докази щодо повідомлення боржника ОСОБА_1 про рух виконавчого провадження в матеріалах справи відсутні. Таким чином, неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання можуть бути однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, вважає, що, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні подання Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, так, як приватним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов`язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в ухвалі суду. Загалом такі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права. Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За таких обставин, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постановлену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування постановленої ухвали суду. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до суду касаційної інстанції. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: А.С. Сержанюк Г.І. Мостова