Постанова 4875 № 922/4019/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" липня 2021 р. Справа № 922/4019/20 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О. за участі секретаря судового засідання Діденко Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (вх. № 1169 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 у справі №922/4019/20 (прийняте у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О., повний текст рішення складено 31.03.2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал", м. Харків, що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м. Харків, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Акціонерний Банк "Радабанк", м.Дніпро, про стягнення 3 252 370,25 грн, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" штрафу у розмірі 3 252 370,25 грн за порушення пункту 4.1.4. договору іпотеки, що полягає в укладенні договору оренди нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя, відповідальність за що передбачена пунктом 7.2 договору іпотеки. Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал", що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" штраф у розмірі 3 252 370,25 грн за порушення пункту 4.1.4. договору іпотеки, що полягає в укладенні договору оренди нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя, відповідальність за що передбачена пунктом 7.2 договору іпотеки. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 48 785,55 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн покладено на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" судовий збір у розмірі 48 785,55 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн. Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що у відповідності до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках. Прийнявши доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, суд визнав вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 252 370,25 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 у справі №922/4019/20 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Скарга обґрунтована тим, що відповідальність за укладення нікчемних договорів договором іпотеки не передбачена. Статтею 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки. Зазначеною нормою чітко визначені правові наслідки порушення іпотекодавцем умов договору іпотеки. При цьому, вимоги з якими звернувся позивач, ст.12 Закону України «Про іпотеку» не відповідають, а тому не можуть бути задоволені. Зазначає, що неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію, суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Однак, судом першої інстанції наведене не враховано, не надано належної оцінки аргументам відповідача та взагалі не вирішувалось питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з боржника. Що стосується правничої допомоги, вказує, що наявні в матеріалах справи договір про надання правничої допомоги та інші документи не є безумовною підставою для компенсації за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з тим, що позивачем не доведено, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу є фактичними, неминучими, їх розмір обґрунтований та зазначені витрати мають розумний характер. Посилається на те, що до Господарського суду Харківської області представником відповідача було заявлено 11 однотипних позовів, що стосуються одних і тих самих правовідносин, які витікають з одних і тих самих договорів. Таким чином, думку скаржника, у даній справі, ураховуючи величезний досвід адвоката Л.А.Стриж, однотипність правовідносин, що витікають з одного й того ж договору, за якими подано декілька однотипних позовів, витрати позивача на правничу допомогу не відповідають вимогам співмірності зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі із спливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. Саме тому вважає, що витрати на правничу допомогу, заявлені до відшкодування у справі №922/4019/20 та відшкодовані за судовим рішенням є занадто завищеними та такими, що не відповідають критеріям обґрунтованості, співмірності та розумності. 14.05.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін, посилаючись на те, що намагаючись уникнути передбаченої іпотечним договором відповідальності, відповідач жодним чином не спростовує належними та допустимими доказами факту передачі іпотечного майна у користування третій особі. При цьому, цей факт підтверджений належними та допустимими доказами, достеменно встановлено судом першої інстанції. Також не спростовано відповідачем і факту неотримання попереднього письмового дозволу іпотекодержателя (позивача) на передачу іпотечного майна в оренду (найом). Стосовно витрат на правничу допомогу зазначає, що позовна заява, відповідь на відзив, адвокатський запит на адресу ТОВ «Сервісна компанія «Скат», заява про стягнення витрат на правову допомогу підписані представником позивача адвокатом Стриж Л.А., саме адвокат Стриж Л.А. брала участь у судових засіданнях суду першої інстанції 20.01.2021, 08.02.2021 та 23.02.2021. Відповідачем не надано жодних доказів та належних обґрунтувань у чому саме відповідач вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу завищеними, не надано достатніх та чітких пояснень, чому розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірними, а також не зазначено які з вимог, зазначених у ч.4 ст.126 ГПК України, не були дотримані при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката. 19.07.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№8168) про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить провадження у справі №922/4019/20 зупинити до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі №922/676/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс - Капітал" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, посилаючись на те, що обставини, які є підставою у справі №922/4019/20 є предметом дослідження у справі №922/676/21. