Постанова 4873 № 910/2245/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" липня 2021 р. Справа№ 910/2245/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Козир Т.П. суддів: Кравчука Г.А. Коробенка Г.П. при секретарі Вага В.В. за участю представників сторін: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 (повний текст складено 21.05.2021) у справі №910/2245/21 (суддя Нечай О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані водні технології" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 408 767,14 грн, УСТАНОВИВ: У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегровані водні технології" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) та просило стягнути 408 767,14 грн, у тому числі: 272 303,86 грн основного боргу, 98817,01грн пені, 19 061,27 грн штрафу, 10 483,59 грн інфляційних втрат коштів та 8101,41 грн - 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки товару №518(2)19УК/53-121-01-19-08738 від 12.11.2019 позивач у період з 26.11.2019 по 26.12.2019 поставив відповідачу товар, який відповідач прийняв, однак його вартість оплатив не в повному обсязі. Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на те, що умовами договору розмежовано поняття ціни товару і податку на додану вартість та не передбачено здійснення поетапної поставки товару і поетапного надання податкових накладних, обов`язок позивача щодо надання податкових накладних вважається виконаним з моменту надання податкових накладних на всю суму ПДВ (10.01.2020) і саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ; оскільки сторонами не встановлено строку виконання відповідачем зобов`язання з оплати суми ПДВ, строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ є таким, що не настав; відповідальність покупця за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді пені та штрафу не була погоджена сторонами в договорі; є безпідставним нарахування інфляційних втрат за лютий 2020 року; при розрахунку інфляційних втрат і 3 % річних позивачем не було враховано умов укладеного сторонами договору та безпідставно нараховано вказані суми на вартість товару разом з ПДВ і невірно визначено період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання; одночасне стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних суперечить статті 61 Конституції України, оскільки вказані нарахування є різновидами одного виду (цивільно-правової) відповідальності; розмір заявлених витрат на правову допомогу є неспівмірним, необґрунтованим та непропорційним до предмету спору. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 травня 2021 року позов задоволено частково. З Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегровані водні технології" - 272 303,86 грн заборгованості, 10 483,59 грн інфляційних втрат, 8 101,41 грн - 3% річних, 4363,33 грн судового збору та 2 561,85 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 8101,41 грн - 3% річних, 10483,59грн інфляційних втрат, 2561,85 грн витрат на правничу допомогу та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким відмовити у цих вимогах. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки за умовами договору оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, однак не визначено строк здійснення такої оплати, тому у відповідача не виникло зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 58 118,59 грн, відповідно, є безпідставним стягнення нарахованих на вказану суму 3% річних та інфляційних втрат коштів; також стягнуті судом витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим обсягом юридичних послуг, затраченим часом на надання таких послуг. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що податкові накладні позивачем оформлені протягом терміну, встановленого Податковим кодексом Україні, були передані відповідачу, тому строк оплати повної вартості товару (з ПДВ) є таким, що настав; апелянт у скарзі вказує, що 3% річних та інфляційних не підлягають нарахуванню на суму ПДВ, однак при цьому просить скасувати всю суму інфляційних втрат та 3% річних; розрахунки та розмірі інфляційних втрат і 3% річних за заявлений у позові період здійснені позивачем вірно, що було перевірено судом першої інстанції; позивачем доведено обґрунтованість розміру понесених ним витрат на професійну допомогу, а відповідачем не доведено неспівмірності цих витрат. Сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті. Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 12 листопада 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегровані водні технології", як постачальником, та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", як покупцем, було укладено Договір № 518(2)19УК/53-121-01-19-08738 поставки товару (далі - Договір), згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар, найменування, кількість та ціна якого зазначені в цьому пункті Договору (далі - товар), загальною вартістю 318 711,53 грн разом з ПДВ. Строк поставки товару: листопад - грудень 2019 року. За умовами пункту 3.1 Договору вартість товару за Договором становить 265 592,94 грн, крім того ПДВ - 53 118,59 грн, що разом складає 318 711,53 грн. У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 Договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені ПК України випадках та порядку. Згідно з п. 4.1 Договору поставка товару відбувається відповідно до Правил Інкотермс 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, вул. Промислова, 133, склад; вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство". Відповідно до пункту 11.