Постанова Київський апеляційний суд № 754/14838/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 754/14838/19 Головуючий у суді першої інстанції: Грегуль О.В. Номер провадження: 22-ц/824/8045/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 жовтня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Коцюрби О.П., суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А., при секретарі Качалабі О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, стягувач: ОСОБА_1 , боржник: ОСОБА_2 ,- В С Т А Н О В И В: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2 . Подання обґрунтовував тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавче провадження № 62835526 з примусового виконання виконавчого листа від 07 серпня 2020 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 794 272,23грн. Вказував, що з часу відкриття виконавчого провадження від 17.08.2020 року ним вчинялись передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії для виконання рішення суду, проте, виконавчий документ боржником не виконано, декларацію про доходи не надано, будь-яких дій, спрямованих на виконання рішення суду не здійснено, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене, просив суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон громадянку України, боржника - ОСОБА_2 на строк до виконання нею зобов`язань по виконавчому листу від 07 серпня 2020 року, виданому Деснянським районним судом міста Києва. Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року відмовлено у задоволені подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадима Валерійович про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необгрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року скасувати, постановити нову ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на строк до виконання зобов`язань за виконавчим листом Деснянського районного суду міста Києва № 754/14838/19 від 07 серпня 2020 року, стягнення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. В доводах апеляційної скарги зазначається про те, що суд не прийняв до уваги, інформацію, з якої вбачається що на адресу боржника ОСОБА_2 неодноразово направлялись листи з вимогам з`явитись до приватного виконавця та виконати рішення суду, однак боржник до приватного виконавця не з"явилась, жодної інформації про майно не надала. Вказується, що в матеріалах виконавчого провадження містяться докази, які підтверджують, що виконавцем вчинялись всі можливі дії для виявлення майна та коштів боржника, який був достеменно обізнаний про відкриття виконавчого провадження, проте рішення не виконує та жодним чином не сприяє виконанню вимог у виконавчому провадженні. Крім того, зазначається, що приватним виконавцем не було виявлено транспортний засіб, яким володіє боржник, а дії боржника щодо ненадання пояснень відносно його місцезнаходження свідчать про наміри ухилитись від виконання рішення суду. Також помилковим вважає висновок суду першої інстанції, що при примусовому виконанні не виявлено будь-якого майна і за місцем проживання боржника, адже виконавцем встановлено, що за адресою реєстрації боржника: будинок АДРЕСА_1 належить іншій особі - ОСОБА_3 . У письмових поясненнях на апеляційну скаргу приватного виконавця, ОСОБА_2 доводи скарги заперечує, ухвалу суду першої інстанції вважає законною і обгрунтованою. Звертає увагу на те, що в матеріалах виконавчого провадження, наданих суду, відсутні докази належного повідомлення боржника про наявність відкриття виконавчого провадження, а також докази відправлення, отримання та ігнорування боржником викликів приватного виконавця. Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадима Валерійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2 , Деснянський районний суд міста Києва послався на те, що у поданні не зазначено конкретних правових доказів, які б свідчили, що боржник має намір виїхати за межі України саме з метою уникнення від виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 липня 2020 року за виконавчим листом № 754/14838/19, виданого цим же судом 07 серпня 2020 року. Відсутні такі докази і в додатках до подання, як і докази та обґрунтування того, що застосування обмеження у праві виїзду за межі України боржника, сприятиме виконанню рішення суду. Крім того, суд вказав, що у поданні не викладено обставин та не зазначено доказів які б підтверджували те, що без обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , неможливо задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна боржника. Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони відповідають обставинам справи і вимогам закону. У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У свою чергу, згідно статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Порядок виконання рішень судів та рішень інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв`язання спорів у цій сфері визначаються Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (далі - Закон України № 3857-XII). Даним Законом також встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасового обмеження громадян України у праві виїзду за кордон. Так, відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він обізнаний з відомостями, які становлять державну таємницю,- до закінчення терміну, встановленого статтею 12 цього Закону; стосовно нього у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, застосовано запобіжний захід, за умовами якого йому заборонено виїжджати за кордон, - до закінчення кримінального провадження або скасування відповідних обмежень; він засуджений за вчинення кримінального правопорушення - до відбуття покарання або звільнення від покарання; він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб),що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів; він перебуває під адміністративним наглядом Національної поліції - до припинення нагляду. Вирішення судом питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульовано також статтею 441 ЦПК України. За правилами статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Аналізуючи положення статті 441 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підставою для встановлення особі тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є встановлення судом, який розглядає подання приватного виконавця, факту ухилення боржника від виконання своїх майнових зобов`язань перед стягувачем. Значення словосполучення «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини 1 статті 6 Закону України № 3857-XII та у пункті 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», не означає саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження і не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. На момент звернення до суду з вказаним поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Таким чином, під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Згідно частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Судом встановлено, що 07 серпня 2020 року Деснянським районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 754/14838/19, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 786 408 грн. 15 коп. - основного боргу, відсотків за користування позикою і три відсотки річних від простроченої суми та 7 864 грн. 08 коп. - судового збору. (а.