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі. Представник позивача у судовому засіданні проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі заперечував. Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, вважає, що у задоволенні клопотання слід відмовити, з огляду на наступне. Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, зупинення провадження у справі може мати місце лише у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи та у випадку неможливості встановити і оцінити обставини, що мають значення для справи на підставі зібраних у справі доказів. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 3 ст.74 ГПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. В обґрунтування поданого клопотання відповідачем надано копію апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 12.07.2021 у справі №922/676/21. Однак, відповідачем не надано до клопотання копії позовної заяви та рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/276/21, з яких можливо було б встановити обставини зазначеної справи, предмет та підстави звернення відповідача до суду з позовом. Копія апеляційної скарги, додана до клопотання, не є доказом відкриття апеляційним господарським судом провадження за даною апеляційною скаргою. За таких обставин, відповідачем не доведено та не обґрунтовано неможливість розгляду справи №922/4019/20 до вирішення судом справи №922/676/21. Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", позичальником, та Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк", кредитором, було укладено кредитний договір № 23019/ЮКР/0, згідно з яким кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8 400 000, 00 грн, зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п.1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним договором. Пунктом 1.2 договору передбачено, що кінцевий термін погашення повної суми кредиту 04.12.2020. Згідно з п.3.1 договору видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок позичальника. Відповідно до п.12.3 договору кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов`язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення позичальником не потрібне. Умови такого відступлення встановлюються угодою між кредитором та третьою особою з додержанням вимог чинного законодавства. Позичальник не має права відступити свої права та обов`язки за цим договором третій особі. Кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту, перерахувавши на належний відповідачу поточний рахунок грошові кошти в сумі 8 326 130, 12 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 38949 від 06.12.2019, доданим до матеріалів справи. Також, 06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", іпотекодавцем, та Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк", іпотекодержателем, було укладено іпотечний договір № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1, згідно з яким цей договір є договором наступної іпотеки та забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, укладеного між іпотекодержателем та іпотекодавцем, за умовами якого іпотекодержатель надає іпотекодавцю кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8 400 000,00 грн на строк по 04.12.2020 та на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності, цільового характеру використання, а іпотекодавець зобов`язується повернути кредит, сплатити нараховані проценти, комісію та штрафні санкції в строки та на умовах, передбачених основним договором та цим договором. Згідно з п.1.3 договору іпотеки ринкова вартість предмета іпотеки згідно звіту з незалежної оцінки майна, виконаного Приватним підприємством «Діалог» станом на 03.12.2019 складає 13 009 481,00 грн. Відповідно до п.4.1.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов`язався без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в спільну діяльність, оренду, найом, лізинг, не передавати в наступну іпотеку тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб. Пунктом 7.2 договору іпотеки передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем умов п.4.1.2, 4.1.3, 4.1.4, 4.1.8, 4.1.10, 4.1.11, 4.1.12 цього договору іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 25% від вартості предмета іпотеки, визначеної п.1.3 цього договору, за кожний випадок. 26.06.2020 між Акціонерним товариством "АБ "Радабанк", первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", новим кредитором, укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст, згідно з яким в порядку та на умовах визначених цим договором первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов`язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до боржника, Іпотекодавця - ТОВ "Завод Будінвест", та поручителя - громадянки України ОСОБА_1 за кредитним договором та договорами забезпечення, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, Іпотекодавця та поручителя, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, Іпотекодавця та поручителя або які зобов`язані виконати їх обов`язки, за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, Іпотекодавцем та поручителем зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів, та/або комісій, та/або пені, та/або штрафів, та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому. Відповідно до п.1.4. договору керуючись положеннями ст.6 ЦК України, за взаємною домовленістю сторони встановили, що права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення боржником та/або іпотекодавцем, та/або поручителем своїх зобов`язань відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього договору. Пунктом 3.1 договору визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п.1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9 238 656,49 грн. 26.06.2020 позивачем було здійснено повну оплату за договором відступлення права вимоги № ВПВ-26/0б/20-Ст від 26.06.2020, що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.06.2020. Додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору, слугує перелік документів, що підтверджують наявність у первістного кредитора прав вимоги, а також інші документи, що передаються новому кредитору. 