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладення. На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 318 711,52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, а саме: № 713 від 26.11.2019 на суму 46 407,66 грн; № 753 від 09.12.2019 на суму 62 254,70 грн; № 796 від 19.12.2019 на суму 95 454,84 грн; № 799 від 19.12.2019 на суму 15 141,20 грн; № 800 від 19.12.2019 на суму 93 521,38 грн; № 827 від 26.12.2019 на суму 5 931,74 грн. Товар було прийнято відповідачем, про що свідчать підписи його представника - Одинець О.М. у вказаних вище видаткових накладних, якій діяв на підставі відповідних довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей. Крім того, на виконання пункту 4.3 Договору, позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату вартості поставленого товару, а саме: №С-002548 від 26.11.2019, №С-002739 від 09.12.2019, №С-002853 від 19.12.2019, №С-002856 від 19.12.2019 та №С-002914 від 26.12.2019. За твердженнями позивача, відповідач, в порушення умов Договору, оплатив товар частково, перерахувавши на рахунок позивача грошові кошти в сумі 46 407,66 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1259 від 20.01.2020, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 272303,86 грн. У листі № 07-105/10335 від 18.05.2020 відповідач пропонував позивачу розглянути можливість щодо перенесення до кінця поточного року виконання відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати поставленого позивачем товару, посилаючись на суттєве зменшення обсягу відпуску електроенергії та низький рівень надходження коштів за вже відпущену електроенергії, у відповідь на який позивач у листі вих. № 041/12 від 19.05.2020 повідомив відповідача про відсутність можливості здійснити перенесення виконання відповідачем строків розрахунків за Договором та пропонував відповідачу умови, на яких необхідно здійснити оплату поставленого товару. 20 грудня 2020 року позивач направив відповідачу претензію вих. №099/20 від 01.12.2020 про сплату заборгованості за Договором у розмірі 272303,86 грн, а також нарахованих позивачем сум пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних в загальному розмірі 115 740,58 грн, яка була залишена відповідачем без задоволення. У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути 272 303,86 грн основного боргу, 98 817,01 грн пені, 19 061,27 грн штрафу, 10 483,59 грн інфляційних втрат коштів та 8101,41 грн - 3% річних. Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на відсутність зобов`язання з оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ; безпідставність нарахування пені і штрафу; невірність розрахунків інфляційних втрат коштів і процентів річних. За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 272 303,86 грн основного боргу, 10483,59 грн інфляційних втрат та 8 101,41 грн - 3% річних, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо вимоги про стягнення пені і штрафу, то суд дійшов висновку про необґрунтованість цих вимог, оскільки умовами договору не встановлена відповідальність покупця за порушення строків розрахунків, а норми частини 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює відповідальність за порушення строків виконання не грошових зобов`язань (строку поставки товару, виконання робіт, надання послуг). Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині розміру стягнутих сум 3% річних та інфляційних втрат коштів, а також в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу. Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу та відмови у стягненні штрафу і пені, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, який за правовою природою є договором поставки, а предметом розгляду даної справи є матеріально-правова вимога про стягнення неоплаченої частини вартості товару та застосування наслідків порушення строків оплати за поставлений товар. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної оплати отриманого товару, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу. Також суд дійшов юридично правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафу і пені. Крім суми основного боргу, позивачем були нараховані та заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати коштів, нараховані у зв`язку із порушенням строків виконання грошових зобов`язань. Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексe України (далі - ЦК України), встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Умовами пункту 1.2 договору визначено строк поставки товару - листопад-грудень 2019 року, отже, є вірним висновок суду першої інстанції, що договором передбачено здійснення поетапної поставки товару. Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві. Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Наявними у матеріалах справи видатковими накладними, які підписані повноважними представниками обох сторін, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару загальною вартістю 318 711,52 грн, і відповідач цей факт не заперечує. Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У пункті 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1 Договору, проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту поставки товару. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені ПК України випадках та порядку. Відповідно до пункту 4.5 Договору постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на дві електронні адреси покупця "pdv1@atom.gov.ua" та "pdvzaes@mgw.npp.zp.ua" протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПК України. З матеріалів справи вбачається, що неоплаченими залишились рахунки№С-2548 від 26.11.2019 на суму 46407,66 (у т.ч. ПДВ 7734,61 грн) зі строком оплати до 10.01.2020, №С-002739 від 09.12.2019 на суму 62254,70 грн (у т.ч.ПДВ 10375,78 грн) зі строком оплати до 23.01.2020, № С-002856 від 19.12.2019 на суму 95454,84 грн (у т.ч.ПДВ 15909,14 грн) зі строком оплати до 03.02.2020, № С-002853 від 19.12.2019 на суму 108662,58 грн (у т.ч. ПДВ 18110,43 грн) зі строком оплати до 03.02.2020 та №С-002914 від 26.12.2019 на суму 5931,74 грн (у т.ч. ПДВ 988,62 грн) зі строком оплати до 10.02.2020. Податкові накладні по видатковим накладним зареєстровані в ЄРПН: по поставці 26.11.2019 - 12.12.2019, по поставці 09.12.2019 - 26.12.2019, по поставкам 19.12.2029 і 26.12.2019 - 09.01.2020, отже, накладні зареєстровані в межах терміну, встановленого Податковим кодексом України. Вказані податкові накладні були направлені відповідачу на електронну адресу та отримані ним 10.01.2020. З аналізу наведених умов Договору апеляційний господарський суд приходить до висновку, що покупець зобов`язаний сплатити повну вартість товару по відповідній видатковій накладній протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, у разі реєстрації і надання податкової накладної в межах цього строку, а у разі ненадання податкової накладної до закінчення строку - відповідач має сплатити вартість товару без ПДВ. Однак, матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу зареєстровані у встановленому порядку податкові накладні до закінчення вказаного строку, а тому є вірний висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача виник обов`язок оплатити повну вартість товару (з ПДВ). Відповідно до статті 611 Цивільного кодекс України (далі - ЦК України) у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просив стягнути 10483,59 грн інфляційних втрат коштів, нарахованих по кожній видатковій накладній окремо за період з лютого по листопад 2020 року, та 8101,41 грн - 3% річних, нарахованих по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням встановленого строку оплати по 27.01.2021. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що він зроблений вірно, а тому ці позовні вимоги задоволенні у повному обсязі. Крім цього, позивач просив стягнути з відповідача 4 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які задоволені судом першої інстанції частково, в сумі 2 561,85 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України). Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати [крім судового збору], пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано Договір про надання правової (правничої) допомоги від 20.08.2020, Додаткову угоду № 1 від 09.02.2021 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 20.08.2020, Акт № 1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.02.2021 на суму 4 800,00 грн та платіжне доручення № 2065 від 23.02.2021 на суму 4 800,00 грн. Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, посилався на те, що адвокатом були надані позивачу послуги щодо стягнення заборгованості з відповідача за іншим договором, укладеним сторонами, який не стосується цієї справи, заявлений позивачем розмір вказаних витрат не є співмірним з ціною позову, робота адвоката не потребувала збору доказів та проведення аналізу доказової бази, справа не є складною та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Однак, вказані доводи обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки у матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження надання АО "Свобода" правничої допомоги позивачу щодо стягнення заборгованості з відповідача за Договором № 518(2)19УК/53-121-01-19-08738 поставки товару від 12.11.2019. Врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, їх значення для спору, кількість та фактичний час витраченого адвокатом часу, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що надані адвокатом послуги (виконані роботи) щодо опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції, опрацювання матеріалів та вивчення судової практики в контексті цієї справи не можна вважати такими, що були неминучими та необхідними, у зв`язку із чим дійшов до висновку, що обґрунтованими є витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 600,00 грн (1 200,00 грн х 3 години), а тому, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2 561,85 грн, Вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами. За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції. Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні. Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 травня 2021 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 20.07.2021. Головуючий суддя Т.П. Козир Судді Г.А. Кравчук Г.П. Коробенко