с.96). В подальшому, 17 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадимом Валерійовичем за вказаним виконавчим листом № 754/14838/19, відповідно до заяви стягувача - ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження ВП № 62835526 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 786 408,15 грн. та 7 864,08 грн. судового збору. Всього: 794 272,23 грн. (а.с.100) та винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у сумі 79 427,22 грн. (а.с.102), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника ОСОБА_2 загальну суму мінімальних витрат виконавчого провадження 890,60 грн. (а.с.104), про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_2 (а.с.109), про арешт коштів боржника ОСОБА_2 (а.с.113). Також, 17 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадимом Валерійовичем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у сумі 79 427,22 грн. (а.с.102), про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника ОСОБА_2 загальну суму мінімальних витрат виконавчого провадження 890,60 грн. (а.с.104), про арешт всього рухомого та нерухомого майна боржника ОСОБА_2 (а.с.109), про арешт коштів боржника ОСОБА_2 (а.с.113). Також, 07 жовтня 2020 року на адресу приватного виконавця надійшов лист Головного сервісного центру МВС за № 31/20280 від 21 вересня 2020 року про те, що на ім`я ОСОБА_2 станом на 18 вересня 2020 року зареєстровано транспортний засіб IKARUS 250, 1989 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 (а.с.128). За таких обставин, 11 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадимом Валерійовичем винесено постанову про розшук майна боржника: IKARUS 250, 1989 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_2 . (а.с.133). З довідки Державної міграційної служби України від 27 січня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон. (а.с.143). До подання, приватним виконавцем приєднано виклики приватного виконавця, адресовані ОСОБА_2 про її зобов`язання прибути до виконавця 19 листопада 2020 року, 26 листопада 2020 року, 02 лютого 2021 року (а.с.146-148) та акти приватного виконавця від 20 серпня 2020 року, 09 листопада 2020 року про те, що боржника - ОСОБА_2 за місцем реєстрації не виявлено (а.с.149-150). У статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження, документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. З наданих до подання доказів вбачається, що приватним виконавцем було вжито ряд дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа № 752/16394/16-ц від 07 серпня 2020 року у виконавчому провадженні № 62835526, а саме: відкрито виконавче провадження, накладено арешт на майно боржника, накладено арешт на грошові кошти боржника, направлено запити до банківських установ з метою накладення арешту на грошові вклади. Проте, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відсутні докази направлення на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», докази про направлення боржнику інших документів виконавчого провадження та отримання останнім викликів до приватного виконавця. З аналізу приписів статті 81 ЦПК України у системному зв`язку з пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що саме на державного ( приватного) виконавця покладено обов`язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов`язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості. Відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін`юсту України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін`юстом України від 02 квітня 2012 року № 489/20802 в поданні державного виконавця про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, і підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань. Проте, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов`язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник вчиняє умисні дії, направлені на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, або в інший спосіб ухиляється від виконання судового рішення - приватним виконавцем суду не надано. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язань. Колегією суддів враховується також те, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частиною 2 якої передбачено: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно частини 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у частині 3 статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості. Доводи апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції при розгляді справи не прийняв до уваги неодноразові звернення приватного виконавця до ОСОБА_2 , які направлялись на адресу боржника з вимогами з`явитись до приватного виконавця та виконати рішення суду, однак боржник жодного разу не з`явилась, інформації про майно не надала, а в матеріалах виконавчого провадження містяться докази, які підтверджують, що виконавцем вчинялись всі можливі дії для виявлення майна та коштів боржника, який був достеменно обізнаний про відкриття виконавчого провадження, проте рішення не виконує та жодним чином не сприяє виконанню вимог у виконавчому провадженні не заслуговують на увагу, оскільки суд встановив, що приватним виконавцем не доведено навмисного чи іншого свідомого ухилення ОСОБА_2 від виконання обов`язків за рішенням суду і того, що без обмеження її у праві виїзду за межі України неможливо задовольнити вимоги стягувача за рахунок майна боржника. Інші доводи а,пеляційної скарги про незаконність і необгрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм процесуального права є безпідставними та не впливають на законність судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Хоменка Вадима Валерійовича залишити без задоволення. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П. Коцюрба Судді: І.М. Білич Т.А. Слюсар