26.06.2020 актом приймання-передачі прав вимоги, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, в тому числі за кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019. Крім того, 26.06.2020 між Акціонерним товариством "АБ "Радабанк", первісним іпотекодержателем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", новим іпотекодержателем, було укладено договір про відступлення прав за іпотечним договором № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дубовенко В.О., зареєстрований в реєстрі за №

358. Відповідно до п.1.5. договору про відступлення прав за іпотечним договором, новий іпотекодержатель одержує право (замість первісного іпотекодержателя) вимагати від Іпотекодавця належного виконання всіх зобов`язань за договором іпотеки, оскільки новий іпотекодержатель набуває статусу іпотекодержателя за договором іпотеки, що забезпечує виконання боржником його зобов`язань за кредитним договором. Згідно з п.2.1. договору про відступлення прав за іпотечним договором, права за договором іпотеки вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з визначеного договором відступлення моменту переходу від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя прав вимоги, що є предметом договору відступлення. Пунктом 2.2. договору про відступлення прав за іпотечним договором передбачено, що з моменту передання (відступлення) прав за договором іпотеки, новий іпотекодержатель замінює первісного іпотекодержателя у правовідносинах, які склалися між ним та іпотекодавцем за договором іпотеки. Листом від 16.07.2020 вих. №1607 позивачем було повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов`язанні та про платіжні реквізити для погашення кредиту, сплати процентів та інших платежів. Позивач зазначає, що відповідач порушує свої обов`язки, встановлені договором іпотеки та Законом України "Про іпотеку", та вчинив дії по передачі майна, що входить до складу предмета іпотеки, в оренду третім особам, без отримання письмової згоди іпотекодержателя. Так, з Державного реєстру судових рішень позивачу стало відомо, що Господарським судом Харківської області з 04.12.2020 розглядається справа № 922/3937/20 за позовом ТОВ "Сервісна компанія "Скат" до ТОВ "Завод "Будінвест" про розірвання договору та стягнення коштів. При цьому, відповідач не отримував, а позивач не надавав згоди на укладення договору оренди. Попередній іпотекодержатель (АТ "АБ "Радабанк") також не надавав згоди відповідачу на укладення договору оренди, на підтвердження чого надано лист АТ "АБ "Радабанк" № 610/3/41-4-1 від 15.07.2020. 07.12.2020 представник позивача звернувся до ТОВ "Сервісна компанія "Скат" із адвокатським запитом про предмет, підставу та суму позову у справі № 922/3937/20. У відповідь TOB "Сервісна компанія "Скат" листом від 10.12.2020 №3 повідомило, що предметом позову у справі є розірвання договору оренди нежитлових приміщень (нежитлової будівлі літ А/1-2, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Велозаводська, 1) №Апп 9.20 від 07.09.2020 та стягнення збитків. Оскільки відповідачем було порушено умови п.4.1.4. договору іпотеки, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25% від вартості предмета іпотеки, який в даному випадку складає 3 252 370,25 грн. Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Статтею 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Частиною 4 ст.231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 та іпотечного договору №23019/ЮКР/0-І-1/02 від 06.12.2019, право вимоги за якими ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" набуло на підставі договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020 та договору про відступлення прав за іпотечним договором № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019. Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст.513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі, а відтак, колегія суддів зазначає, що після укладення між АТ "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-капітал" договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, ТОВ "Завод "Будінвест" продовжило залишатися зобов`язаною особою за договором іпотеки №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019. При цьому, умовами договору не передбачено обов`язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, листом від 16.07.2020 за вих.№1607 позивач повідомив ТОВ "Завод "Будінвест" про укладення зазначеного договору та заміну кредитора у зобов`язанні, а також зазначив платіжні реквізити для погашення кредиту. Пунктом 4.1.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов`язується без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя, зокрема не передавати предмет іпотеки в оренду, найом, лізинг. Проте, як вбачається з матеріалів справи, 07.09.2020 між відповідачем та ТОВ "Сервісна компанія "Скат" було укладено договір оренди нежитлових приміщень №Апп 9.20, відповідно до умов якого відповідач передав у тимчасове платне користування нежитлове приміщення виробничої будівлі літ. "А/1-2" площею 209,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Велозаводська, 1, для розміщення виробничих і складських приміщень, що також підтверджується актом № 1 прийому-передачі від 07.09.2020. Вищезазначене відповідачем не заперечується. Однак, докази виконання відповідачем вимог щодо отримання письмової згоди позивача, як нового кредитора (після заміни кредитора у зобов`язанні) на передачу предмету іпотеки в оренду, в матеріалах справи відсутні. Місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 23.02.2021 у справі № 922/3937/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісна компанія "Скат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про розірвання договору оренди № Апп 9.20 від 07.09.2020 та стягнення коштів, яке набрало законної сили 19.03.2021, позов задоволено частково, розірвано договір оренди № Апп 9.20 від 07.09.2020, укладений між ТОВ "Завод "Будінвест" та ТОВ "Сервісна компанія "Скат". Судом у даній справі встановлено, що на виконання договору оренди, а саме у відповідності до п.2.1. договору, 07.09.2020 між сторонами було підписано акт № 1 прийому- передачі нежитлового приміщення виробничої будівлі літ. "А/1-2" площею 209,0 кв.м, за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Велозаводська, 1, а також, у відповідності до п.4.4. договору, позивачем (ТОВ "Сервісна Компанія "Скат") було перераховано на рахунок відповідача оплату за послуги по оренді майна за вересень, грудень 2020р. у розмірі 28424,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №412 від 07.09.2020. Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, вказаним підтверджується те, що в період дії іпотечного договору, та існування обов`язку не передавати без отримання попередньої письмової згоди іпотекодержателя в оренду предмет іпотеки, відповідачем здійснено передачу у користування третій особі (ТОВ "Сервісна Компанія "Скат") предмета іпотеки. При цьому відповідачем не була отримана письмова згода іпотекодержателя (позивача) на таку передачу, як того вимагає п.4.1.4 іпотечного договору № 23019/ЮКР/0-І-1/02-1. Попередній іпотекодержатель (АТ "АБ "Радабанк") також не надавав згоди відповідачу на укладення договору оренди, що підтверджується листом АТ "АБ "Радабанк" № 610/3/41-4-1 від 15.07.2020. Відповідно до п.7.2. договору іпотеки, у разі порушення іпотекодавцем умов, зокрема п.4.1.4 цього договору, іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 25% від вартості предмета іпотеки, визначеної в п.1.3 цього договору, за кожний випадок. Пункт 1.3. договору іпотеки містить визначення ринкової та заставної вартості предмета іпотеки, які є однаковими та дорівнюють 13 009 481,00 грн. Враховуючи порушення відповідачем умов п.4.1.4 іпотечного договору, позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 3 252 370,25 грн, що становить 25% від суми кредиту. Зважаючи на встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, колегія суддів дійшла висновку про правомірність задоволення судом першої інстанції заявленої позивачем вимоги. Щодо посилання апелянта на можливість зменшення розміру штрафу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч.3 ст.551 ЦК України. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Укладаючи іпотечний договір №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення відповідачем певних зобов`язань, та беручи на себе відповідні зобов`язання, ТОВ "Завод "Будінвест", діючи вільно і на власний розсуд, мало усвідомлювати наслідки невиконання п.4.1.4. іпотечного договору. Таким чином, нарахування штрафу у даному випадку є видом забезпечення виконання зобов`язання. Відповідачем, разом з тим, не доведено виключних обставин для зменшення штрафних санкцій: не надано жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та відсутності на рахунку ТОВ "Завод "Будінвест" коштів необхідних для проведення розрахунків з позивачем. Крім того, зменшення штрафу до 100,00 грн не узгоджується з приписами ст. 551 ЦК України, ст.223 ГК України щодо врахування інтересів кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), оскільки таким чином відповідач майже повністю звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань. Відповідач свідомо уклав угоду, яка передбачала конкретне визначення неправомірної поведінки і санкцію за таку поведінку, свідомо припустився порушення умов договору, в силу чого колегія суддів не вбачає підстав звільнення його від відповідальності або зменшення її обсягу. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення не враховано положення ст. 551 ЦК України, не надано належної оцінки аргументам відповідача, не вирішувалось питання щодо можливості зменшення розміру штрафу та не враховано позицію, викладену, зокрема в рішенні Конституційного Суду України у справі №7-рп/2013 від 11.07.2013, з огляду на те, що вказані доводи були проаналізовані судом першої інстанції, та їм надана відповідна правова оцінка. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що іпотекодержатель всупереч п.5.1 договору та ст.35 Закону України «Про іпотеку» не надіслав іпотекодавцю вимогу про виконання зобов`язання, з огляду на те, що п.5.1 іпотечного договору міститься у розділі 5 договору «Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки» та передбачає порядок звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення позичальником зобов`язань, встановлених основним договором, або умов іпотечного договору. Надіслання вимоги за застосування до іпотекодавця штрафних санкцій за порушення умов іпотечного договору, відповідно до п.7.2 договору, який міститься у розділі 7 договору «Відповідальність сторін», договором не передбачено. Щодо тверджень апелянта про відсутність відповідальності за порушення п.4.1.4 іпотечного договору, колегія суддів зазначає. Апелянт обґрунтовував зазначене твердження тим, що оскільки нормами Закону України «Про іпотеку» встановлено недійсність договору оренди іпотечного майна, укладеного без дозволу іпотекодержателя, то відповідач не може нести відповідальність за протизаконні дії у вигляді укладення договору оренди предмета іпотеки без письмового дозволу іпотекодавця, оскільки відповідальність за укладання нікчемних договорів договором іпотеки не передбачена. Проте, таке твердження, передусім, свідчить про те, що відповідач невірно тлумачить норми матеріального права. Укладання договору оренди всупереч забороні, встановленій в іпотечному договорі, не робить договір оренди нікчемним. Цей договір є оспорюваним правочином, і на день вирішення даного спору він не визнаний недійсним, що в силу ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) свідчить про здатність орендного правочину створювати правові наслідки і бути підставою нарахування штрафних санкцій. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 252 370,25 грн. Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу). За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги. За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України). Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19. На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, позивач надав угоду про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019, укладену між ТОВ Компанія з управління активами Фінекс-Капітал та адвокатом Стриж Л.А., додаткову угоду № 1 від 28.12.2019 до угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 із переліком юридичних послуг, які надаються адвокатом та вартістю, платіжне доручення від 19.02.2021 № 82 про перерахування коштів у розмірі 21 000,00 грн на користь ОСОБА_2 із призначенням платежу: оплата за послуги згідно угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019, додаток № 1 до угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019, акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 18.02.2021 за угодою про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 на суму 21 000,00 грн. Як свідчать матеріали справи, 28.12.2019 між ТОВ Компанія з управління активами Фінекс-Капітал, клієнтом, та адвокатом Стриж Ларисою Анатоліївною укладено угоду про надання правової допомоги №2812, згідно з якою в порядку та на умовах, визначених цією угодою, клієнт доручає адвокату, а адвокат відповідно до чинного в України законодавства приймає на себе обов`язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта, надавати іншу юридичну допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цією угодою. Пунктом 1.2. угоди передбачено, що адвокат зобов`язується здійснювати представництво інтересів клієнта, зокрема у судах загальної юрисдикції усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських, адміністративних справах. Згідно з п.4.1. угоди умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорару), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони оговорюють в додатку №1 до цієї угоди, який складається в 2-х примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу і кожний із примірників є оригіналом. Додатковою угодою №1 від 28.12.2019 до угоди сторони домовились про узгодження тарифів на послуги, що надаються в порядку та на умовах, визначених угодою про надання правової допомоги. Відповідно до п.1, 3 додатку №1 до угоди про надання правової допомоги в порядку та на умовах, визначених угодою, сторони домовились про те, що вартість послуг із супроводження ведення справи №922/4019/20 в Господарському суді Харківської області про стягнення з ТОВ «Завод Будінвест» штрафних санкцій згідно з п.7.2. іпотечного договору №23019/ЮКР/0-І-1/02-1 від 06.12.2019 становить 50000,00 грн. Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок адвоката на підставі наданого адвокатом акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дати отримання такого акту. Зі змісту акту №1 приймання-передачі виконаних робіт від 18.02.2021 вбачається, що адвокатом були надані наступні послуги: -досудовий аналіз справи 5000,00 грн, -збирання доказів для підготовки позову 1 500,00 грн, -складання процесуальних документів (позовна заява) - 7000,00 грн, -організація та направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви на адресу відповідача 500,00 грн, -оформлення та подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області 500,00 грн, -організація та направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви на адресу 3-ої особи (АТ «АБ «Радабанк») 500,00 грн, -представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (20.01.2021, 08.02.2021, 23.02.2021 ) 6000,00 грн (2000,00 грн - участь в одному судовому засіданні). Загальна вартість послуг складає 21000,00 грн. Акт підписаний сторонами без зауважень. 19.02.2021 платіжним дорученням №82 позивачем перераховано адвокату 21000,00 грн. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц). Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18). Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши кількість та обсяг підготовлених процесуальних документів і наданих сторонами доказів, час, витрачений адвокатом Стриж Л.А., загальна вартість наданої професійної правничої допомоги є обґрунтованою та співмірною, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені представником позивача до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими, та правильно задоволені судом у розмірі 21 000,00 грн. Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 у справі №922/4019/20 без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 22.03.2021 у справі №922/4019/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 21.07.2021. Головуючий суддя Я.О. Білоусова Суддя О.А. Пуль Суддя В.О. Фоміна